ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.09.2015Справа №910/21970/15
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс»
До Міністерства оборони України
Простягнення 9 397,15 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Данилова Л.А. - дов. № б/н від 25.07.2015 р.;
від відповідача: Гребенюкова Ю.С.- дов. № 220/319/д від 18.05.2015 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 9 025,50 грн. інфляційних нарахувань та 371,62 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань за договором про надання послуг № 286/5/14/1 від 03.04.2014 р.
Ухвалою суду від 28.08.2015 року було порушено провадження у справі № 910/21970/15-г та призначено її до розгляду на 14.09.2015 року.
Представник позивача у судовому засіданні 14.09.2015 р. подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 14.09.2015 року надав відзив на позов, а також усні пояснення, в яких проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.
У судовому засіданні 14.09.2015 р. відповідно до статті 77 ГПК України, судом оголошено перерву 21.09.2015 р.
Представник позивача у судовому засіданні 21.09. 2015 р. надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.
В судовому засіданні 21.09.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
03 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» (виконавець) та Міністерством Оборони України (замовник) було укладено договір про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуг з прання) для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) №286/5/14/1, за умовами якого виконавець зобов'язується у 2014 році надати послуги щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуг з прання) (далі - послуги) білизни, обмундирування, спецодягу та іншого речового майна (далі - майно) (для військових частин (установ), дислокованих у м. Києві та Київській області), а замовник - прийняти та оплатити надані послуги в кількості, у строки і виключно за цінами згідно положень цього договору платіжні зобов'язання замовника виникають при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетного асигнування) на 2014 рік.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Ціна цього договору становить: 2 013 739,20 грн. (п.3.1. договору).
Відповідно до п.4.1. договору встановлено, що розрахунки за надані послуги проводяться після фактичного їх виконання щомісячно, протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання виконавцем замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури за надані послуги, підписаного керівником, головним бухгалтером та засвідченого мастичною печаткою виконавця (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).
Відповідно до п.4.2 договору до рахунку-фактури додаються: акт приймального контролю якості та кількості наданих послуг, в якому повинні бути оригінали підписів представника замовника та виконавця послуг, засвідчені мастичними печатками, який є підтвердженням приймання наданих послуг за якістю і кількістю. Без вищезазначених документів або відсутності в них встановленої інформації, оплата за надані послуги не проводиться.
Як стверджує позивач, факт надання послуг позивачем на суму 30 593,45 грн., передбачених даним договором підтверджується актами виконаних робіт за листопад-грудень 2014 року.
Листом за № 1911 від 12.01.2015 року позивачем на рахунок відповідача було направлено рахунок-фактуру № 11097 на суму 30 354,05 грн. Отримання зазначеного рахунку відповідачем підтверджується його листом № 553 від 24.01.2015 р., в якому останній відмовився від оплати наданих послуг з огляду на відсутність бюджетного фінансування.
Також 11.02.2015 р. позивачем на рахунок відповідача було направлено лист № 1937 та додав до нього рахунок-фактуру № 11098 на суму 239,40 грн. на оплату наданих послуг. Зазначений лист відповідачем отримано 17.02.2015 р., що підтверджується листом № 1529 від 24.02.2015 р.
