25 лютого 2009 р. № 2-19/3794-2008
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.
суддівБарицької Т.Л.
Шевчук С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Сократ"
на постанову
відСевастопольського апеляційного господарського суду
09.12.2008
у справі№ 2-19/3794-2008
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сократ";
2. Приватного підприємства "Жайворонок"
третя особа без самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Флеш"
провизнання дійсним договору оренди
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивачаповідомлений, але не з'явився;
- відповідачів:1. Пантія О.А.;
2. повідомлений, але не з'явився;
- третьої особиПантія О.А.
Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України Шульги О.Ф. від 24.02.2009 № 02.02/10/75, розгляд справи № 2-19/3794-2008 господарського суду Автономної Республіки Крим здійснюється у складі колегії суддів: Губенко Н.М. -головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Шевчук С.Р.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сократ" (далі -ТОВ "Сократ") та Приватного підприємства "Жайворонок" (далі -ПП "Жайворонок"), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Флеш" (далі -ТОВ "Флеш") про визнання дійсним договору оренди нерухомого майна від 01.08.2007 та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, мотивуючи свої вимоги тим, що між позивачем та ПП "Жайворонок" був укладений договір оренди нежитлових приміщень строком до 01.07.2010, після продажу ПП "Жайворонок" нежитлових приміщень ТОВ "Сократ", останнє перешкоджає позивачу користуватись орендованими приміщеннями.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2008 у справі № 2-19/3794-2008 (суддя Мокрушин В.І.) у задоволенні позову відмовлено, скасовані заходи забезпечення позову.
Рішення суду мотивовано тим, що на момент укладення договору оренди -01.08.2007 ПП "Жайворонок" вже не було власником приміщень, які останнє передало в оренду ФОП ОСОБА_1, оскільки договір купівлі-продажу, на підставі якого ПП "Жайворонок" придбало спірні приміщення, було розірвано в судовому порядку; враховуючи положення статті 761 ЦК України, ПП "Жайворонок", не будучи на момент укладення договору оренди від 01.08.2008 власником спірного майна, не мало права вчиняти дії щодо розпорядження таким майном.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 у справі № 2-19/3794-2008 (колегія суддів у складі: Заплава Л.М. -головуючий суддя, судді Прокопанич Г.К., Фенько Т.П.) апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2008 у справі № 2-19/3794-2008 скасовано, прийнято нове рішення: позов задоволено, визнано дійсним договір оренди від 01.08.2007, укладений між ПП "Жайворонок" та ФОП ОСОБА_1 щодо оренди нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АРК, м. Ялта, вул. Київська, 6, а саме: нежитлові приміщення в літ. "А" третій поверх № 3-10, 3-11, 3-12, 3-13, 3-14, 3-15, 3-16, 3-17, 3-18, 3-19, 3-21, загальною площею 1 196,4 м2 строком до 01.07.2010; зобов'язано ТОВ "Сократ" усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 зазначеними нежитловими приміщеннями.
Скасовуючи рішенням місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір оренди від 01.08.2007 було укладено його сторонами в момент зупинення виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.04.2007, якою було залишено без змін рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2007 у справі № 2-11/2672-2007 про розірвання договору купівлі-продажу майна, тобто ПП "Жайворонок" було власником приміщень, які були передані за договором оренди позивачу.
Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.12.2008, ТОВ "Сократ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2008 у даній справі -залишити без змін.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 22, ч. 4 ст. 85, ч. 3 ст. 105 ГПК України; ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16, 203, 215, ч. 2 ст. 228, ст. 761 ЦК України; також скаржник посилається на постанову Вищого господарського суду України від 19.11.2008 у справі № 50/64-08, предметом якої є спір щодо оренди того ж самого майна, що і по даній справі, переданого ПП "Жайворонок" іншій юридичній особі.
У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 погоджується з доводами касаційної скарги ТОВ "Сократ".
Від інших учасників судового процесу відзиви на касаційну скаргу не надходили, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники ФОП ОСОБА_1 та ПП "Жайворонок" у призначене судове засідання не з'явились.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга ТОВ "Сократ" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про визнання дійсним договору оренди нерухомого майна від 01.08.2007, укладеного між ПП "Жайворонок" та ФОП ОСОБА_1
При цьому, підставою звернення з відповідним позовом позивач визначає зміну власника орендованого ним нерухомого майна, який чинить перешкоди позивачу у користуванні майном, яке перебуває в його користуванні на законних підставах - договорі оренди. З посиланням на статтю 770 ЦК України позивач просить визнати дійсним договір оренди, укладений між ним та ПП "Жайворонок".
Відповідачем у справі, визначеним позивачем при зверненні до господарського суду, є ТОВ "Сократ" -новий власник нерухомого майна, другим відповідачем у справі, залученим до участі у справі господарським судом на підставі п. 1 ст. 65 ГПК України є ПП "Жайворонок".
