Справа № 758/3010/14-а
27 квітня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Шаховніної М. О.,
при секретарі - Матіос А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Відділу державної виконавчої служби Подільського РУЮ у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 28 лютого 2014 року,
У березні 2014 року Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови.
Свої вимоги мотивує тим, що у провадженні старшого державного виконавця відділу ДВС Подільського РУЮ у м. Києві Ярчук Н.В. знаходиться виконавчий лист, виданий Подільським районним судом м. Києва 13 січня 2013 року про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 скласти та спрямувати на адресу головного розпорядника бюджетних коштів висновки стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Зазначають, що старшим державним виконавцем ВДВС 15 січня 2014 року було відкрито виконавче провадження по виконанню вищезазначеного виконавчого листа, копія постанови була отримана військової частини НОМЕР_1 03 лютого 2014 року. У цій постанові військову частину НОМЕР_1 зобов'язано скласти та спрямувати на адресу головного розпорядника бюджетних коштів висновки стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
На виконання вимог зазначеної постанови старшого державного виконавця було повідомлено, що військова частина НОМЕР_1 є головним розпорядником бюджетних коштів, а відтак не може сама собі надіслати висновок, а це в свою чергу унеможливлює виконання вимоги старшого державного виконавця. Крім того, про це було зазначено в листі № 222/4/125 від 30 січня 2014 року з проханням роз'яснити боржнику подальші дії. Однак, до теперішнього часу відповіді не надійшло.
Вказують, що замість роз'яснення подальших дій, 28 лютого 2014 року старший державний виконавець Ярчук Н. В. застосувала примусове виконання виконавчого листа шляхом винесення постанови про накладення штрафу на боржника.
Посилаючись на те, що при прийнятті даної постанови старший державний виконавець допустив грубі порушення ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу ДВС Подільського РУЮ у м. Києві Ярчук Н.В. від 28 лютого 2014 року про накладення штрафу.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити.
Представник відповідача свого права на участь у судовому засіданні не використав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника відповідача на підставі поданих доказів.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні старшого державного виконавця відділу ДВС Подільського РУЮ у м. Києві Ярчук Н.В. знаходився виконавчий лист, виданий Подільським районним судом м. Києва 13 січня 2013 року про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 скласти та спрямувати на адресу головного розпорядника бюджетних коштів висновки стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1
15 січня 2014 року було відкрито виконавче провадження по виконанню вищезазначеного виконавчого листа (а.с. 29), як зазначила у судовому засіданні представник позивача копія даної постанови була отримана військовою частиною НОМЕР_1 03 лютого 2014 року.
У цій постанові військову частину НОМЕР_1 зобов'язано скласти та спрямувати на адресу головного розпорядника бюджетних коштів висновки стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Листом № 222/4/125 від 30 січня 2014 року позивач повідомив ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві, що військова частина НОМЕР_1 є головним розпорядником бюджетних коштів, а відтак не може сама собі надіслати висновок, а це в свою чергу унеможливлює виконання вимоги старшого державного виконавця та у зв'язку з цим просили роз'яснити боржнику подальші дії (а.с. 31).
Однак, як зазначила у судовому засіданні представник позивача до теперішнього часу відповіді на лист не надійшло.
У зв'язку з невиконанням рішення суду, керуючись ст.ст. 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 51 грн. (а.с. 30).
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
З наведеної норми слідує, що державний виконавець надає боржнику строк для добровільного виконання судового рішення до семи днів з моменту винесення постанови, за умови направлення останньому копії постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня з моменту відкриття.
Статтею 76 Закону передбачено загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Так, відповідно до частини другої наведеної статті, у разі невиконання без поважних причин вимог вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
У разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання (ст. 87 Закону).
Отже, з наведених норм слідує, що підставою для винесення постанови про накладення штрафу на боржника, є невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк та без поважних причин.
Як на підставу своїх вимог, позивач посилається на те, що військова частина НОМЕР_1 є головним розпорядником бюджетних коштів, а відтак не може сама собі надіслати висновок, а це в свою чергу унеможливлює виконання вимоги старшого державного виконавця
Так, виконання рішення про стягнення коштів на грошове забезпечення з урахуванням доплат, надбавок, премії, матеріальної допомоги, здійснюється за рахунок і в межах відповідних бюджетних асигнувань на поточний рік та за наявності на відповідному реєстраційному рахунку коштів з відповідними кодами бюджетної класифікації в порядку їх календарного надходження.
Отже, фінансування таких виплат провадиться в межах коштів, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки. Між тим, відповідно до ч.1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть на себе зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Невиконання рішення суду зумовлене відсутністю відповідних бюджетних асигнувань на виплату витрат, пов'язаних із задоволенням судами позовних заяв отримувачів допомоги, компенсацій, що є поважною причиною невиконання судового рішення.
Суд вважає, що відповідачем з урахуванням наданих йому Законом України «Про виконавче провадження» повноважень не вжиті передбачені чинним законодавством заходи примусового виконання рішення, що перебуває на виконанні, зокрема, не перевірено доводи позивача щодо відсутності бюджетних коштів та асигнувань для виконання рішення суду, після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження до винесення постанови про накладення штрафу державним виконавцем не вчинено жодних дій щодо виконання рішення суду та не надано суду першої інстанції доказів на підтвердження вчинення таких дій.
За таких обставин, суд приходить до висновку про передчасність винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу від 28 лютого 2014 року без належного вжиття всіх заходів примусового виконання рішення суду, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням зазначених вище обставин та досліджених доказів, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця знайшли своє доведення у судовому засіданні, ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 25, 76 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 9, 11, 69-86, 128, 158-163, 167, 183-2 КАС України, суд,
Позов військової частини НОМЕР_1 до Відділу державної виконавчої служби Подільського РУЮ у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу від 28 лютого 2014 року задовольнити.
Скасувати постанову старшого державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 28 лютого 2014 року про накладання штрафу.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя М. О. Шаховніна