Справа № 132/2541/14-ц Провадження № 22-ц/772/1957/2015Головуючий в суді першої інстанції Попик Ю. П.
Категорія 33 Доповідач Нікушин В. П.
28 вересня 2015 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого Нікушина В.П.,
суддів Денишенко Т.О., Зайцева А,Ю..
при секретарі Кирилюк Л.М.,
за участі: прокурора Гущиної Н.В., представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Клюси Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до прокуратури Вінницької області, Державної казначейської служби України, УМВС України у Вінницькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та заступника прокурора Вінницької області на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 18.05.2015 року, ухвалене по даній справі,
ОСОБА_4 звернулась в суд з вказаним позовом до прокуратури Вінницької області, Державної казначейської служби України, УМВС України у Вінницькій області в якому поставила питання про стягнення на її користь 446160 грн. компенсації за заподіяну моральну шкоду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 червня 2004 року слідчим СВ Староміського ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, 31 серпня 2004 року постановою слідчого її було притягнуто як обвинувачену. На протязі тривалого часу постанови про притягнення її в якості обвинувачуваної скасовувались та виносились нові постанови про притягнення її в якості обвинувачуваної знову.
29.09.2008 року постановою старшого слідчого прокуратури Староміського району м. Вінниці, про яку їй було повідомлено лише 14.06.2014 року, справа відносно неї була закрита за відсутністю в її діях складу злочину.
За таких обставин позивачка вважала, що вона перебувала під слідством протягом 10 років, а саме з 22 червня 2004 року по 14 червня 2014 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги щодо визначення грошової компенсації за заподіяну шкоду, вона посилалась на те, що під час перебування під слідством вона зазнала глибоких моральних страждань, в її житті відбулися негативні зміни. Протягом чотирьох років їй прийшлось доводити свою невинуватість у скоєнні злочину. Постійні хвилювання на допитах та під час інших слідчих дій негативно відбивались на її моральному та психологічному стані.
Застосування до неї запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд обмежувало її в пересуванні. Тривале постійне перебування в нервовій напрузі призвело до погіршення стану її здоров'я.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволені частково, а саме стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_4 146160 грн. компенсації за заподіяну моральну шкоду.
На рішення подані апеляційні скарги заступником прокурора Вінницької області та ОСОБА_4
Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на тих же доводах що і позовні вимоги. При цьому наводяться обставини про те, що суд, визначаючи розмір грошової компенсації за заподіяну моральну шкоду, не в повній мірі врахував вимоги ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
В апеляційній скарзі заступника прокурора Вінницької області ставиться питання про скасування рішення та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям законності та обґрунтованості визначеним ч. 1 ст. 213 ЦПК України.
На підтвердження цих доводів в апеляційній скарзі наведені обставини про те, що в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» визначальною ознакою для відшкодування шкоди є незаконність дій посадових осіб. В поєднанні з вимогами ст. 2 цього ж Закону вимога про незаконність дій органів дізнання, попереднього слідства прокуратури суду є обов'язковою у випадку закриття справи за відсутністю події злочину або ж складу злочину.
Слідчі органи, на переконання відповідача, діяли відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України, в редакції, що діяла на час провадження у справі відносно ОСОБА_4
Якщо з боку слідчих органів мали місце незаконні дії поза межами кримінально-процесуального законодавства, то вони підлягали доказуванню в межах цивільної справи відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України.
Позивач, звертаючись з позовом, не довів, що йому була заподіяна шкода діями правоохоронних органів, які є незаконними.
Окрім цього, в апеляційній скарзі ставиться під сумнів законність рішення з посиланням на те, що позивачкою позовні вимоги щодо заподіяння їй моральної шкоди є необґрунтованими, а розмір грошової компенсації визначений без врахування того, що вона перебувала під слідством лише 51 місяць.
ОСОБА_4 у своїй апеляційній скарзі просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на тих же доводах що і позовні вимоги. При цьому наводяться обставини про те, що суд, визначаючи розмір грошової компенсації за заподіяну моральну шкоду, не в повній мірі врахував приписи ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» і крім цього висновки суду не відповідають встановленим по справі обставинам.
Позивачка вважає, що суд першої інстанції при визначені розміру грошової компенсації за заподіяну моральну шкоду не взяв до уваги існуючої судової практики, що склалась на час розгляду справи.
