ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.09.2015Справа №910/24533/14
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., суддів - Курдельчука І.Д., Марченко О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний»
до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»
простягнення страхового відшкодування в порядку суброгації в розмірі 30 515 грн. 39 коп.
Представники:
від Позивача: не з'явились;
від Відповідача: Петренко Р.О. (представник за Довіреністю);
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (надалі також - «Відповідач») про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації в розмірі 30 515 грн. 39 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» на підставі Договору страхування В №059480 від 26.04.2013 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Део», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотньої вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Опель», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/1665615, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2014 порушено провадження у справі №910/24533/14 та призначено до розгляду на 01.12.2014 р.
В судовому засіданні 01.12.2014 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.12.2014 року.
Представник позивача в судовому засіданні 09.12.2014 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив.
В судовому засіданні 09.12.2014 представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Чи є той чи інший випадок винятковим, вирішує суд з урахуванням конкретних обставин даної справи, в тому числі її складності, кількості учасників судового процесу, значного обсягу доказів, які підлягають збиранню та оцінці.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2014 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 19.01.2015 року з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
В судовому засіданні 19.01.2015, в зв'язку зі складністю справи, суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду даної справи.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 19.01.2015 призначено колегіальний розгляд справи № 910/24533/14 у наступному складі суду: Головуючий суддя: ОСОБА_5, судді: Марченко О.В., Нечай О.В.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.01.2015 року прийнято до провадження справу №910/24533/14 колегією суддів у складі: ОСОБА_5 (головуючий), суддів - Марченко О.В., Нечай О.В. та призначено розгляд справи на 02.03.2015 р.
Представник позивача в судовому засіданні 02.03.2015 позовні вимоги, підтримав в повному обсязі, просив задовольнити. В свою чергу представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.03.2015 року призначено у справі судову експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. M.С. Бокаріуса (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8-а). Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.03.2015 року зупинено провадження у справі №910/24533/14 до надання висновків судової експертизи.
27.04.2015 року на адресу господарського суду міста Києва від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. M.С. Бокаріуса надійшло Клопотання про надання додаткових матеріалів (вихідних даних), необхідних для проведення експертизи №3659 від 15.04.2015 року разом з матеріалами справи. У вказаному клопотанні судовий експерт просить надати для експертного огляду пошкоджені (не відремонтовані) автомобіль «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіль «Opel Omega», державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Експертний огляд відбудеться в ХНДІСЕ 09.06.2015 р. о 10 годині за адресою: м. Харків, вул. Золочівська, 8а. Крім того, просить Суд надати додаткові вихідні дані: згідно показань водія автомобіля «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3: яку відстань та з якою швидкістю подолав автомобіль «Opel Omega», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, з моменту початку виконання маневру вправо до моменту зіткнення; згідно показань водія автомобіля «Opel Omega», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4: який механізм виникнення даної дорожньо - транспортної пригоди (автомобіль «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 до автомобіля «Opel Omega», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ззаду перед зіткненням або автомобіль «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 зманеврував в процесі його обгону автомобілем «Opel Omega», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та інш.); оригінал протоколу огляду місця дорожньо - транспортної пригоди та схеми до нього або їх якісні копії; оригінали протоколів допиту та слідчих експериментів за участю водіїв «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 та автомобіля «Opel Omega», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_4 або їх якісні копії.
Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/24533/14, у зв'язку із закінченням повноважень судді ОСОБА_5
Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/24533/14 передано до розгляду судді Чинчин О.В.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.04.2015 року прийнято до провадження справу №910/24533/14 колегії суддів у складі: Чинчин О.В. (головуючий), суддів - Марченко О.В., Нечай О.В.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.04.2015 року поновлено провадження у справі №910/24533/14, судове засідання призначено на 28.05.2015 р.
25.05.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 28.04.2015 року.