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України. Згідно з вказаною нормою, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. При цьому, в силу ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Натомість, здійснюючи розгляд справи та досліджуючи питання порушення відповідачем - ТОВ "Сократ" прав та охоронюваних законом інтересів позивача, місцевий господарський суд не здійснив дій, спрямованих на дослідження правової підстави набуття ТОВ "Сократ" права власності на спірне нерухоме майно, а лише виходив з доводів позивача, викладених у позові, та документах, які лише опосередковано можуть свідчити про той чи інший факт. Враховуючи положення ч. 1 ст. 328 ЦК України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, господарський суд першої інстанції повинен був витребувати від відповідача -ТОВ "Сократ" договір, на підставі якого до останнього перейшло у власність спірне майно, та долучити його до матеріалів справи.
В свою чергу, відсутність даного договору в матеріалах справи унеможливлює дослідження його умов та встановлення факту переходу до ТОВ "Сократ" права власності на спірне майно.
Здійснюючи розгляд справи, місцевий господарський суд, встановивши, що на момент укладення договору оренди (01.08.2007) ПП "Жайворонок" вже не було власником приміщень, які останнє передало в оренду ФОП ОСОБА_1, оскільки договір купівлі-продажу, на підставі якого ПП "Жайворонок" придбало спірні приміщення, було розірвано в судовому порядку та пославшись на положення ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, не виклав чітко свою правову позицію, а саме: не прийшов до беззаперечного висновку про наявність чи відсутність підстав для визнання договору оренди від 01.08.2007 недійсним (користуючись правом, наданим п. 1 ст. 83 ГПК України).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він визнаний судом недійсним.
Відтак, місцевий господарський суд мав би підстави для відмови у позові лише після визнання договору оренди недійсним (якщо на те є законні підстави) або ж в разі встановлення факту нікчемності даного правочину.
Також суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у випадку відсутності підстав для визнання договору оренди недійсним чи встановлення факту нікчемності даного правочину, суд повинен виходити з того, що зміна власника речі, переданої у найм, не припиняє договірних відносин сторін, оскільки до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця, тому продаж речі або відчуження її іншим способом не є підставою припинення договору найму, якщо сторони договору найму не передбачать додаткових підстав припинення договірних відносин (ст. 770 ЦК України). Відтак, встановивши, що договором найму не передбачено припинення договірних відносин у разі зміни власника речі, суд, здійснюючи розгляд позовних вимог про визнання договору найму (оренди) дійсним на підставі ст. 770 ЦК України, повинен виходити з того, що в даному випадку права орендаря випливають з норм закону та не потребують їх додаткового встановлення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України також не може погодитись із правовою позицією суду апеляційної інстанції, який скасував рішення місцевого господарського суду з підстав того, що договір оренди від 01.08.2007 було укладено його сторонами в момент зупинення виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.04.2007, якою було залишено без змін рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2007 у справі № 2-11/2672-2007 про розірвання договору купівлі-продажу майна, а отже ПП "Жайворонок" було власником приміщень, які були передані за договором оренди позивачу.
Статтею 121-1 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою сторони чи поданням прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.
Про зупинення виконання судового рішення виноситься ухвала.
Після закінчення перегляду оскарженого судового рішення господарський суд може поновити виконання судового рішення, про що виноситься ухвала.
Водночас, зупинення виконання судового рішення, яке має значення саме на завершальній стадії судового провадження -його виконанні (видачу наказу на примусове виконання судового рішення), однак, в будь-якому випадку не впливає на встановлені судовим рішенням факти.
Частиною 5 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
При цьому, відповідно до частини 4 ст. 85 ГПК України у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Частиною 3 ст. 105 ГПК України встановлено, що постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Відтак рішення місцевого господарського суду у випадку перегляду його в апеляційному порядку набирає законної сили з дня прийняття постанови судом апеляційної інстанції.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом 28.04.2007 постановою Севастопольського апеляційного господарського суду залишено без змін рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 26.03.2007 у справі № 2-11/2672-2007, яким було розірвано договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладений 13.02.2004 між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради та приватним підприємством "Жайворонок".
Тобто, на час укладення 01.08.2007 договору оренди між СПД ОСОБА_1 та ПП "Жайворонок" рішення місцевого господарського про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеного 13.02.2004 між Фондом комунального майна Ялтинської міської ради та приватним підприємством "Жайворонок", набрало законної сили.
Отже, суд апеляційної інстанції припустився неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.
Враховуючи, що в силу вимог ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сократ" задовольнити частково.
Скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.12.2008 у справі № 2-19/3794-2008.
Справу № 2-19/3794-2008 направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим в іншому складі суду.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
С.Р. ШЕВЧУК