Копія:
Справа № 127/9907/14-ц Провадження № 22-ц/772/2239/2015Головуючий в суді першої інстанції Борисюк І. Е.
Категорія 44 Доповідач Войтко Ю. Б.
18 вересня 2015 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Войтка Ю.Б.,
Суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,
При секретарі: Куленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 травня 2015 року в справі за позовом
Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Служби у справах дітей Вінницької міської ради про виселення, -
В травні 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з вказаною позовною, посилаючись на те, що між позивачем та ОСОБА_2 24.12.2007 року було укладено кредитний договір № VIW3GK0000000742, відповідно до якого відповідач отримала кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 45 885, 00 доларів США строком до 24.12.2021 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Приватбанк і відповідачем 26.12.2007 року було укладено договір іпотеки. Згідно з договором іпотеки відповідач надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 56,10 кв.м., житловою площею 42,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Свої зобов'язання за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» виконало в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором не виконала. ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та 22.03.2010 року суд виніс рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру загальною площею 56,10 кв.м., житловою площею 42,00 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк». Позивачем направлялись відповідачам вимоги про звільнення спірного житлового приміщення, однак відповідачі добровільно не виселились.
Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про виселення ОСОБА_2 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою суду від 06.06.2014 року до участі у справі було залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів Службу у справах дітей Вінницької міської ради.
В ході розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги. Просив суд виселити ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, які зареєстровані та проживають у АДРЕСА_1, що в м. Вінниці (предмет іпотеки) з даної квартири.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 травня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено. Виселено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого постійного житла.
Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовий збір в сумі 243, 60 гривень в рівних частках по 81, 20 гривень.
Відповідач ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Служби у справах дітей Вінницької міської ради про виселення відмовити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, таким, що винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Представник позивача у судовому засіданні скаргу не визнав, вказавши, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.
Задовольняючи вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», міський суд встановив, що 24.12.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №VIW3GK0000000742.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Приватбанк та ОСОБА_2 24.12.2007 року було укладено договір іпотеки. Згідно з договором іпотеки відповідач надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 56,10 кв.м., житловою площею 42,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
22.03.2010 року Замостянським районним судом м. Вінниці у цивільній справі № 2-421 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на квартиру було ухвалено рішення, яким позов задоволено в повному обсязі. Зокрема, судом звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 56,1 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_3. Дане рішення набрало законної сили 02.04.2010 року.
Відповідно до ст. 109 ЖК країни звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.
Виселення є категорією житлового законодавства, тому предметом доказування є втрата права на житло, або взагалі його відсутність, або інші передбачені ЖК України підстави для позбавлення права на житло.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем виконані імперативно-диспозитивні приписи, встановлені ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК України, щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового приміщення, на яке здійснено звернення як на предмет іпотеки. Судом встановлено наявність порушення прав іпотекодержателя щодо звільнення вказаного житлового приміщення їх мешканцями.
Однак повністю погодитися з такими висновками міського суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального закону.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 22.03.2010 року Замостянським районним судом м. Вінниці у цивільній справі № 2-421 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на квартиру було ухвалено рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором в розмірі 47 548, 17 доларів США, що еквівалентно 379 672,12 грн. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 56,1 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_3. Дане рішення набрало законної сили 02.04.2010 року.
19.11.2010 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-421-2010, виданим 25.10.2010 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 379672,14 грн., судового збору в розмірі 1700 грн. та витрат на ІТЗ в розмірі 30 грн.
04.03.2011 року заступником начальника Замостянського відділу державної виконавчої служби призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для визначення вартості нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2, загальною площею 56,1 кв.м.
22.04.2011 року постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві виконавчий лист було повернуто стягувачеві з можливістю повторного пред'явлення виконавчого документу до 01.04.2014 року.
В послідуючому матеріали вказаного виконавчого провадження знищені за закінченням строку їх зберігання, про що було складено відповідний акт від 27.02.2015 року.
Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ), з дотриманням вимог цього Закону.
Передбачений розділом V Закону України "Про іпотеку" та частиною восьмою статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав.
Судова колегія вважає, що оскільки позивач не реалізував своє право іпотекодержателя щодо звернення стягнення на квартиру в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», він не набув право на вимогу щодо виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, відповідно до ст. 109 ЖК України.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п. 3 і 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.
Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Служби у справах дітей Вінницької міської ради про виселення відмовити.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.
Судді: (підпис) Міхасішин І.В.
(підпис) Стадник І.М.
"З оригіналом вірно"
Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.