Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"29" липня 2015 р. Справа № 911/2129/14
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Вовченко А. В.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: ОСОБА_1 С.(паспорт серії ТТ № 160233, виданий Голосіївським РВ ГУ МВС України в м. Києві від 28.02.2013 р.), ОСОБА_2 (довіреність від 03.03.2014 р., зареєстрована в реєстрі за № 384);
від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 05.01.2015 р.), ОСОБА_4 (довіреність б/н від 05.01.2015 р.);
від третьої особи-1: не з'явились;
від третьої особи-2: не з'явились;
від третьої особи-3: не з'явились;
від органів Державної виконавчої служби: ОСОБА_5 (довіреність № 2569 від 02.03.2015 р.);
розглянувши матеріали справи
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Гіалайн-Україна”, м. Київ
на дії та постанову ОСОБА_6 Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції, м. Вишгород
у справі № 911/2129/14
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гіалайн-Україна”, м. Київ
за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) Відкритого акціонерного товариства імені Васильєва, с. Демидів, Вишгородський район;
2) ОСОБА_7, м. Київ;
3) ОСОБА_8, м. Київ;
про зобов'язання передати предмет лізингу
17.07.2015 р. до канцелярії суду від відповідача (боржника) надійшла скарга б/н від 16.07.2015 р. на дії державного виконавця по накладенню арешту на майно та ошолошення заборони його відчуження, у якій він просить суд визнати дії державного виконавця ВДВС Вишгородського районного управління юстиції ОСОБА_5 по накладенню арешту на все майно, що належить ТОВ „Гіалайн-Україна” у межах суми звернення стягнення 1 460, 00 грн неправомірними, визнати дії державного виконавця ВДВС Вишгородського районного управління юстиції ОСОБА_5 по оголошенню заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить ТОВ „Гіалайн-Україна” лише у межах суми боргу неправомірними та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.06.2015 р. ВП № 45769594.
В обґрунтування своєї скарги відповідач (боржник) зазначає, що дії ОСОБА_6 Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції по накладенню арешту на все майно, що належить ТОВ „Гіалайн-Україна” у межах суми звернення стягнення 1 460, 00 грн та по оголошенню заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить ТОВ „Гіалайн-Україна” лише у межах суми боргу є неправомірними, а сама постанова ОСОБА_6 Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції від 17.06.2015 р. ВП № 45769594 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є незаконною, так як державним виконавцем було винесено вищевказану постанову всупереч положенням ст. 75 Закону України „Про виконавче провадження”, Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень”, інших нормативно-правових актів, оскільки державний виконавець не має відповідних повноважень щодо накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження при виконанні виконавчих документів про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.07.2015 р. прийнято до розгляду скаргу ТОВ „Гіалайн-Україна” на дії та постанову ОСОБА_6 Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції у справі № 911/2129/14 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ТОВ „Гіалайн-Україна” за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ВАТ імені Васильєва, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про зобов'язання передати предмет лізингу і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 29.07.2015 р.
27.07.2015 р. до канцелярії суду від позивача надійшли пояснення б/н від 27.07.2015 р. щодо скарги ТОВ „Гіалайн-Україна” на дії державного виконавця, у якій він просить суд відмовити відповідачу у задоволенні скарги повністю.
29.07.2015 р. у судовому засіданні представники відповідача надали усні пояснення щодо обґрунтування своєї скарги, вимоги скарги підтримали, вважають їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в скарзі.
Позивач та його представник у судовому засіданні надали усні пояснення щодо своїх заперечень проти скарги, просили суд відмовити в задоволенні скарги відповідача повністю з підстав, зазначених у його письмових запереченнях.
Представник ОСОБА_6 Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції у судовому засіданні надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх заперечень проти скарги, просив суд відмовити в задоволенні скарги відповідача повністю.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що вимоги скаржника є неправомірними та визнаються такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Київської області від 29.08.2014 р. у справі № 911/2129/14 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ТОВ „Гіалайн-Україна” за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ВАТ імені Васильєва, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про зобов'язання передати предмет лізингу позов задоволено повністю і вирішено зобов'язати ТОВ „Гіалайн-Україна” виконати обов'язок лізингодавця за фінансово-лізинговим договором від 25.02.2000 року, укладеним між ВАТ імені Васильєва та ФОП ОСОБА_1, та передати ФОП ОСОБА_1 предмет лізингу згідно фінансово-лізингового договору від 25.02.2000 року, укладеного між ВАТ імені Васильєва та ФОП ОСОБА_1, а саме: будівлю інженерно-технічного корпусу площею 506, 1 кв. м., що розташована за адресою: вул. Радгоспна, буд. 15-А, с. Демидів Вишгородського району Київської області.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 р. рішення господарського суду Київської області від 29.08.2014 р. у справі № 911/2129/14 залишено без змін.
04.12.2014 р. на виконання вказаного рішення судом було видано відповідні накази.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2015 р. рішення господарського суду Київської області від 29.08.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 р. у справі № 911/2129/14 залишено без змін.