В судовому засіданні 28.05.2015 року представники Позивача та Відповідача не заперечували проти задоволення клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, а також зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.05.2015 р. задоволено клопотання експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. M.С. Бокаріуса №3659 від 15.04.2015 року у справі №910/2453314, зобов»язано Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» та Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» надати для експертного огляду пошкоджені (не відремонтовані) автомобіль «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіль «Opel Omega», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, 09.06.2015 р. о 10 годині за адресою: м. Харків, вул. Золочівська, 8а, провадження у справі № 910/24533/14 зупинено до закінчення проведення судової експертизи.
03.07.2015 року на адресу господарського суду міста Києва від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. M.С. Бокаріуса надійшов лист №3659 від 23.06.2015 р. про неможливість проведення експертизи у зв»язку з ненадходженням оплати за проведення експертизи.
10.07.2015 року головуючий суддя Чинчин О.В. звернулась із заявою до керівника апарату Господарського суду міста Києва про здійснення автоматичного розподілу справи №910/24533/14 у зв»язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи.
Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 10.07.2015 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/24533/14, у зв'язку з відпусткою судді Нечая О.В., який приймав участь у колегіальному розгляді справи.
Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/24533/14 передано до розгляду колегії суддів у складі: Чинчин О.В. (головуючий), суддів - Марченко О.В., Курдельчук І.Д.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2015 року прийнято до провадження справу № 910/24533/14 до провадження колегією суддів у складі: Чинчин О.В. (головуючий), суддів - Курдельчук І.Д., Марченко О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2015 року поновлено провадження у справі №910/24533/14 та призначено розгляд справи на 09.09.2015 р.
28.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла Заява про збільшення розміру позовних вимог, якою просив Суд стягнути з Відповідача страхове відшкодування в розмірі 30 515 грн. 39 коп., пеню в розмірі 9 438 грн. 87 коп., 3% річних у розмірі 584 грн. 39 коп.
09.09.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
09.09.2015 року судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Як зазначає Верховний Суд України в листі №1-5/45 від 25.01.2006 критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ. Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади.
Відтак, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд вважає за доцільне продовжити строк розгляду спору на 15 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 16.09.2105 року, з метою недопущення порушення процесуальних прав сторін на участь у судовому засіданні, повного та всебічного з'ясування обставин справи.
В судовому засіданні 16.09.2015 року представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В судове засідання представник Позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 року у справі № 910/2453314.
За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» є 84205, Донецька обл., місто Дружківка, ВУЛИЦЯ ЛЕНІНА, будинок 37.
Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/24533/14 направлялись на адресу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.
Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, Суд приходить до висновку, Позивач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Суд, розглянувши Заяву Позивача про збільшення розміру позовних вимог від 28.07.2015 року, вказує, що відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Суд зазначає, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. (п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції")
В даному випадку Заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» про збільшення розміру позовних вимог, фактично є заявою про зміну предмету позову.
Відповідно до п. 3.10 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, Суд приймає Заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» до розгляду.
Приймаючи до уваги, що Позивач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Позивача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 16 вересня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
26 квітня 2013 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» (Страховик) та ОСОБА_3 (Страхувальник) було укладено Договір страхування В №059480, предметом якого є страхування транспортного засобу «Део», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2013 року по вул. Шосе Будівників, 31 у м. Сєверодонецьк Луганської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Део», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та транспортного засобу «Опель», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що підтверджується Довідкою №9224003 про дорожньо - транспортну пригоду.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Део», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Звітом про оцінку транспортного засобу №10/07 від 17.07.2013 року, складеного оцінювачем ОСОБА_6 (кваліфікаційне свідоцтво НОМЕР_1 від 22.04.2001 р.) встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобілю «Део», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті дорожньо - транспортної пригоди станом на 17.07.2013 року дорівнює його ринковій вартості і складає 46 249 грн. 60 коп.
