Справа № 219/5839/15-ц
2/219/2737/2015
25 вересня 2015 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
судді Павленко О.М.,
при секретарі Кудла Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановив:
позивач ОСОБА_1 просить розірвати шлюб з відповідачем ОСОБА_2, вказуючи, що в шлюбі вони перебувають з 7.09.1992 року. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: сина - Ростислава, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина - Романа, ІНФОРМАЦІЯ_2. З 2012 року шлюбно-сімейні відносини вони не підтримують, разом не проживають, подальше сімейне життя неможливе, оскільки між ними відсутнє взаємопорозуміння. На даний момент їхній шлюб існує формально. Причиною припинення сімейно-шлюбних відносин є невідповідність характерів, поглядів, суджень, що загострювало відносини і призвело до повного розриву відносин та до повного відчуження. Збереження їх сім'ї неможливе, а подальше існування формального шлюбу буде суперечити їхнім інтересам та інтересам їхніх дітей.
Відповідач в судове засідання не з'явилася. Разом з тим, надала до суду заяву, згідно якої просила справу розглядати за її відсутності, проти розірвання шлюбу не заперечувала.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 7.09.1992 року. Шлюбні відносини на момент розгляду справи припинені подружжям, що підтверджується поясненнями позивача.
Ст. 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен з подружжя має рівні права та обов'язки.
Зазначене положення конституційної норми знайшло свій подальший розвиток у Сімейному Кодексі України, відповідно до ст. 21 якого, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Вжите у цій правовій нормі слово «союз» підкреслює законодавче визнання теорії договірної природи шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги (ст.55 СК України).
Відповідно до ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного чи психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст. 110 СК України кожен із подружжя має право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу, тобто припинення шлюбних відносин.
При цьому подальше збереження шлюбу в будь-якому випадку можливе лише на паритетних засадах - на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є морально-правовою основою шлюбу. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Подружжя ОСОБА_2 з 2012 року шлюбно-сімейні відносини не підтримує, спільного господарства не ведуть, проживають окремо. Позивач відновлювати стосунки з відповідачем намірів не має, а тому суд вважає, що шлюб подружжя носить формальний характер, їх подальше спільне життя і збереження сім'ї неможливе. Суд розриває шлюб подружжя ОСОБА_2, оскільки між ними втрачені почуття взаємної любові та поваги.
Позивач наполягає на розірванні шлюбу, він не має наміру зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги непримирення сторін в період знаходження справи в суді, суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Неповнолітні діти: син - Ростислав, ІНФОРМАЦІЯ_1, син - Роман, ІНФОРМАЦІЯ_2, будуть проживати з матір'ю.
Майнових претензій один до одного подружжя не заявляли.
Керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 15, 60, 212-215 ЦПК України, ст. 51 Конституції України, ст.ст. 21, 24, 55, 56, 110, 112 Сімейного Кодексу України, суд, -
вирішив:
позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований 7 вересня 1992 року виконкомом Клинівської сільської ради Артемівського району Донецької області (актовий запис за №6).
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_2 прізвище «Воробець». Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області протягом 10-ти днів з моменту його проголошення, а відповідачем ОСОБА_1 - в той же строк, але з моменту отримання копії цього рішення.
Суддя- -
ОСОБА_3