Колегія суддів заслухавши доповідача, ОСОБА_4 її представника, прокурора, представника управління УМВС у Вінницькій області, перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах вимог апеляційних скарг, прийшла до наступного висновку.
Апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, оскільки наведені в ній доводи знайшли своє підтвердження і за своїми наслідками тягнуть зміну рішення в частині стягнутої компенсації за заподіяну моральну шкоду.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що позивачем не доведена незаконність дій органів досудового слідства по відношенню до ОСОБА_4 в ході розслідування кримінальної справи і що ця обставина залишена поза увагою суду першої інстанції ґрунтується на тлумаченні поняття «незаконність», яке суперечить його значенню в розумінні Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду». Аналіз положень цього Закону вказує на те, що під незаконністю слід розуміти не тільки дії, які вчинені з порушенням процесуального законодавства, а й дії які були вчинені з його дотриманням, але вчинялись відносно особи, відносно якої не повинні були вчинятись і ця обставина встановлена за результатами ухвалення остаточного процесуального документа. Наявність такого підходу до визначення «незаконності» простежується і в частині 1 ст. 1176 ЦК України, яка визначає, що заподіяна фізичній особі шкода внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб.
За приписами частини 2 тієї ж ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Положення цієї норми реалізуються і в ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду». Згідно положень цього Закону право на відшкодування виникає у випадку закриття кримінальної справи в тому числі через не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості.
Незаконність дій по відношенню до ОСОБА_4 була встановлена за результатами винесення слідчим Староміської прокуратури м. Вінниці 29 вересня 2008 року постанови про закриття кримінальної справи за відсутністю складу злочину(а.с.19).
За таких обставин доводи апеляційної скарги прокурора про відсутність незаконних дій слідчих органів по відношенню до ОСОБА_4 є хибними.
Разом з цим доводи апеляційної скарги прокурора про те, що ОСОБА_4 перебувала під слідством лише 51 місяць і що ця обставина залишена судом першої інстанції поза увагою при визначені розміру відшкодування моральної шкоди є цілком обґрунтованою.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону моральна шкода відшкодовується за час перебування під слідством чи судом. Отже вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди поза строками перебування її під слідством не ґрунтуються на Законі. Встановлено, що після винесення постанови про закриття кримінальної справи від 29 вересня 2008 року відносно ОСОБА_4 не здійснювалось жодних процесуальних дій.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку про зміну розміру стягнутої на користь ОСОБА_4 моральної шкоди.
За встановлених обставин наявність заподіяної моральної шкоди позивачці є очевидною. В якості обвинуваченої у скоєнні особливо тяжкого злочину ОСОБА_4 перебувала тривалий час, відчуваючи на собі тягар підозр і звинувачень та перебуваючи під негативним емоційним перевантаженням, які позначились на здоров'ї. Про винесення остаточної постанови про закриття кримінальної справи за відсутністю в її діях складу злочину повідомлено не було. На час розгляду даного позову відсутні дані про скасування відносно неї запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 не тягнуть за своїми наслідками скасування оскаржуваного рішення.
Твердження про те, що суд першої інстанції при визначенні грошового відшкодування неправильно застосував положення ст. 13 Закону і визначив розмір грошового відшкодування в занадто малому розмірі, ґрунтуються на суб'єктивному тлумаченні положень цієї статті.
При визначені розміру відшкодування моральної шкоди за кожний місяць перебування під слідством або ж судом відправними орієнтирами є положення ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду».
Суд першої інстанції керувався положеннями цієї статті та ст. 23 ЦК України, яка встановлює, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань та інших чинників, що впливають на його визначення. При цьому слід враховувати вимоги розумності і справедливості.
За встановлених по справі обставин суд першої інстанції врахував всі приписи законодавства щодо критеріїв визначення розміру відшкодування моральної шкоди за виключенням вимог ч. 3 ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду» про те, що моральна шкода відшкодовується за час перебування під слідством або судом.
Не ґрунтуються на законі і посилання на те, що судом першої інстанції не врахована судова практика що склалась при вирішенні аналогічних спорів. Оскільки в кожному випадку визначальними є обставини, за яких виникли спірні правовідносини.
А тому, керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області задовольнити частково.
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 18.05.2015 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_4 до прокуратури Вінницької області, Державної казначейської служби України, УМВС України у Вінницькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, змінити в частині розміру стягнутої компенсації за заподіяну моральну шкоду.
Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 61118 грн.
Врешті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий-суддя: /підпис/
Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: