36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
10.09.2015 Справа № 917/1504/15
За позовом Заступника прокурора Полтавської області ( 36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7) в інтересах Полтавської обласної державної адміністрації, 36014, м. Полтава, вул. Жовтнева, 45
до відповідачів: 1. ОСОБА_1 районна державна адміністрація, 38500, Полтавська область, смт. Диканька, вул. Леніна, 66
2. Приватне підприємство "Компанія "НАДЕЖДА", 39400, Полтавська область, Машівський район, смт. Машівка, вул. Леніна, 130
про (1) визнання недійсним розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 371-з від 10.09.2012 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право обмеженого користування ПП "Компанія "Надежда" на земельну ділянку № 2 загальною площею 1,4081 га (землі водного фонду) для рекреаційних цілей (організації місць відпочинку), що знаходяться за межами населених пункті на території Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області та передачі зазначеної земельної ділянки в обмежене користування ПП "Компанія "Надежда";
(2) визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту № 1016/1 від 27.12.2012 року, укладений між ОСОБА_1 РДА та ПП "Компанія "Надежда" щодо земельної ділянки площею 1,4081 га;
(3) зобов'язання ПП "Компанія "Надежда" відновити стан земельної ділянки площею 1,4081 га з кадастровим номером 5321084900000040121, який існував до порушення прав (в редакції заяви про уточнення підстав позову та позовних вимог № 05/1-811 вих- 15 від 08.09.2015 року (вх. № 13007 від 10.09.2015 року)
Суддя Бунякіна Ганна Іванівна
Представники:
від позивача: ОСОБА_2 (див. протокол);
від відповідача 1: відсутні;
від відповідача 2: ОСОБА_3 (див. протокол);
від прокуратури: ОСОБА_4, ОСОБА_5 (див. протокол).
10.09.2015 року у судовому засіданні відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частину рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення.
Рішення прийняте після перерви, оголошеної в судовому засіданні 03.09.2015 року в порядку ст. 77 ГПК України з огляду на необхідність поповнення матеріалів справи додатковими документальними доказами та в реагування на клопотання прокуратури.
Суть спору: Розглядається позовна заява позовом Заступника прокурора Полтавської області в інтересах Полтавської обласної державної адміністрації до відповідачів ОСОБА_1 районної державної адміністрації та Приватного підприємства "Компанія "Надежда" про (1) визнання недійсним розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 371-з від 10.09.2012 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право обмеженого користування ПП "Компанія "Надежда" на земельну ділянку № 2 загальною площею 1,4081 га (землі водного фонду) для рекреаційних цілей (організації місць відпочинку), що знаходяться за межами населених пункті на території Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області та передачі зазначеної земельної ділянки в обмежене користування ПП "Компанія "Надежда"; (2) визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту № 1016/1, укладений між ОСОБА_1 РДА та ПП "Компанія "Надежда" щодо земельної ділянки площею 1,4081 га; (3) зобов'язання ПП "Компанія "Надежда" відновити стан земельної ділянки площею 1,4081 га з кадастровим номером 5321084900000040121, який існував до порушення прав (в редакції заяви про уточнення підстав позову та позовних вимог № 05/1-811 вих- 15 від 08.09.2015 року (вх. № 13007 від 10.09.2015 року).
Прокуратура Полтавської області подала до суду заяву про уточнення підстав позову та позовних вимог № 05/1-811 вих- 15 від 08.09.2015 року (вх. № 13007 від 10.09.2015 року), в якій посилається на приписи статті 216 Цивільного кодексу України та 152 Земельного кодексу України. Так, остання уточнює останню позовну вимогу та просить суд зобов'язати ПП "Компанія "Надежда" відновити стан земельної ділянки площею 1,4081 га з кадастровим номером 5321084900000040121, який існував до порушення прав. До заяви надано докази надіслання такої сторонам.
Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Суд приймає дану заяву до розгляду в даному провадженні як таку, що не суперечить чинному процесуальному законодавству України. Спір розглядається в межах предмету позову в редакції прийнятої судом вищевказаної заяви про уточнення підстав позову та позовних вимог з урахуванням п. 3.11, п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що :
а) на підставі зібраних прокуратурою Полтавської області матеріалів встановлено, що розпорядженням голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 44-з від 09.02.2012 року надано дозвіл приватному підприємству "Компанія "Надежда" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування земельними ділянками (встановлення земельного сервітуту) орієнтовною площею 1,5 га та 1, 4 га для організації місць відпочинку, що знаходяться за межами населених пунктів в адміністративних межах Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області.