З огляду на те, що рахунок-фактура № 11097 на суму 30 354,05 р. відповідачем отримано 24.01.2015 р., то останній зобов'язаний був здійснити оплату до 06.03.2015 р. В свою чергу, зобов'язання з оплати рахунку-фактуру № 11098 на суму 239,40 грн. (зазначений ранок відповідачем отримано 17.02.2015 р.) мало бути виконано до 31.03.2015 р.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення в примусовому порядку суми боргу у розмірі 30 593,45 грн. за договором про надання послуг № 286/5/14/1 від 03.04.2014 р.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.07.2015 р. № 910/13126/15 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський, 6; код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 6; код 34344528) 30 593 (тридцять тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 45 коп. основного боргу та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
З огляду на те, що відповідачем не були проведені розрахунки у строки встановлені в договорі, то позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Міністерства оборони України 9 025,50 грн. інфляційних нарахувань та 371,62 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про надання послуг № 286/5/14/1 від 03.04.2014 р.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що у нього відсутня вина з прострочення виконання зобов'язань, скільки позивачем порушено пункт 4.2. укладеного договору стосовно порядку та строків надання документів, які є підставою для проведення розрахунків. Крім того, відповідачем наголошувалося на тому, що в пункті 7.3.7. договору № 286/5/14/1 про надання послуг щодо прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів (послуги з прання) для Державних потреб (за кошти державного бюджету) від 03.04.2014 р. сторони погодили розмір процентів на рівні нуля, що є підставою для відмови в частині позовних вимог щодо стягнення 3 % річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Умовами п. 4.1. договору встановлено, що розрахунки за надані послуги проводяться після фактичного їх виконання щомісячно, протягом 30 банківських днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання виконавцем замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури за надані послуги, підписаного керівником, головним бухгалтером та засвідченого мастичною печаткою виконавця (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі).
Судом встановлено, що листом за № 1911 від 12.01.2015 року позивачем на рахунок відповідача було направлено рахунок-фактуру № 11097 на суму 30 354,05 грн. Зазначений лист відповідачем отримано 24.01.2015 р., що підтверджується його листом № 553 від 24.01.2015 р.
Також 11.02.2015 р. позивачем на рахунок відповідача було направлено лист № 1937 з рахунком-фактурою № 11098 на суму 239,40 грн. на оплату наданих послуг. Зазначений лист відповідачем отримано 17.02.2015 р., що підтверджується листом № 1529 від 24.02.2015 р.
З огляду на те, що рахунок-фактура № 11097 на суму 30 354,05 р. відповідачем отримано 24.01.2015 р., то останній зобов'язаний був здійснити оплату до 06.03.2015 р. В свою чергу, зобов'язання з оплати рахунку-фактуру № 11098 на суму 239,40 грн. (зазначений ранок відповідачем отримано 17.02.2015 р.) мало бути виконано до 01.04.2015 р.
Разом з тим, замовник свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг у строк погоджений сторонами в договорі не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникло прострочення виконання зобов'язання на суму 30 593,45 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами абзацу 2 п. 7.3.7 договору сторони погодили, що відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сторони встановили інший розмір процентів 0 (нуль) процентів.
Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовного того, що позивачем безпідставно здійснено нарахування 3 % оскільки умовами договору передбачено нульовий розмір процентів, з огляду на наступне.
Погодження сторонами в другому абзаці п. 7.3.7 договору нульовий розмір відсотків суперечить нормам законодавства, оскільки умовами статті 625 ЦК України передбачено можливість вставлення в договорі іншого розміру процентів, а не виключення можливості здійснення такого нарахування. При цьому, зазначення в договорі нульового розміру процентів по своїй суті є виключенням можливості здійснити нарахування відсотків річних, у зв'язку з прострочення виконання грошового зобов'язання, що суперечить загальним принципам встановленим в статті 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про доцільність здійснення нарахування відсотків у розмірі вставленому в статті 625 Цивільного кодексу України, а саме у розмірі 3 %.
Здійснивши розрахунок 3 % річних з урахуванням того, що прострочення виконання зобов'язання по рахунку-фактурі № 11098 на суму 239,40 грн. розпочалося з 01.04.2015 р., господарський суд прийшов до висновку, що позивачем вірно проведено розрахунок позовних вимог в частині стягнення 3 %, у зв'язку з чим до стягненню підлягають 371,62 грн.
В свою чергу, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню у розмірі 9 025,44 грн.
Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пральний комплекс» (місцезнаходження: 04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 6, код ЄДРПОУ 34344528) 9 025 (дев'ять тисяч двадцять п'ять) грн. 44 коп. інфляційних нарахувань, 371 (триста сімдесят одну) грн. 62 коп. три відсотки річних та 1 826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 98 коп. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
28.09.2015 р.
Суддя Спичак О.М.