29 вересня 2015 року Справа № 915/1566/15
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Васильєвої Л.І. при секретарі судового засідання Цуріці І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу
за позовом: Державне підприємство “Адміністрація морських портів України”, 01135, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 14
в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту), 54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,
54046, АДРЕСА_1
про стягнення 3 919,24 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2, дов. № 4700 від 01.09.2015р.
від відповідача: не з'явився
Державне підприємство “Адміністрація морських портів України” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 63-П-МИФ-14 від 11.07.2014 про технічне забезпечення електропостачання споживача в сумі 3919,24 грн.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 31.08.2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.
11.07.2014 між сторонами у справі був укладений договір № 63-П-МИФ-14, згідно якого позивач надав відповідачу послуги на суму 2549,47 грн.
Відповідач у встановлений договором строк за надані послуги не розрахувався.
Таким чином, станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача за договором склала 2549,47 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору, позивач просить стягнути з відповідача також пеню в сумі 652,80 грн., 679,23 грн. інфляційних та 37,74 грн. - 3% річних.
У відповідності зі ст.ст. 64, 77 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 31.08.2015 була направлена на юридичну адресу відповідача. Отже, він вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.
Відповідач правом, передбаченим ст.59 Господарського процесуального кодексу України щодо надання відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову не скористався, вимоги ухвали господарського суду щодо надання відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову не виконав.
Згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд -
встановив:
11.07.2014р. між сторонами у справі був укладений договір № 63-П-МИФ-14 про технічне забезпечення електропостачання.
За умовами п. 1.1 договору позивач зобов'язався забезпечувати технічну можливість передачі електричної енергії відповідачу в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а відповідач зобов'язався дотримуватись установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачувати за отримані послуги, визначені пунктом 4.1 цього договору.
Пунктом 4.1.7 договору встановлено обов'язок відповідача отримувати до 10-го числа кожного місяця, наступного за розрахунковим, рахунки від власника мереж та оплачувати до 15 числа кожного місяця наступного за розрахунковим рахунки за надані послуги.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 2549,47 грн. та виставив йому на оплату рахунки:
- № 61042705 від 30.11.2014р. на суму 590,54 грн.;
- № 66922705 від 31.12.2014р. на суму 600,13 грн.;
- № 03322705 від 28.02.2015р. на суму 465,31 грн.
- № 14732705 від 31.03.2015р. на суму 336,95 грн.
Разом з тим, в порушення умов договору, відповідач вартість наданих послуг не оплатив.
Таким чином, станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача за отримані за договором послуги складає 2549,47 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.
Пунктом 1 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог ЦК України та ГК України. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Заборгованість відповідача в сумі 2549,47 грн. підтверджена матеріалами справи, а саме: копіями договору від 11.07.2014р. № 63-П-МИФ-14, підписаними сторонами приймально-здавальними актами та рахунками на оплату, а отже підлягає задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 8.2 договору встановлено, що у разі внесення платежів, передбачених пунктом 4.1 цього договору з порушенням термінів, відповідач сплачує власнику мереж пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Отже, за невиконання належним чином грошових зобов'язань згідно з вимогами діючого законодавства України у встановлений строк, за розрахунком позивача боржнику цілком обґрунтовано нараховано до стягнення 3% річних від простроченої суми в розмірі 37,74 грн., 679,23 грн. індексу інфляції, пеня в розмірі 652,80 грн.
Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.
В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (54046, АДРЕСА_1, ід. код 31102114487) на користь Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (01135, м. Київ, пр.-т Перемоги, буд. 14, ЄДРПОУ 38727770) в особі Миколаївської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, ЄДРПОУ 387284444) 2549,47 грн. основної заборгованості, 652,80 грн. пені, 679,23 грн. інфляційних та 37,74 грн. - 3% річних, 1827,00 грн. судового збору.
Видати наказ.
Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2015р.
Суддя Л.I. Васильєва