Розпорядженням голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 371-з від 10.09.2012 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право обмеженого користування ПП "Компанія "Надежда" на земельну ділянку № 1 загальною площею 1,2 га та на земельну ділянку № 2 загальною площею 1,4081 га (землі водного фонду) для рекреаційних цілей (організації місць відпочинку), що знаходяться за межами населених пункті на території Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області та передано зазначені земельні ділянки в обмежене користування ПП "Компанія "Надежда".
На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_1 РДА 27.12.2012 року укладено договір на встановлення земельного сервітуту № 1016/1 щодо обмеженого користування земельною ділянкою площею 1,4081 га, розташованої на території Стасівської сільської ради Диканського району.
Передача земельної ділянки відбулась на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування землею;
б) відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції на момент підписання договору) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Всупереч вимогам ст. 123 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблено не було;
в) відповідно до вимог ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Ця процедура дотримана не була;
Резюмуючи наведене, з посиланням на ст. ст. 21, 215, 228 ЦК України, 123, 124, 134, 135, 137 ЗК України прокурор просить (1) визнати недійсним розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 371-з від 10.09.2012 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право обмеженого користування ПП "Компанія "Надежда" на земельну ділянку № 2 загальною площею 1,4081 га (землі водного фонду) для рекреаційних цілей (організації місць відпочинку), що знаходяться за межами населених пункті на території Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області та передачі зазначеної земельної ділянки в обмежене користування ПП "Компанія "Надежда"; (2) визнати недійсним договір на встановлення земельного сервітуту № 1016/1, укладений між ОСОБА_1 РДА та ПП "Компанія "Надежда" щодо земельної ділянки площею 1,4081 га; (3) зобов'язати ПП "Компанія "Надежда" відновити стан земельної ділянки площею 1,4081 га з кадастровим номером 5321084900000040121, який існував до порушення прав (в редакції заяви про уточнення підстав позову та позовних вимог № 05/1-811 вих- 15 від 08.09.2015 року (вх. № 13007 від 10.09.2015 року).
Позивач - Полтавська обласна державна адміністрація - позовні вимоги підтримує за мотивами пояснення № б/н від 02.09.2015 року (вх. № 12575 від 03.09.2015 року), посилаючись на перевищення райдержадміністрацією повноважень при прийнятті спірного розпорядження. Так, частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для ведення водного господарства. ОСОБА_1 РДА за спірним розпорядженням встановлено сервітут на земельну ділянку, яка належить до земель водного фонду.
Відповідач 1 (ОСОБА_1 РДА) представництво у судове засідання не забезпечив. Останній проти позову заперечує за мотивами відзиву на позовну заяву № 1512/01-30 від 05.08.2015 року (вх. № 11383 від 10.08.2015 року, оригінал знаходиться в матеріалах справи № 917/1503/15 (а. с. 49-53), оскільки райдержадміністрація надіслала один відзив по двох справах - № 917/1503/15 і № 917/1504/15), відповідно до якого не вбачає у своїх діях будь-яких порушень.
В обґрунтування своєї позиції ОСОБА_1 РДА посилається на те, що землі водного фонду за межами населених пунктів, що знаходилися під та навколо водних об'єктів загальнодержавного значення на території України та на території Полтавської області зокрема, з моменту вступу в дію Земельного кодексу України (з 2002 року) до 01.07.2013 року передавалися районними державними адміністраціями. Такі повноваження були делеговані обласною державною адміністрацією, про що свідчить безліч документів. Порядок та механізм передачі водних об'єктів та земель водного фонду розроблено розпорядженням голови Полтавської ОДА лише 18.11.2014 року. Тобто до видачі зазначеного документу облдержадміністрацією водні об'єкти та землі водного фонду в користування не надавалися і відповідні рішення чи акти не приймалися.
У тексті вказаного відзиву відповідач просить суд розгляд справи проводити без участі представника. Дане клопотання судом задоволено.
Крім цього, відзивом № 1714/01-31 від 25.08.2015 року (вх. № 12429 від 31.08.2015 року, оригінал знаходиться в матеріалах справи № 917/1503/15 (а. с. 76-79), оскільки райдержадміністрація надіслала один відзив по двох справах - № 917/1503/15 і № 917/1504/15) останній стверджує, що компетенція ОДА спірним розпорядженням не порушено, так як райдержадміністрація діяла за дорученням та у виключних інтересах держави в особі Полтавської ОДА. На підтвердження позиції до відзиву залучено копію супровідного листа Полтавської ОДА № 1-65/2056 від 08.12.2010 року.
Відповідач 2 (ПП "Компанія "Надежда") проти позову заперечує за мотивами відзиву на позовну заяву № 698 від 02.09.2015 року (вх. № 12581 від 03.09.2015 року), посилаючись на необґрунтованість позовних вимог та невідповідність їх чинному законодавству (а. с. 88-92).
