Справа № 148/2177/15-ц
30 вересня 2015 року
Тульчинський районний суд
Вінницької області
В складі головуючого судді Ковганича С.В.
при секретарі Мрочко Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця,
ОСОБА_1 звернувся із скаргою на дії державного виконавця відділу ДВС Тульчинського РУЮ про відмову в знятті обмеження у праві виїзду за межі України та скасування такого обмеження.
Свою правову позицію мотивує тим, що в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем було накладено арешт на належне йому майно та на підставі ухвали Тульчинського районного суду від 07 лютого 2013 року та 06 березня 2013 року застосовано обмеження у праві виїзду за межі України.
21 серпня 2015 року між ним та кредитором - публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 Аваль» було укладено договір про припинення зобов'язань, відповідно до п.п.2, 3 якого будь-які боргові зобов'язання перед кредитором були припинені в зв'язку з їх повним погашенням і жодних претензій один до одного він та банк в подальшому не мають.
Таким чином, в даному випадку ним було фактично виконано в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом. При таких обставинах державний виконавець відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний був закінчити виконавче провадження на підставі пункту 8 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Закінчуючи виконавче провадження за такими підставами державний виконавець повинен був на підставі статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 11.4 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження інструкції з організації примусового виконання рішень» від 02 квітня 2012 року №512/5 скасувати вжиті заходи примусового виконання рішення, а також зняти тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, для чого винести відповідну постанову, затверджену начальником відділу, і протягом трьох робочих днів надіслати до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.
Державний виконавець не виконав зазначені вимоги законодавства, а тому його дії є незаконними.
Скаржник в судове засідання не з'явився надавши суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, вимоги підтримує в повному обсязі з підстав вказаних в поданій скарзі.
Представник відділу ДВС Тульчинського РУЮ, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, що відповідно до вимог ст. 386 ЦПК України, не є перешкодою в розгляді справи.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відповідно до ухвали Тульчинського районного суду від 7.02.2013 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх боргових зобов'язань перед ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» щодо сплати коштів в сумі 70632,59 грн. (а.с. 3).
Як вбачається, із відповіді в.о. начальника відділу ДВС Тульчинського РУЮ, від 16.09.2015 року адресовану на ім'я ОСОБА_1, 4.01.2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 коштів в сумі 70632,59 грн. на користь ПАТ «ОСОБА_2 Аваль».
17.03.2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, на підставі ст. 42 п.2 Закону України «Про виконавче провадження».
3.04.2014 року, державним виконавцем повторно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, і 31.07.2014 року знову ж винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. (а.с. 5).
21.08.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» укладено договір про припинення зобов'язань за кредитним договором № 014/035-13/60072 від 29 квітня 2008 року. Згідно умов вказаного договору , у зв'язку з виконанням Позичальником умов Кредитора, сторони домовились, що з 21 серпня 2015 року, боргові зобов'язання за кредитним договором припиняються внаслідок звільнення кредитором позичальника від сплати боргових зобов'язань (прощення боргу), а кредитний договір вважається розірваним. (а.с. 6-7).
Відповідно до вимог ст. 49 п.8 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню в разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Як передбачено, ст. 50 цього ж Закону, у разі закінчення виконавчого провадження крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду,винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що в зв'язку із припиненням договірних зобов'язань між кредитором і позичальником, на даний час виконавче провадження не може бути відкрито знову, вказані обставини передбачені договором про припинення зобов'язань.
В свою чергу державний виконавець може здійснювати дії лише в межах виконавчого провадження.
Відповідно до вимог ст. 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушенні права чи свободи.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено порушення прав скаржника, однак вказані порушення не можуть бути усунуті зі сторони відділу ДВС Тульчинського РУЮ, в зв'язку із повернення виконавчого документа стягувачеві.
Однак обмежене право скаржника у тимчасовому обмеженні у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою Тульчинського районного суду від 7.02.2013 року, підлягає судом захисту шляхом скасування вказаного обмеження, в зв'язку із виконанням своїх боргових зобов'язань.
На підставі викладеного, керуючись ст. 387 ЦПК України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу ДВС Тульчинського РУЮ задоволити частково.
Скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючому ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, встановленні ухвалою Тульчинського районного суду від 7.02.2013 року в справі № 148/561/13-ц, в зв'язку із виконанням своїх боргових зобов'язань.
В решті вимог відмовити.
Копію ухвали направити відділу ДВС Тульчинського РУЮ, Головного центру обробки спеціальної інформації Державної Прикордонної Служби України.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення через Тульчинський районний суд
Суддя: