10 березня 2009 р. № 44/213
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І. М., Палій В. М., за участю представників сторін О. Нікітіної (дов. 1.09.08), ОСОБА_2 (дов. від 12.01.09), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду м. Києва від 13 жовтня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2008 року у справі № 44/213 за позовом Національного комплексу “Експоцентр України” до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 75 480 грн. 36 коп.,
У серпні 2008 року Національний комплекс “Експоцентр України” звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення суми основного боргу - 44 894 грн., з урахуванням індексу інфляції - 9 690 грн. 66 коп., річних - 1 052 грн. 55 коп., пені - 16 700 грн. 57 коп. і штрафу - 3 142 грн. 58 коп. з підстав неналежного виконання зобов'язань, що виникло з договору.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність зобов'язання.
Рішенням господарського суду м Києва від 13 жовтня 2008 року (суддя П. Чеберяк), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2008 року, позов задоволено.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати з підстав порушення господарськими судами статей 526, 530, 610, 936 - 938 Цивільного кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Національний комплекс “Експоцентр України” проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що 1 серпня 2007 pоку відповідач передав на зберігання позивачеві речі, що підтверджується актом прийому-передачі.
За зберігання майна відповідач сплатив 7 000 грн. 80 коп., що підтверджується прибутковим касовим ордером від 3 серпня 2007 року.
За правилами частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За таких обставин господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що між сторонами виникли відносини щодо зберігання майна.
У подальшому сторони уклали договір від 31серпня 2007 року № 183-4 зберігання, відповідно до умов якого речі зберігаються до 31 грудня 2007 року; оплата послуги становить 11 223 грн. 50 грн. на місяць.
Відповідач вартості наданих позивачем послуг не сплатив і доказів повернення речей зберігачем не надав.
За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних відносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення суми основного боргу.
За правилами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції і річних.
Отже господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову і в цій частині.
Господарськими судами встановлено, що позивач є державною організацією, заснованою на державній власності.
Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, за прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів стягується штраф у розмірі семи відсотків вартості послуги.
За обставин порушення відповідачем зобов'язання господарські суди на підставі пункту 5.3 договору, статей 230 - 232 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення пені на загальну суму 16 700 грн. 57 коп. та штрафу в розмірі 3 142 грн. 58 коп.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Всупереч вказаним статтям, відповідач не надав господарським судам доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду м. Києва від 13 жовтня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2008 року у справі № 44/213 залишити без змін, а касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 без задоволення.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В .М. Палій