У зв'язку з тим, що в матеріалах справи достатньо доказів, необхідних для вирішення спору, а неявка відповідача 1 не перешкоджає розгляду справи по суті, справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників процесу, оцінивши надані докази, суд
Розпорядженням голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 44-з від 09.02.2012 року надано дозвіл приватному підприємству "Компанія "Надежда" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування земельними ділянками (встановлення земельного сервітуту) орієнтовною площею 1,5 га та 1,4 га для організації місць відпочинку, що знаходяться за межами населених пунктів в адміністративних межах Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області.
Розпорядженням голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 371-з від 10.09.2012 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право обмеженого користування ПП "Компанія "Надежда" на земельну ділянку № 1 загальною площею 1,2 га та на земельну ділянку № 2 загальною площею 1,4081 га (землі водного фонду) для рекреаційних цілей (організації місць відпочинку), що знаходяться за межами населених пункті на території Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області та передано зазначені земельні ділянки в обмежене користування ПП "Компанія "Надежда".
Згідно довідки відділу Держкомзему у ОСОБА_1 районі від 05.06.2012 року та відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства ОСОБА_1 РДА від 01.06.2012 року, спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги, тобто згідно приписів ст. 59 Земельного кодексу відноситься до земель водного фонду.
На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_1 РДА 27.12.2012 року укладено договір на встановлення земельного сервітуту № 1016/1 щодо обмеженого користування земельною ділянкою площею 1,4081 га, розташованої на території Стасівської сільської ради Диканського району.
Відповідно до п. 3.1 Договору земельний сервітут за цим договором встановлюється на 15 років. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою становить 4 826,94 грн. з розрахунку 3 427,98 грн. за 1 га земельної ділянки водного фонду. Орендна плата сплачується рівними частинами щомісячно до 30 числа поточного місяця до місцевого бюджету Стасівської сільської ради в сумі 4 826,94 грн..
Вважаючи вищевикладені обставини порушенням державних та громадських інтересів, заступник прокурора Полтавської області звернувся до господарського суду Полтавської області з даним позовом.
Суд погоджується з доводами прокурора про те, що ОСОБА_1 районна державна адміністрація при прийнятті спірного розпорядження та укладення договору вийшла за межі наданих повноважень, з огляду на наступні обставини.
(1) Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 2, 3, 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; законність і правопорядок. Місцеві державні адміністрації діють на засадах верховенства права та законності. До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля та ін.
Статтею 21 вказаного Закону та ст. 17 Земельного кодексу України встановлено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону в межах, визначених Земельним кодексом.
З матеріалів даної справи вбачається, що договором від 27.12.2012 року сервітут встановлено на земельну ділянку, яка належить до земель водного фонду для рекреаційних цілей (організації місць відпочинку).
Відповідно до частини 1 статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Частиною 4 статті 59 цього ж Кодексу визначено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Зазначене підтверджує доводи прокурора щодо перевищення повноважень ОСОБА_1 РДА, оскільки спірна земельна ділянка надана відповідачеві 2 у користування на підставі договору про встановлення земельного сервітуту, що, в свою чергу, порушує виключну компетенцію Полтавської обласної державної адміністрації на розпорядження землями водного фонду для рекреаційних цілей.
Крім цього, надання земельної ділянки по уріз води призвело до порушення права загального водокористування, передбаченого ст. 47 Водного кодексу України, оскільки на даний час доступ до річки обмежений, вхід на території бази відпочинку, яка перебуває у власності ПП "Компанія "Надежда", здійснюється лише за плату.
Відповідач 2, обґрунтовуючи правомірність спірного розпорядження, вважає, що райдержадміністрацією правомірно надано у користування земельну ділянку, оскільки відповідно до статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для ведення водного господарства. А відповідно до постанови Верховної ради України № 1390-XIV від 14 січня 2000 року "Про Концепцію розвитку водного господарства України" водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.
Твердження відповідача 2 спростовується безпосередньо спірними розпорядженням та договором, оскільки у їх текстах чітко зазначено, що земельна ділянка надається для організації місць відпочинку, а не для ведення водного господарства.
(2) Відповідно до частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Частиною 2 цієї ж статті, статтею 100 Земельного кодексу України встановлено, що сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Статтею 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
Частиною 1 статті 404 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Статтею 99 Земельного кодексу України встановлено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, зокрема, таких як інші земельні сервітути.
У листі від 01.01.2010 року "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами" Вищий господарський суд роз'яснює, що судам необхідно перевіряти повноваження відповідних органів, на виконання рішень яких було укладено спірний договір, щодо вирішення питань регулювання земельних відносин і вилучення земельних ділянок.
Крім цього, відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції на момент підписання договору) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Згідно п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Kабінету Mіністрів України від 26 травня 2004 року № 677, проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення.
А відповідно до ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду підлягають обов'язковій державній експертизі.
У процесі розгляду справи відповідачами не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність всіх обставин та підстав для встановлення відповідачем 1 за спірним розпорядженням земельного сервітуту, а саме наявність у власності чи користуванні відповідача 2 земельної ділянки - суміжної (сусідньої) із земельної ділянкою, щодо якої встановлено земельний сервітут за спірними рішеннями, які підтверджували б необхідність встановлення земельного сервітуту для відповідача 2 як власника чи землекористувача суміжних (сусідніх) земельних ділянок, щоб усунути недоліки таких своїх земельних ділянок, тощо.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем 1 фактично за спірним розпорядження надано відповідачу 2 земельну ділянку у строкове користування без дотримання встановленої процедури та підстав, визначених чинним законодавством України, а не встановлено земельний сервітут щодо такої земельної ділянки, як йдеться у спірних рішеннях. Про вказане свідчить також і формулювання у самому договорі стосовно оплати за користування земельною ділянкою, пунктом 2.1 якого передбачено вартість саме орендної плати за 1 га земельної ділянки водного фонду.
За таких обставин, суд вважає, що оспорюване розпорядження в частині встановлення земельного сервітуту було прийняте ОСОБА_1 районною державною адміністрацією із порушенням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, інших нормативно-правових актів - за відсутності відповідних підстав.
Як зазначено вище, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом (частина 1 статті 401 Цивільного кодексу України).
Відповідачами не доведено неможливість задоволення потреб Приватного підприємства "Компанія "Надежда" іншим способом, ніж встановлення сервітуту. Зазначене вказує на те, що договір сервітуту укладено з порушенням норм чинного земельного законодавства. Передача земельної ділянки повинна була проводитись на умовах оренди в порядку, визначеному ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України та згідно положень Закону України "Про оренду землі". Жодних перешкод для отримання спірної земельної ділянки в установленому порядку у відповідача 2 не було.
Посилання ОСОБА_1 РДА на невірне застосування прокуратурою статті 123 Земельного кодексу України судом не приймається, оскільки дана норма передбачає надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а не встановлення щодо них земельного сервітуту.
Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 216 ЦК України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
З огляду на вищевикладене, суд встановив, що спірний правочин має бути визнаний недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону відповідно до ч. 2 ст. 203 і ст. 215 ЦК України, оскільки укладений відповідачем 1 - ОСОБА_1 районною державною адміністрацією - без необхідного обсягу повноважень на укладення договору про встановлення земельного сервітуту.
Частиною третьою статті 207 ГК України передбачено, що у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
Відповідно до п. 2.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 р., якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.
Таким чином, вимоги прокурора Полтавського району є обґрунтованими та правомірними, підтвердженими документальними доказами, відповідачами не спростовані, а отже підлягають задоволенню в частині визнання недійсним розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 371-з від 10.09.2012 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право обмеженого користування ПП "Компанія "Надежда" на земельну ділянку № 2 загальною площею 1,4081 га (землі водного фонду) для рекреаційних цілей (організації місць відпочинку), що знаходяться за межами населених пункті на території Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області та передачі зазначеної земельної ділянки в обмежене користування ПП "Компанія "Надежда"; визнання недійсним договору на встановлення земельного сервітуту № 1016/1, що укладений між ОСОБА_1 РДА та ПП "Компанія "Надежда" щодо земельної ділянки площею 1,4081 га.
(3) Стосовно вимог прокурора щодо зобов'язання ПП "Компанія "Надежда" відновити стан земельної ділянки площею 1,4081 га з кадастровим номером 5321084900000040121, який існував до порушення прав, суд відмовляє у їх задоволенні:
- як такі, що заявлені передчасно, з огляду на приписи частини 5 статті 85 ГПК України щодо набрання чинності прийнятим рішенням у даній справі в перших двох частинах вимог;
- з огляду на презумпцію правомірності правочину за статтею 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 22, 43, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації № 371-з від 10.09.2012 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право обмеженого користування ПП "Компанія "Надежда" на земельну ділянку № 2 загальною площею 1,4081 га (землі водного фонду) для рекреаційних цілей (організації місць відпочинку), що знаходяться за межами населених пункті на території Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області та передачі зазначеної земельної ділянки в обмежене користування ПП "Компанія "Надежда".
3. Визнати недійсним та припинити на майбутнє договір на встановлення земельного сервітуту № 1016/1 від 27.12.2012 року, укладений між ОСОБА_1 РДА та ПП "Компанія "Надежда" щодо земельної ділянки площею 1,4081 га.
4. Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ПП "Компанія "Надежда" відновити стан земельної ділянки площею 1,4081 га з кадастровим номером 5321084900000040121, який існував до порушення прав.
Повне рішення складено 21.09.2015 року
Суддя Г.І.Бунякіна