28.08.2015 Єдиний унікальний номер 205/3573/13-ц
Справа № 2/205/69/15
28 серпня 2015 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Тауса М.М.,
при секретарі Кірєєвій Х.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, посилаючись на те, згідно уточнень, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4 державна нотаріальна контора - про визнання права власності на 3/4 частини квартири в порядку спадкування за законом задоволено, за ОСОБА_1 визнано право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, що складається з двох житлових кімнат, площею 31,4 кв.м. та загальною площею 47,0 кв.м. ( з урахуванням балкону, площею 0,9 кв.м.) в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, померлого 10.12.2010 року. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю, зміну черговості отримання права на спадкування, визнання права власності на спадкування за законом першої черги на спадкове майно, усунення від права на спадкування на спадщину - задоволені частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2, за правом представлення після смерті бабусі ОСОБА_6, померлої 19.07.2010 року.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.10.2013 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Після отримання рішення Ленінського районного суду та ухвали Апеляційного суду позивач ОСОБА_1 звернулася до Державної реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області з заявою про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, 19.11.2013 року нею отримано Витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за реєстраційним № 216842912101, де зазначено, що за нею зареєстровано право власності на 3/4 частини квартири за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, 47/30, на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2013 року.
Відповідно до цього ж рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2013 року, відповідачу ОСОБА_2 належить 1/4 частина зазначеної вище квартири. Таким чином, вказана квартира є спільною частковою власністю позивача ОСОБА_1 та відповідача.
Отримавши рішення суду та витяг з реєстру речових прав, позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідача з проханням надати їй можливість користуватися належною їй частиною квартири та не чинити перешкод у можливості користуватися своєю власністю, але відповідач категорично відмовився її впустити до квартири та надати їй ключі від вхідних дверей, бо і до сих пір не визнає за нею права на спадщину після смерті батька та бабусі, в зв'язку з чим позивач просить усунути перешкоди з боку відповідача ОСОБА_2 у здійсненні позивачем ОСОБА_1, права користування та розпоряджання її майном, розташованим за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, 47/30, шляхом надання їй комплекту ключів від вхідних дверей зазначеної квартири для вільного доступу до квартири.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце проведення розгляду справи повідомлялася належним чином. Направила на адресу суду письмову заяву з проханням розгляд справи проводити за її відсутністю, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, згідно уточнень, та не заперечувала проти заочного розгляду справи (а.с.89).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.
З письмової згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно довідки КП ДМБТІ ДОР від 26.05.2011 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 було зареєстровано за гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 21).
Встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2013 року за ОСОБА_1 було визнано право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, що складається з двох житлових кімнат, площею 31,4 кв.м. та загальною площею 47,0 кв.м. ( з урахуванням балкону, площею 0,9 кв.м.) в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, померлого 10.12.2010 року, за ОСОБА_2 було визнано право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2, за правом представлення після смерті бабусі ОСОБА_6, померлої 19.07.2010 року. (а.с. 55-59).
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2013 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2013 року було залишено без змін. (а.с. 34-35).
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Встановлено, що згідно витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за реєстраційним № 216842912101 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 3/4 частини квартири за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Будьонного, 47/30, на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.07.2013 року. (а.с. 52).
Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має правові підстави для проживання і користування належною їй частиною квартири АДРЕСА_4 та чинення їй перешкод з боку відповідача в проживанні і користуванні частиною квартири, право власності на яку визнано рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська є прямим порушенням її законних прав.
На підставі ст. 41 Конституції України громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на праві особистої власності.
Згідно ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, при цьому відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач не повинен чинити перешкоди позивачу в користуванні та розпорядженні належній їй частині квартири АДРЕСА_4 та встановлений відповідачем замок на вхідній двері та відмова надати позивачу ключі від квартири, порушують права позивача, як співвласника, оскільки всі власники квартири мають рівні права користування квартирою, і тому суд вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 комплект ключів від вхідних дверей квартири АДРЕСА_4 та усунути перешкоди позивачу в користуванні майном.
На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 243,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 317-321, 355-358, 391 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 15, 110, 118-119, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю - задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 в користуванні та розпорядженні належній їй 3/4 частині квартири АДРЕСА_4.
Зобов'язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 комплект ключів від вхідних дверей квартири АДРЕСА_4.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три гривні) 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя М.М. Таус