Також, відповідно до Звіту про оцінку транспортного засобу №05/10 від 16.10.2013 року, складеного оцінювачем ОСОБА_6 (кваліфікаційне свідоцтво НОМЕР_1 від 22.04.2001 р.) ринкова вартість пошкодженого колісного транспортного засобу «Део», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на 16.10.2013 року становить 15 224 грн. 21 коп.
Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.01.2014 року у кримінальному провадженні №1-кп/428/596/2013 закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України на підставі статті 46 КК України у зв»язку з примиренням з потерпілим. У вказаній ухвалі встановлено, що 01.07.2013 року приблизно о 07 год. 10 хв. у світлий час доби ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по проїзній частині ш. Будівельниківв з боку вул. Вілєсова у напрямок с. Смолянинове (по автомобільній дорозі за межами населеного пункту) зі швидкістю 165 км/год по лівій смузі для свого напрямку руху. В цей же час ОСОБА_4, керуючи автомобілем "Opel" реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався по проїзній частині ш. Будівельниківв з боку вул. Вілєсова у напрямок с. Смолянинове (по автомобільній дорозі за межами населеного пункту) зі швидкістю 183 км/год по лівій смузі для зустрічного напрямку руху слідом за автомобілем "Daewoo", реєстраційний номер НОМЕР_1, виконуючи обгін автомобіля "Daewoo", реєстраційний номер НОМЕР_1, діючи всупереч технічним вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України, не переконавшись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, почав зміну напрямку руху праворуч у бік траєкторії руху автомобіля "Daewoo", реєстраційний номер НОМЕР_1, чим створив небезпеку для останнього і правим заднім боком кузову свого автомобіля контактував з лівим переднім боком кузову автомобіля "Daewoo", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок чого останній виїхав на узбіччя та здійснив перекидання.
Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.01.2014 року встановлено порушення ОСОБА_4 вимог п.п. 10.1, 12.6 (г), 12.9. (б) Правил дорожнього руху України та визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України.
Крім того, висновком автотехнічної експертизи №558/6 від 12.11.2013 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Луганській області встановлено, що дорожньо - транспортна пригода 01.07.2013 року сталась в результаті порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 10.1, 12.6 (г), 12.9. (б) Правил дорожнього руху України та дії водія транспортного засобу «Опель», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, які не відповідали вимогам пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, знаходились у причинному зв»язку з виникненням події даної дорожньо - транспортної пригоди.
Відповідно до Страхового акту № 341/13 від 12.11.2013 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування ПАТ КБ «Привабанк» в розмірі 31 025 грн. 39 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 4611 від 14.11.2013 року із зазначенням призначення платежу: «страх. відшкодування отримув. ОСОБА_3 згідно зі страх. актом №341/13 від 12.11.2013 р.».
Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Опель», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/1665615, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 510 гривень 00 копійок.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 30 515 грн. 39 коп. відповідно до встановлених Полісом № АС/1665615 лімітів відшкодування по майну. Крім того, з урахуванням Заяви про зміну предмету позову від 28.07.2015 року, яка прийнята Судом до розгляду, просив Суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 9 438 грн. 87 коп., 3% річних у розмірі 584 грн. 39 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором страхування В №059480 від 26.04.2013 року, предметом якого є страхування транспортного засобу «Део», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було відшкодовано на користь Страхувальника 31 025 грн. 39 коп.
Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Опель», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15.01.2014 року у кримінальному провадженні №1-кп/428/596/2013, якою встановлено порушення ОСОБА_4 вимог п.п. 10.1, 12.6 (г), 12.9. (б) Правил дорожнього руху України та визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, проте закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України на підставі статті 46 КК України у зв»язку з примиренням з потерпілим.
Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо недоведеності Позивачем вини водія ОСОБА_4 у заподіянні шкоди та відсутності підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, навіть незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину. Проте, як встановлено вище у судовому рішенні, наявними в матеріалах справи та оціненими Судом доказами встановлено вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, а тому доводи Відповідача з цього приводу є необґрунтованими, недоведеними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").