Постановою ОСОБА_6 Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції від 10.12.2014 р. відкрито виконавче провадження ВП № 45769594 з примусового виконання наказу № 911/2129/14, виданого господарським судом Київської області 04.12.2014 р., про зобов'язання ТОВ „Гіалайн-Україна” виконати обов'язок лізингодавця за фінансово-лізинговим договором від 25.02.2000 року, укладеним між ВАТ імені Васильєва та ФОП ОСОБА_1, та передати ФОП ОСОБА_1 предмет лізингу згідно фінансово-лізингового договору від 25.02.2000 року, укладеного між ВАТ імені Васильєва та ФОП ОСОБА_1, а саме: будівлю інженерно-технічного корпусу площею 506, 1 кв. м., що розташована за адресою: вул. Радгоспна, буд. 15-А, с. Демидів Вишгородського району Київської області, за відповідною заявою ФОП ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження. Даною постановою боржнику - ТОВ „Гіалайн-Україна” встановлено строк для добровільного виконання рішення суду - в семиденний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
ОСОБА_6 Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції від 15.01.2015 р. у присутності позивача - ФОП ОСОБА_1 та співзасновника ТОВ „Гіалайн-Україна” ОСОБА_9 встановлено, що для ідентифікації спірного приміщення останнім будуть надані всі підтверджуючі документи до ОСОБА_6 Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції 19.01.2015 р.
У січні 2015 р. ОСОБА_6 Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції пред'явлено ТОВ „Гіалайн-Україна” вимогу № 933 від 27.01.2015 р. державного виконавця, якою зобов'язано ТОВ „Гіалайн-Україна” виконати рішення суду до 03.02.2015 р., та надати письмове підтвердження виконання рішення суду.
ОСОБА_6 Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції від 10.02.2015 р. за участю відповідних понятих у присутності позивача - ФОП ОСОБА_1 та повноважного представника ТОВ „Гіалайн-Україна” ОСОБА_3 встановлено, що рішення суду не виконано.
Постановою ОСОБА_6 Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції від 11.02.2015 р. про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника - ТОВ „Гіалайн-Україна” штраф у розмірі 680, 00 грн, яку в подальшому було оскаржено боржником шляхом подання відповідної скарги в господарський суд.
У лютому 2015 р. ОСОБА_6 Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції пред'явлено ТОВ „Гіалайн-Україна” вимогу № 1599 від 11.02.2015 р. державного виконавця, якою зобов'язано ТОВ „Гіалайн-Україна” виконати рішення суду до 18.02.2015 р., та надати письмове підтвердження виконання рішення суду.
Постановою ОСОБА_6 Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції від 12.02.2015 р. про стягнення з боржника виконавчого збору постановлено стягнути з боржника - ТОВ „Гіалайн-Україна” виконавчий збір у розмірі 1 360 грн, яку в подальшому було оскаржено боржником шляхом подання відповідної скарги в господарський суд.
ОСОБА_6 Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції від 26.02.2015 р. у присутності позивача - ФОП ОСОБА_1 встановлено, що рішення суду не виконано - будівля інженерно-технічного корпусу площею 506, 1 кв. м. ФОП ОСОБА_1 не передана.
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.04.2015 р. у справі № 911/2129/14 відмовлено у задоволенні скарги ТОВ „Гіалайн-Україна” на дії ОСОБА_6 Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції по стягненню з боржника - ТОВ „Гіалайн-Україна” виконавчого збору від 12.02.2015 р. у розмірі 1 360, 00 грн у виконавчому провадженні ВП № 45769594.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2015 р. у справі № 911/2129/14 відмовлено у задоволенні скарги ТОВ „Гіалайн-Україна” на дії ОСОБА_6 Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції щодо накладення штрафу у розмірі 680, 00 грн на боржника - ТОВ „Гіалайн-Україна” постановою від 11.02.2015 р. у виконавчому провадженні ВП № 45769594.
Постановою ОСОБА_6 Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції від 20.05.2015 р. про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника - ТОВ „Гіалайн-Україна” штраф у розмірі 1 360, 00 грн.
Постановою ОСОБА_6 Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції від 17.06.2015 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ТОВ „Гіалайн-Україна”, у межах суми звернення стягнення - 1 460, 00 грн та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику - ТОВ „Гіалайн-Україна”, лише у межах суми боргу - у зв'язку із невиконанням боржником постанови від 20.05.2015 р. про накладення штрафу у розмірі 1 360, 00 грн та постанови від 12.06.2015 р. про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, у розмірі 100, 00 грн.
