Справа № 158/668/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О.К.
Провадження № 22-ц/773/1382/15 Категорія: 39 Доповідач: Свистун О. В.
29 вересня 2015 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Свистун О.В.,
суддів - Грушицького А.І., Федонюк С.Ю.,
при секретарі - Перебойчуку Р.В.,
за участі: позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами в порядку спадкування,
за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду від 14 липня 2015 року, -
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 липня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_8 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на житловий будинок з господарськими спорудами в порядку спадкування - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Зазначає, що фактично вступила в управління або володіння спадковим майном шляхом обробітку земельної ділянки.
В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали з підстав в ній наведених.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, просили апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач не прийняла спадщини, оскільки не вступила ні в управління, ні у володіння спадковим майном.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що у АДРЕСА_1 Ківерцівського району Волинської області знаходиться господарство, власниками якого були ОСОБА_9, який проживав у АДРЕСА_2 і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с. 4), та його дружина - ОСОБА_10, яка проживала там же і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
З оглянутих апеляційним судом під час розгляду справи по-господарських книг № 10, 6, 7 по Сокиричівській сільській раді Ківерцівського району Волинської області встановлено, що житловий будинок побудований у 1973 році, розмір земельної ділянки становив 0.33 га, пізніше 3.45 га.
Із спадкової справи № 198/1998 р., заведеної після смерті ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, спадщину після смерті останнього прийняла його дружина - ОСОБА_10, про що отримала відповідне свідоцтво (а.с. 9, 45-48), інші спадкоємці до нотаріуса не звертались. 01.06.2004 року остання склала заповіти на все належне їй на праві власності майно (а.с. 27, 26).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику в справах про спадкування", відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.
Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: "1" якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; "2" якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Із постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.04.2015 року (а.с.10) вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів на ім'я спадкодавця.
Позивач ОСОБА_1 у своїй позовній заяві та наданих суду поясненнях вказує, що вона прийняла спадщину після смерті батька, оскільки допомагала батькам обробляти огород до смерті батька, обробляла огород і після смерті батька. В апеляційній скарзі позивач вказує, що її мама ОСОБА_10 після смерті батька віддала їй для обробітку частину огороду біля даного будинку в зв'язку з тим, що вона не мала огороду, а мати не бажала обробляти таку велику земельну ділянку. Дані обставини позивач ствердила і при надані пояснень у суді апеляційної інстанції.
Крім того, судом встановлено, що позивач до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька не зверталась, доказів фактичного вступу у володіння чи управління спадковим майном позивачем суду надано, тому ОСОБА_1 вважається такою, що спадщину не прийняла. Також їй було відомо про смерть батька та відповідно про відкриття спадщини після його смерті. На час відкриття спадщини позивач не проживала разом із спадкодавцем і не вчинила необхідних та передбачених дій для здійснення і реалізації свого права на спадкування, а саме - подання заяви про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.
Враховуючи вимоги чинного законодавства та встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не прийняла спадщини, оскільки не вступила ні в управління, ні у володіння земельною ділянкою, так як саме мати позивача, прийнявши спадщину, розпорядилася земельною ділянко, яка знаходиться біля будинку. Не надала позивач й доказів щодо прийняття спадщини після смерті батька щодо житлового будинку.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач не довела факту прийняття спадщини після смерті батька і її позовні вимоги не підлягають до задовольнення.
Відповідно до роз'яснень даних в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року № 14 - якщо строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову у позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зроблено до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що покликання у рішенні суду першої інстанції щодо пропуску строку позовної давності позивачем ОСОБА_1 є зайвим і не впливає в даному випадку на правильність рішення суду.
Колегія суддів не бере до уваги довідки Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району (а.с. 7), оскільки зазначені дані у довідці не відповідають фактичним даним, які вказані у погосподарській книзі № 7 за 2015 рік і були оглянуті в судовому засіданні.
Також у судовому засіданні сторони не заперечили, що ОСОБА_1 та всі діти спадкодавців допомагали батькам доглядати за господарством, як до відкриття спадщини, так і після відкриття.
За правилами ст. 60 ч. 1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Будь-яких інших доказів позивач та її представник суду не надали.
Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для його скасування судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315,317, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ківерцівського районного суду від 14 липня 2015 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: