14.11.2011
Справа № 2-2239/2011
м. Добропілля 14 листопада 2011 року
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Мавроді Р.Ф.
при секретарі Ганжа Т.А.
за участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Білозерської міської ради, третя особа Добропільське бюро технічної інвентаризації, про визнання права власності на нерухоме майно та про зобов'язання бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію на нерухоме майно,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 м. Білозерське м. Добропілля Донецької області.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує та просить суд розглянути справу за участю представника.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та пояснив, що позивач ОСОБА_2 з 12 грудня 2000 року постійно проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказана квартира була надана йому для проживання колишнім власником будівлі “Шахта Красноармійська”ДХК “Добропіллявугілля”. 5 травня 1999 року, згідно наказу Міністерства вугільної промисловості № 207, було прийнято рішення про ліквідацію державного підприємства “Шахта Красноармійська”ДХК “Добропіллявугілля”. На час розгляду справи, зазначене підприємство ліквідоване. Правонаступникові будівлі колишнього садку на баланс не передавались. Оскільки у позивача не має правовстановлюючих документів на квартиру, то він вимушений звернутися з позовом про визнання права власності в порядку набувальної давності до суду. Крім того, представник позивача просить змінити позовні вимоги, а саме відмовився від вимоги зобов'язання третьої особи провести реєстрацію на нерухоме майно.
Від представника відповідача надано в судове засідання заяву, в якій він просить розглянути справу без участі представника виконкому Білозерської міської ради, проти задоволення позову не заперечує.
Третя особа -Добропільске бюро технічної інвентаризації надало до суду заяву, в котрій просить справу розглянути за відсутністю їх представника, проти задоволення позову не заперечує.
Вислухавши пояснення представника позивача, із врахуванням погодження з позовом відповідача та третьої сторони і вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав:
Так, судом встановлено, що 28.04.95 на засіданні виконавчого комітету Білозерської міської ради Добропільського району було прийнято рішення про надання статусу будинку колишнього дитячого садку “Ромашка”корпус №3, розташованому за адресою провулок Побєди м. Білозерське статусу сімейного гуртожитку.
22 жовтня 1997 року відбулося засідання профкому вказаного підприємства. Відповідно протоколу №38 від 22.10.97, був затверджений список робітників, які мали право на отримання квартир у вказаному будинку. Оскільки на той час позивач працював на вказаному підприємстві, то також був занесений до списку працівників, котрі мали отримати квартири.
12 липня 1999 року, адміністрація шахти звернулася до Міністерства вугільної промисловості з проханням надати дозвіл на продаж у власність працівників дитячого садку “Ромашка”.
15.12.99 адміністрація “Гідрошахти Красноармійська”звернулася до Білозерської міської ради з проханням про надання дозволу на оформлення технічної документації на перебудову будинку дитячого садку “Ромашка”у жилий будинок.
5 травня 1999 року, згідно наказу Міністерства вугільної промисловості № 207, було прийнято рішення про ліквідацію державного підприємства “Шахта Красноармійська”ДХК “Добропіллявугілля”. Розпочато ліквідаційну процедуру.
Як вбачається з досліджених документів, власник зазначеної будівлі дитячого садку “Ромашка”був ліквідований.
З метою виявлення власника будинку, Білозерська міська рада 03.03.07. з відповідною заявою звернулася до Міністерства вугільної промисловості України.
28.03.07 за № 78/02-03/52-07, було надано відповідь, за підписом директора департаменту соціальної інфраструктури та адміністративного забезпечення, з котрої вбачалось, що зазначена вище будівля реконструйована у житловий будинок, який знаходиться на балансі гідрошахта “Красноармійська”.
Після звернення до ДП “Добропіллявугілля”, було отримано відповідь від 12.03.07 за № 4/429, з котрої вбачалось, що зазначений будинок знаходився на балансі гідрошахта “Красноармійська”до січня 1999 року. Згідно наказу Мінвуглепрому від 05.05.99 за № 207, підприємство ліквідовано, державна реєстрація шахти “Красноармійська”(код ОКПО 00175225 ) відмінена. Правонаступником ліквідованого підприємства стала Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств ДП “Донвуглереструктуризація”Селидовська дирекція по ліквідації шахт.
На звернення позивача, ДП “Донвуглереструктуризація”була надана відповідь за № 1-175 від 18.02.09 з котрої вбачалось, що жилий будинок № 21 за адресою пер. Побєди на баланс Селидовської дирекції з ліквідації шахт гідрошахтою “Красноармійська”ДП “Добропіллявугілля”не передавався.
Таким чином судом встановлено, що на теперішній час, власник будинку, гідрошахта “Красноармійська”ліквідовано.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.
Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Суд враховує те, що згідно п. 2.1 Наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.02 “Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно”для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1. Відповідно до п. 10 “Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно”зазначено вище наказу, одним з правовстановлюючих документів для реєстрації права власності, є рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.
Згідно положення ч. 3 ст. 335. ЦК України, ( котра визначає порядок набуття права власності на безхазяйну річ ) безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 12 грудня 2000 року, тобто більш ніж 10 років.
Так, п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України зазначено, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном розпочалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Ураховуючи, що Цивільний Кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року (п.1. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України) норми ст. 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року, а відтак визнання судом права власності на нерухоме майно не може мати місце раніше 1 січня 2011 року, за умови державної реєстрації нерухомого майна за такою особою.
З урахуванням вищенаведеного, а також враховуючи, що з боку позивача не порушуються чиїсь права та інтереси, суд вважає, що є всі підстави для задоволення позову у повному обсязі.
На підставі ст. 41 Конституції України, ст. 344 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 5,60, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до виконавчого комітету Білозерської міської ради, третя особа Добропільське бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю -задовольнити повністю.
Визнати право власності за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на квартиру, яка розташована за адресою: Донецька область, м. Білозерське, м. Добропілля, провулок Побєди, будинок №21 квартира №11 -за набувальною давністю.
Рішення суду є правовстановлюючим документом та підлягає державній реєстрації.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Головуючий суддя Р.Ф. Мавроді
14.11.2011