ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
25 вересня 2015 року № 826/9950/15
Окружний адміністративний суд міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-а, у складі головуючого судді Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовомОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006561701 від 24.12.2014р.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим воно є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
У період з 24.11.2014 по 28.11.2014 ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету платником податків - фізичною особою ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої було складено акт перевірки №1317/26-54-17-01-17-2881905358 від 01.12.2014 р. (надалі - акт перевірки №1317).
Згідно висновків, викладених в акті перевірки №1317, при перевірці встановлено неподання позивачем декларації про майновий стан та доходи за 2013 р., недекларування доходу в сумі 181 892,54 грн., в результаті чого не нараховано та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 30 692,33 грн., чим порушено вимоги пп.164.2.17 п.164.2, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).
На підставі висновків акту перевірки №1317 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0006561701 від 24.12.2014 р. (надалі - ППР №0006561701), яким позивачу було визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 38 535,41 грн., з яких 30 692,33 грн. - за основним платежем, 7 843,08 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
За результатами адміністративного оскарження рішеннями ГУ ДФС у м. Києві №754/Ц/26-15-10-08-16 від 20.03.2015 р. "Про результати розгляду первинної скарги" та ДФС України №3659/Ц/99-99-10-01-03-14 від 21.04.2015 р. "Про результати розгляду повторної скарги" залишено без змін прийняте відповідачем ППР №0006561701, а скарги позивача - без задоволення.
З акту перевірки №1317 вбачається, що його висновки ґрунтуються на тому, що позивачем було отримано дохід, у вигляді додаткового блага, а саме: сума боргу ОСОБА_1 за кредитним договором №ВL2263 від 21.02.2008 р. у розмірі 20 000,00 дол. США. перед ПАТ "Універсал Банк" анульована кредитором за його самостійним рішенням.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1, як позичальником, та ПАТ "Універсал банк», як банком, був укладений кредитний договір №ВL2051 від 21.02.2008 року, за яким банк зобов'язувався надати позичальнику кошти в сумі 20 000,00 дол. США, а позичальник зобов'язувався прийняти та повернути кредит, а також сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених в договорі.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10.12.2009 р. у справі №2-6340 за позовом ВАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1 та ПП "Теплостиль" про стягнення заборгованості позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ПП "Теплостиль" на користь ВАТ "Універсал Банк" 154 226,11 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Універсал Банк" звернулось до позивача з пропозицією по врегулюванню заборгованості, відповідно до якої у разі оплати 48 799,80 грн. у строк 26.12.2013 р., решта заборгованості за Кредитним договором №ВL2263 буде вважатись врегульованою; оплату боргу необхідно здійснювати щомісячно у сумі 2 033,33 гривні.
08.10.2013 р. між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 було підписано Акт про припинення зобов'язань за Кредитним договором №ВL2263 від 21.02.2008 р., згідно якого заборгованість позичальника перед кредитором за Кредитним договором №ВL2263 від 21.02.2008 р. в сумі 22 756,48 дол. США вважається повністю погашеною шляхом прощення кредитором, а позичальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп.164.1.2 .164.1 ст.164 ПК України).
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 ПК України.
Так, відповідно до п.п."д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Згідно з п.п.14.1.47, 14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
При цьому, відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:
а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Згідно з пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Таким чином, згідно ПК України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.
При цьому, згідно п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу.
Відповідно до п.п.165.1.49 п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
При цьому до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України).
Отже, відсотки, нараховані боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
При цьому, згідно з ч.2-3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 605 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Отже, відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України, зокрема нормами ЦК України. При цьому нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед третьою особою - банком.
Прощена позивачу неустойка у вигляді пені та штрафів не є його доходом та додатковим благом, оскільки, якщо сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, то неустойка ним не отримується, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати.
Отже, прощення пені та штрафів (неустойки) у вигляді відсотків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання регулюється між сторонами зобов'язання в межах договірних правовідносин цивільним законодавством.
На підставі наведеного суд вважає, що штрафи та пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню згідно абз. "д" пп. 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять, а відповідачем в порушення вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано належних доказів того, які суми з прощеного (анульованого) боргу є тілом кредиту, відсотками та штрафними санкціями, суд приходить до висновку про необґрунтованість оскаржуваного ППР №0006561701.
Крім того, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.
Однак в даному випадку частину оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яку суд вважає неправомірним, виокремити неможливо, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0006561701 від 24.12.2014 р. підлягає скасуванню повністю.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Згідно з положеннями ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 121,80 грн., а тому, керуючись вимогами ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 121,80 грн. підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві №0006561701 від 24.12.2014 р.
3. Стягнути судовий збір в сумі 121 (сто двадцять одна) грн. 80 коп. на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А. Бояринцева