28.09.2015 Єдиний унікальний номер 205/9431/14-ц
справа № 205/9431/14ц/2/205/206/15
28 вересня 2015 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Басової Н.В.,
при секретарі Я.О. Єрьоменко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Управління-служба у справах дітей Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про визначення місця проживання дитини разом з батьком,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому згідно уточнень вказала, що вона з відповідачем перебувала у зареєстровано шлюбі з 20 грудня 1997 року по 24 жовтня 2014 року. Від спільного подружнього життя мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Під час розгляду справи про розлучення ОСОБА_2 неохоче дозволяв спілкуватися з сином ОСОБА_5, коли позивач прийшла до відповідача, він у бесіді став погрожувати, а потім забрав ОСОБА_4, позивач звернулася до органів міліції. З початку згідно досягнутої домовленості з відповідачем ОСОБА_2, враховуючи його настрій і волю, він дозволяв позивачу спілкуватися з сином, за місцем свого мешкання, коли його не має вдома, потім дозволив забирати ОСОБА_4 на 1-3 доби. На теперішній час відповідач ОСОБА_2 став спокійним, перестав проявляти по відношенню до позивача агресію, а по відношенню до малолітнього ОСОБА_4 він був і є гарним та турботливим батьком, який відповідально виконував і продовжує виконувати свій батьківський обов'язок належним чином, щодо створення належних умов для забезпечення потреб малолітнього ОСОБА_4. Але враховуючи вік дитини чотири роки, інтереси дитини, потрібність у материнській турботі, здатність краще забезпечити необхідні умови для виховання і розвитку сина, позивач вважає за доцільне визначити місце проживання дитини разом з нею. У позивача є можливість забезпечення виховання сина, для чого нею були створені матеріально-побутові і санітарно - гігієнічні умови житла у приватному будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Біломорська, 55, який був придбаний разом з матір'ю позивача ОСОБА_6, що підтверджується договором купівлі-продажу від 13.02.2015 року. Позивач має основне місце роботи в ТОВ «Глорія ЛТД», де працює на посаді секретаря керівника та отримує заробітну платню. Просила визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Біломорська, 55 до його повноліття, стягнути судові витрати.
23 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, третя особа орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про визначення місця проживання дитини разом з батьком. В обґрунтування позову зазначив, що він з ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі. Ще до розірвання шлюбу ОСОБА_1 зібрала свої речі та переїхала проживати за іншою адресою, діти залишилися проживати з ОСОБА_2 З часом ОСОБА_1 почала звертатися з вимогою про повернення молодшого сина ОСОБА_5, котрий на її думку повинен проживати разом з матір'ю. Старший син сторін ОСОБА_6 за власним бажанням залишився проживати разом з батьком. Таким чином, доцільність визначення місця проживання ОСОБА_4 разом з батьком та братом ОСОБА_6 обумовлена також гармонією розвитку малолітньої дитини, де він буде в оточенні люблячого батька та старшого брата, а також в звичайному для себе середовищі, оскільки з самого народження ОСОБА_4 проживав саме за місцем реєстрації батька. ОСОБА_2 дбайливо виконує свої батьківські обов'язки, повністю піклується про обох дітей, відвозить на власному автомобілі щодня ОСОБА_4 до дитячого садочку, забирає з дитячого закладу, купує одяг та продукти харчування, відвідує з сином зони відпочинку та розваг, циркові вистави. ОСОБА_2 має власний бізнес, його робочий день триває приблизно з 10.00 год. до 15.00 год., тому батько має час на виховання сина. Просив визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ватутіна, 60.
Позивач та її представник в судовому засіданні первісну позовну заяву підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Зустрічну позовну заяву не визнали в повному обсязі та просили відмовити в задоволенні.
Відповідач та його представник в судовому засіданні первісну позовну заяву не визнали в повному обсязі та просили відмовити в її задоволенні. Зустрічну позовну заяву підтримали та просили задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.
Представник третіх осіб у судовому засіданні підтримали позовну заяву ОСОБА_2, не заперечували проти проживання дитини з батьком..
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, представника третіх осіб, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити в повному обсязі з наступних підстав.
За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності з ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 грудня 1997 року по 24 жовтня 2014 року (а.с.5,65-66). Від сумісного подружнього життя мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6,57).
На даний час малолітній ОСОБА_4 проживає з відповідачем ОСОБА_2, про що свідчить акт обстеження умов проживання ОСОБА_2, в зв'язку з чим між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини.
Згідно із ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди з приводу того, з ким з них буде проживати малолітня дитина, спір між ними вирішується органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до ч.1 ст. 162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.
Відповідно ч.1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч.2 ст. 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Матеріали справи свідчать про те, що мати дитини працює, має постійний заробіток (а.с.84), за місцем робити та місцем проживання характеризується позитивно (а.с.82,83).
Батько дитини - ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем. Сторони забезпечені житлом.
Тобто, вирішуючи спір про визначення місця проживання дитини, суд виходить з того, що кожна із сторін позитивно характеризується і має належні матеріально-побутові умови для проживання сина.
При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, вік дитини, стан його здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Чинним законодавством України встановлений принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей, і жоден із них не має будь-яких переваг.
Відповідно до ст.9 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.15 Закону України „Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
За змістом ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав щодо дитини.
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вжити таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до ст.1 ч.ч.2,3 глави 1 Європейської конвенції про здійснення прав дітей (учинено у м. Страсбург 25 січня 1996 року, реєстраційний код 37216/2006) предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосується. Для цілей цієї Конвенції розгляд судовим органом справ, що стосується дітей, визначається розглядом сімейних справ, зокрема тих, що пов'язані зі здійсненням батьками своєї відповідальності, наприклад стосовно місця проживання дітей та доступу до них.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток.
Відповідно до ст. 4 Конвенції про контакт з дітьми (підписана 15 травня 2003 року, набрала чинності для України 01 квітня 2007 року), дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним, такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з батьків.
У Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблею ООН 20 листопада 1959 року (принцип 6), проголошено, що дитина для повного і гармонічного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю свої батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір»ю.
Таким чином суд, розглядаючи справу, враховуючи всі встановлені обставини і насамперед те, що мати дитини ОСОБА_1працює та отримує постійний заробіток та матеріальну можливість утримувати та виховувати дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, а також зважаючи на вік дитини у відповідності до ч.1 ст.161 СК України та відсутність підстав передбачених ч.2 ст.161 СК України, та беручи до уваги принцип 6 визначений Декларацією прав дитини від 20 листопада 1959 року, яким зазначено, що малолітня дитина, крім випадків, коли є виключні обставини, може бути розлученою зі своєю матір'ю, також не встановивши будь-яких інших виключних обставин, які б викликали необхідність розлучення малолітніх дітей з їх матір'ю, суд приходить до висновку про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір»ю, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Біломорська, буд. 55, що буде відповідати його інтересам.
У зв'язку з чим не підлягають задоволенню зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком , ОСОБА_2 за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Ватутіна, буд. 60.
Враховуючи вищевикладене, та аналізуючи здобуті по справі докази, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 7, 141, 155, 157, 157-161 СК України, ст.ст. 2, 10, 11, 88, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд, -
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір»ю, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Біломорська, буд. 55.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком , ОСОБА_2 за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Ватутіна , буд. 60 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Н.В. Басова