Постановою ОСОБА_6 Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції від 01.07.2015 р. про зупинення виконавчого провадження зупинено виконавче провадження ВП № 45769594 з примусового виконання наказу № 911/2129/14, виданого господарським судом Київської області 04.12.2014 р., про зобов'язання ТОВ „Гіалайн-Україна” виконати обов'язок лізингодавця за фінансово-лізинговим договором від 25.02.2000 року, укладеним між ВАТ імені Васильєва та ФОП ОСОБА_1, та передати ФОП ОСОБА_1 предмет лізингу згідно фінансово-лізингового договору від 25.02.2000 року, укладеного між ВАТ імені Васильєва та ФОП ОСОБА_1, а саме: будівлю інженерно-технічного корпусу площею 506, 1 кв. м., що розташована за адресою: вул. Радгоспна, буд. 15-А, с. Демидів Вишгородського району Київської області у зв'язку із поданням державним виконавцем заяви про роз'яснення рішення суду.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із виконанням судових рішень здійснюється Господарським процесуальним кодексом України, Законом України „Про виконавче провадження”, Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень”, іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 17 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;
8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.
Згідно з ч. 1 ст. 19 цього ж закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
4) в інших передбачених законом випадках.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 25 цього ж закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Статтею 27 цього ж закону передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.
У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Відповідно до ст. 75 цього ж закону після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 89 цього ж закону передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
У встановлені законом та вимогами державного виконавця строки для добровільного виконання рішення суду боржник рішення господарського суду Київської області від 29.08.2014 р. у справі № 911/2129/14 не виконав, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження ВП № 45769594.
Частинами 1, 6 ст. 28 цього ж закону передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Згідно з ч. 1, 2, 4, 5 ст. 41 цього ж закону кошти виконавчого провадження складаються з:
1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 28 цього Закону;
2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
3) стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій;
4) інших надходжень, що не суперечать законодавству.
Витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:
1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;
2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;
3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;
4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;
5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;
6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;
7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до підпункту 3.7.4. пункту 3.7. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р., у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається. До виконання постанови про стягнення виконавчого збору не застосовуються положення статті 21 Закону.
Підпунктом 3.13.2. пункту 3.13. цієї ж Інструкції передбачено, що у разі якщо виконавче провадження було завершено, а витрати на організацію та проведення виконавчих дій не були стягнуті, постанова про стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій виділяється в окреме провадження в порядку, передбаченому підпунктом 3.7.4 пункту 3.7 цього розділу.
Пунктом 8.8. цієї ж Інструкції передбачено, що при виконанні рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, у разі якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій та накладені на нього штрафи у передбачених Законом випадках, державний виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. Після завершення виконавчого провадження з виконання рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій, штрафи не стягнуто, державний виконавець відкриває виконавчі провадження за відповідними постановами та вживає заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом, шляхом звернення стягнення на кошти та інше належне боржнику майно.
Отже, враховуючи вищевказані положення ст. ст. 17, 19, 28, 41, 75, 89 Закону України „Про виконавче провадження” і положення підпункту 3.7.4. пункту 3.7., підпункту 3.13.2. пункту 3.13., пункту 8.8. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р., та за наслідками їх системного аналізу суд вважає за необхідне зазначити, що при виконанні рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, у разі якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій та накладені на нього штрафи у передбачених Законом випадках, державний виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення без виділення і відкриття окремого виконавчого провадження в межах даного виконавчого провадження аж до моменту його завершення. Після завершення виконавчого провадження з виконання рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо виконавчий збір, витрати на організацію та проведення виконавчих дій, штрафи не стягнуто, державний виконавець відкриває окремі виконавчі провадження за відповідними постановами та вживає заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом, шляхом звернення стягнення на кошти та інше належне боржнику майно.
У відповідності до ч. 1, 2, 3 ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження” арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.
Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Відповідно до підпункту 4.1.8. пункту 4.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р., розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.
Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження ВП № 45769594 з примусового виконання наказу № 911/2129/14, виданого господарським судом Київської області 04.12.2014 р., відповідач (боржник) станом на 17.06.2015 р. самостійно та добровільно не виконав постанову від 20.05.2015 р. про накладення штрафу у розмірі 1 360, 00 грн та постанову від 12.06.2015 р. про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, у розмірі 100, 00 грн, і відповідно не оплатив вказані суми.
Отже, як вбачається із матеріалів виконавчого провадження ВП № 45769594, державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції правомірно та із дотриманням вимог положень Закону України „Про виконавче провадження” та за наявності відповідних підстав і необхідних повноважень було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а сама постанова ОСОБА_6 Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції від 17.06.2015 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є такою, що відповідає вимогам законодавства України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обставини щодо неправомірних дій державного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції при прийнятті постанови від 17.06.2015 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та щодо незаконності постанови ОСОБА_6 Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції від 17.06.2015 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні ВП № 45769594, викладені у скарзі б/н від 16.07.2015 р. відповідача (боржника) - ТОВ „Гіалайн-Україна”, не знайшли свого підтвердження в ході її розгляду, а тому вимоги відповідача (боржника) про визнання їх відповідно неправомірними та недійсною є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення зазначеної скарги.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні скарги б/н від 16.07.2015 р. (вх. № 175/15 від 17.07.2015 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю „Гіалайн-Україна” на дії та постанову ОСОБА_6 Державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції у виконавчому провадженні ВП № 45769594.
Суддя В.М.Бацуца