Абзацем 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Статтею 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Суд звертає увагу, що Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов»язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-50гс15.
Таким чином, Суд приходить до висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.
При цьому, твердження Відповідача про пропуск Позивачем річного строку звернення з вимогою про сплату страхового відшкодування, встановленого п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки вказана норма регулює відносини між страховиком та страхувальником цивільно-правової відповідальності, а не між страховими компаніями.
Спір у даній справі виник у зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто з правовідносин, що регулюються положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", за якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тоді як, із преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Отже, названий закон регулює інші відносини, відмінні від правовідносин, що виникли у даній справі і приписи п. 37.1.4 ст.37 цього закону до даних правовідносин не застосовуються. Вказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є стороною цього договору.
При цьому, норми зазначеного закону не містять підстав для відмови у задоволенні вимог страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24.03.2014 року у справі № 910/18716/13, від 17.07.2013 року у справі №910/4896/13, від 25.06.2014 року у справі №910/23812/13 та від 04.11.2014 року у справі №910/10027/14.
За таких обставин, посилання Відповідача на приписи підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно з яким неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування за цим Законом, Суд вважає безпідставним та не приймає до уваги, оскільки право особи на звернення до суду за захистом порушеного права або охоронюваного законом інтересу не може бути обмежене законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
Отже, враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/1665615 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 30 515 грн. 39 коп. (31 025 грн. 39 коп. сума страхового відшкодування - 510 грн. 00 коп. франшизи).
При зверненні до суду з урахуванням Заяви про зміну предмету позову від 28.07.2015 року, яка прийнята Судом до розгляду, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних у розмірі 584 грн. 39 коп. та пеню за загальний період прострочки з 01.12.2014 р. по 05.02.2015 р. у розмірі 9 438 грн. 87 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що в даному випадку цивільні права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах виникли з позадоговірних відносин, які регулюються, зокрема, нормами права, закріпленими в главі 82 Цивільного кодексу України та законодавством про страхування, що виключає застосування до спірних правовідносин норм зобов'язального права, зокрема, ст.ст. 530, 625 Цивільного кодексу України.
Таким чином, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» про стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 584 грн. 39 коп. задоволенню не підлягають як необґрунтовані.
Що стосується позовних вимог про стягнення з Відповідача пені за загальний період прострочки з 01.12.2014 р. по 05.02.2015 р. у розмірі 9 438 грн. 87 коп., Суд зазначає наступне.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з п.1 ч.2 ст.551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Однак, правові підстави для стягнення суми пені відсутні, оскільки розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін не визначено.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Відповідно до п.36.5 ст. 36 вказаного Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Отже, положення п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки сторони є страховиками, а у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.
Крім того, відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Таким чином, виходячи зі змісту норм ст. 992 ЦК України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.
Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Однак, ні Цивільним кодексом України, ні Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи перед страховиком забезпечується неустойкою (пенею).
За таких обставин, для позадоговірних (регресних) зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 26.09.2012 року у справі №4/17-3520-2011.
Відтак, оскільки для позадоговірних зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за загальний період прострочки з 01.12.2014 р. по 05.02.2015 р. у розмірі 9 438 грн. 87 коп. задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (01054, м.Київ, ВУЛИЦЯ БУЛЬВАРНО-КУДРЯВСЬКА, будинок 33, Ідентифікаційний код юридичної особи 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» (84205, Донецька обл., місто Дружківка, ВУЛИЦЯ ЛЕНІНА, будинок 37, Ідентифікаційний код юридичної особи 13494943) 30 515 (тридцять тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 39 (тридцять дев'ять) коп. та судовий збір у розмірі 1 375 (одна тисяча триста сімдесят п'ять) грн. 27 (двадцять сім) коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 18 вересня 2015 року.
Головуючий суддя О.В. Чинчин
Суддя І.Д. Курдельчук
Суддя О.В. Марченко