ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.09.2015Справа №910/17834/15
За позовом Комунального підприємства Макарівської районної ради "Макарівтепломережа"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче об'єднання "Екотех"
про визнання договору недійсним
Суддя Цюкало Ю.В.
Представники сторін:
від позивача: Пільчевський А.Є. - за довіреністю від 18.05.2015р.;
від відповідача: Мулярчук О.А. - за довіреністю від 14.09.2015р.
В судовому засіданні 14 вересня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
В липні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства Макарівської районної ради "Макарівтепломережа" надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове виробниче об'єднання "Екотех" про визнання Договору № 3 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 24 вересня 2013 року недійсним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір № 3 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 24 вересня 2013 року підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Відповідач із позовом не погодився і звернувся до суду із відзивом, у якому за викладених підстав у задоволенні позову просив відмовити.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/17834/15. Розгляд справи призначено на 12.08.2015р.
В судовому засіданні 12.08.2015р. по справі оголошено перерву до 14.09.2015 року.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд, -
24.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче об'єднання «ЕКОТЕХ», в особі директора Якубовського В.А., що діє на підставі статуту (енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством Макарівської районної ради «Макарівтепломережа», в особі директора Самусенка О.М., що діє на підставі статуту (споживач) укладено Договір №3 про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір) відповідно до п. 1.1. якого, енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання з постачання теплової енергії в гарячій воді та постачання Споживачу теплової енергії для опалення в обсягах і в порядку, передбачених Договором, а Споживач зобов'язаний оплачувати одержану теплову енергію та теплову енергію для опалення встановленими цінами та в терміни, передбачені договором.
Позивач стверджує, що Договір № 3 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 24 вересня 2013 року було укладено директором позивача з перевищенням повноважень, а також без погодження встановлених тарифів, що є підставою для визнання вказаного правочину на підставі ст.ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним..
Відповідач у відзиві зазначив, що спірний договір в подальшому було погоджено Макарівською районною державною адміністрацією, крім того, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики було встановлено тариф для котелень відповідача.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Протоколами договірної ціни сторонами погоджувалася вартість теплової енергії за Договором.
Додатковою угодою № 1 до Договору № 3 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 24 вересня 2013 року сторони погодили продовжити строк дії договору до 30 травня 2015 року.
З Договору № 3 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 24 вересня 2013 року вбачається, що від імені позивача його підписано директором Самусенком О.М.
Відповідно до п. 6.3. Статуту КП Макарівської районної ради "Макарівтепломережа" управління діяльністю підприємства здійснюється директором.
З п.п. 6.4.4. п. 6.4. Статуту позивача вбачається, що директор підприємства, зокрема, укладає угоди і договори, інші правочини, видає довіреності, відкриває в установах банків (казначейств) рахунки. Укладення договорів на загальну суму більш як 100 тис. грн. здійснюється за погодженням з органом управління (органом управління відповідно до п. 1.1. Статуту є Макарівська районна державна адміністрація).
У відповідності до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Частиною 3 ст. 92 Цивільного кодексу України встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, не повинна перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
У відповідності з п.п. 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
В листі № 06.15-09/2566 від 24.10.2014 року Макарівської районної державної адміністрації направленому відповідачу, вказується що позивачем здійснювалась закупівля теплої енергії у ТОВ НВО «Екотех» відповідно до Договору № 3 від 24.09.2013 року та здійснювалася сплата за фактично спожиту теплову енергію. Договірна політика останнього відповідає діючим вимогам законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 30 червня 2015 року у справі № 911/1888/15 на виконання умов Договору № 3 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 24 вересня 2013 року ТОВ «Наукове виробниче об'єднання «Екотех» протягом жовтня 2013 року - лютого 2015 року поставлено, а КП Макарівської районної ради «Макарівтепломережа» прийнято теплову енергію на загальну суму 4 223 613,26 грн., що підтверджується актами приймання-передачі робіт (надання послуг) № 29 від 29.10.2013 року на суму 125992,78 грн., №36 від 26.11.2013 року на суму 206 801,22 грн., №50 від 25.12.2013 року на суму 413 028,77 грн., № 4 від 25.01.2014 року на суму 466 425,32 грн., № 21 від 25.02.2014 року на суму 517 476,85 грн., № 30 від 25.03.2014 року на суму 329 514,41 грн., № 40 від 22.04.2014 року на суму 98 622,28грн., № 74 від 25.11.2014 року на суму 358 134,20 грн., № 96 від 25.12.2014 року на суму 503 516,91 грн., № 14 від 25.01.2015 року на суму 658 863,53 грн., № 21 від 25.02.2014 року на суму 545 236,99 грн.
Вказане вище свідчить про те, що в подальшому Макарівською районною державною адміністрацією, як органом управління, та самим позивачем фактично схвалено спірний правочин.
Крім того, судом відхиляються посилання позивача на відсутність узгодження тарифів на постачання теплової енергії, оскільки як встановлено рішенням Господарського суду Київської області від 30 червня 2015 року у справі № 911/1888/15 з дати підписання Договору Постановою №250 від 15.03.2012 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики встановила ТОВ «НВО «ЕКОТЕХ» тариф на виробництво теплової енергії для котельні, що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Макарів, вул. Проектна,2 Б - 576,89 грн. за 1 Гкал (без ПДВ). Постановою №749 від 04.12.2012 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики установила ТОВ «НВО «ЕКОТЕХ» тариф на виробництво теплової енергії для котельні, що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Макарів, вул. Проектна,2 Б та Київська область, смт. Макарів, вул. Гагаріна, 1- 887,43 грн. за 1 Гкал (без ПДВ). Постановою №1593 від 05.12.2012 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики установила ТОВ «НВО «ЕКОТЕХ» тариф на виробництво теплової енергії для котельні, що знаходиться за адресою: Київська область, смт. Макарів, вул. Проектна, 2 Б та Київська область, смт. Макарів, вул. Гагаріна, 1- 644,59 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).
Твердження позивача, що Договір № 3 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 24 вересня 2013 року є недійсним, оскільки при укладенні останнього не було проведено конкурс, судом відхиляється оскільки, ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не передбачено необхідність проведення конкурсу на укладення договорів з послуг централізованого опалення, яким за своєю правовою природою є зазначений правочин.
В абзаці 4 п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги, підлягають залишенню без задоволення.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 18.09.2015р.
Суддя Ю.В. Цюкало