"24" вересня 2015 р.Справа № 916/3623/15
За позовом: державного підприємства "Одеська залізниця"
до відповідача: державного закладу "Відділкова лікарня станції Котовськ" державного підприємства "Одеська залізниця"
про стягнення 307 609,14 грн.
Суддя Цісельський О.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: позивач, державне підприємство "Одеська залізниця", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з державного закладу "Відділкова лікарня станції Котовськ" державного підприємства "Одеська залізниця" 307 609,14 грн., де 20 226,73 грн. - пеня, 3 111,80 грн. - 3% річних.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.09.2015р. позовну заяву (вх.№3807/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/2246/15 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
26 березня 2015р. між державним закладом "Відділкова лікарня станції Котовськ" державного підприємства "Одеська залізниця" (Замовник) та державним підприємством "Одеська залізниця" (Учасник) було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №ОД/БМЕС-15-277дНЮ, згідно умов п.1.1. якого Учасник зобов'язується на протязі опалювального сезону 2015 року надати Замовникові послуги, зазначені в п.1.2. Договору, а Замовник - прийняти і оплатити ці послуги.
Відповідно до п.3.1. Договору ціна Договору складає 1 812 000,00 (один мільйон вісімсот дванадцять тисяч) грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 302 000,00 грн.
Пунктом 4.1. Договору розрахунковим періодом за спожиту теплову енергію є календарний місяць. Оплата за послуги теплопостачання проводиться щомісячно після опалювального розрахункового місяця не пізніше 3 числа, що настає за розрахунковим. Розрахунки за отримані послуги теплопостачання проводяться Замовником виключно грошовими коштами шляхом перерахування на поточний рахунок відокремленого структурного підрозділу Котовське будівельно-монтажне управління №2 Служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці. Датою оплати є дата зарахування коштів на поточний рахунок Котовського БМЕУ-2.
Цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2015 року, а в частині надання послуг з 01.01.2015 року згідно ст.631 ЦК України (п.10.1. Договору).
На виконання умов вищенаведеного договору, позивач свої обов'язки щодо надання послуг теплопостачання відповідачу.
Проте, відповідач в порушення договірних зобов'язань, не своєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату за отримані від позивача послуги, внаслідок чого за січень - лютий 2015р. утворилась заборгованість, яка станом на 01 липня 2015р. становить 284 270,67 грн., яка підтверджується відповідним актом звірки взаєморозрахунків.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю послуг за державні кошти №ОД/БМЕС-15-277дНЮ в частині оплати вартості отриманої теплової енергії і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.
Судом встановлено наявність наданих позивачем відповідачу послуг з постачання теплової енергії.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та вищенаведеного договору, договірні зобов'язання щодо оплати вартості спожитої теплової енергії не виконані належним чином, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 284 270,61 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 284 270,61 грн.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 20 226,73 грн. - пені, 3 111,80 грн. - 3% річних.
Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:
У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором про постачання теплової енергії.
Перевіривши розрахунок позивача трьох відсотків річних в сумі 368,90 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.
За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.
Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
Перевіривши розрахунок позивача пені в сумі 20 226,73 грн. судом встановлено його відповідність вимогам чинного законодавства, її розрахунок здійснений позивачем належним чином.
Відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст.551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.
При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що з пояснень представника позивача, судом встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла із-за фінансових труднощів, та оскільки, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача та встановити її в розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги державного підприємства "Одеська залізниця", у зв'язку з чим стягненню з державного закладу "Відділкова лікарня станції Котовськ" державного підприємства "Одеська залізниця" на користь позивача підлягає сума заборгованості за спожиту теплову енергію за договором про закупівлю послуг за державні кошти №ОД/БМЕС-15-277дНЮ, встановлена судом в розмірі 284 270,61 грн., сума пені в розмірі 10 000,00 грн., сума 3% річних в розмірі 3 111,80 грн.
Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 6 152,18 грн.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов державного підприємства "Одеська залізниця" - задовольнити повністю.
2. Стягнути з державного закладу "Відділкова лікарня станції Котовськ" державного підприємства "Одеська залізниця" (66300, Одеська обл., м. Котовськ, вул. Ткаченка, буд. 76, код ЄДРЮОФОП 01111121) на користь державного підприємства "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРЮОФОП 01071663) 284 270 (двісті вісімдесят тисяч двісті сімдесят) грн. 61 коп. - заборгованості, 3 111 (три тисячі сто одинадцять) грн. 80 коп. - 3% річних, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - пені, 6 152 (шість тисяч сто п'ятдесят дві) грн. 18 коп. - витрат на оплату судового збору.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України
Повний текст рішення складено 29 вересня 2015 р.
Суддя О.В. Цісельський