21.09.15р. Справа № 904/7217/15
За позовом приватного підприємства "ВЕГА АВТО", м.Дніпропетровськ
до публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м.Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Приватне підприємство "ВЕГА АВТО", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 141829,00грн. основної заборгованості; 128351,83грн. пені; 166253,75грн. інфляційних втрат; 15797,19грн. трьох відсотків річних.
Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від 11.08.2015р. ухвалою суду від 14.08.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 31.08.2015р.
Представник позивача звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог в якій вказав, що просить суд стягнути з відповідача 141829,00грн. основної заборгованості; 166253,75грн. інфляційних втрат; 15797,19грн. трьох відсотків річних.
Суд розгляд справи відкладав з 31.08.2015р. до 21.09.2015р.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 31.08.2015р.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 16.09.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 15.09.2015р.
Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.
21.09.2015р. повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду отримано заяву за вих.№б/н від 21.09.2015р. в якій позивач зазначає, що станом на 21.09.2015р. первісний розмір заявлених позовних вимог не змінився, у зв'язку з чим позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд позов задовольнити.
Повноважний представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відзив на позов не надав, витребуванні судом документи не представив, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.
На думку суду неявка у судове засідання представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 21.09.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, -
01.08.2011р. між приватним підприємством "ВЕГА АВТО" (далі по тексту - позивач, експедитор) та публічним акціонерним товариством "ДНІПРОВАЖМАШ" (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено договір №62-11/190 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого експедитор зобов'язується за дорученням, за плату та за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених даним договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів (транспортно-експедиційне обслуговування), а саме:
- забезпечення оптимального транспортного обслуговування;
- пошук перевізника за заявкою замовника;
- укладання договору перевезення;
- забезпечення оптимізації руху вантажів з метою мінімального рівня затрат;
- оформлення, відправка та/або отримання товарно-транспортних та інших документів, необхідних для перевезення вантажів;
- організація перевезення та перевалки вантажів автомобільним транспортом по території України та в міжнародному сполученні;
- страхування вантажів та власної відповідальності;
- забезпечення підготовки та додаткового обладнання транспортних засобів та вантажів у відповідності з вимогами нормативно-правових актів;
- проведення своєчасних розрахунків з залученими транспортними та іншими організаціями за перевезення, перевалку та зберігання зовнішньоторгових вантажів;
- забезпечення схоронності вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;
- забезпечення виконання комплексу заходів по відправці вантажів, які поступили в некондиційному стані, з браком, в пошкодженій, нестандартній упаковці, в упаковці, яка не відповідає вимогам перевізника;
- оформлення документів та організація робіт згідно митних, карантинних та санітарних вимог.
Відповідно до пункту 1.3 договору перевезення виконуються у відповідності з правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, умовами Конвенції про Договір міжнародного торгового перевезення вантажів, Європейської угоди про режим праці водіїв, іншими міжнародними угодами. Сторони також будуть притримуватися положень Митної конвенції МДП, а також вимог міжурядових угод про міжнародні автомобільні сполучення.
Експедитор, як визначено пунктом 2.1 договору, здійснює надання послуг на підставі письмової заявки замовника.
Пунктом 2.7 договору визначено, що при виконанні заявки замовника експедитор невідкладно надає замовнику акт виконаних робіт.
Пунктом 2.8 договору визначено, що замовник зобов'язаний підписати акт виконаних послуг або надати мотивовану відмову від підписання протягом трьох робочих днів від дати його отримання.
Заявка вважається виконаною експедитором після надання звіту та передачі підтверджуючих документів замовника, після підписання сторонами акту виконаних робіт (пункт 2.9 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору валютою договору та валютою платежу визначено гривню.
Загальна сума договору прирівнюється до суми всіх актів виконаних робіт, підписаних повноважними представниками сторін та скріплених печатками (пункт 4.2 договору).
Платежі експедитору за надані за даним договором послуги включає в себе плату експедитору та вартість перевезення (пункт 4.3 договору).
Вартість послуг експедитора вказується у заявці замовника на виконання робіт, а також рахунку, та включають в себе компенсацію витрат експедитора, а також плату експедитора з урахуванням НДС.
Розмір плати експедитора та вартість перевезення визначається сторонами виходячи з актуальної ситуації на транспортному ринку та об'єму наданих транспортно-експедиційних послуг (пункт 4.4 договору).
В плату експедитора не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) третіх осіб, залучених експедитором до виконання даного договору, на оплату зборів (обов'язкових платежів), які сплачуються ним при виконання даного договору.
Замовник відшкодовує експедитору данні витрати лише у випадку, якщо ці витрати підтверджені документально (пункт 4.5 договору).
Платежі за виконані роботи здійснюються замовником протягом 2 (двох) банківських днів по факту завантаження та отримання факсової копії рахунку від експедитора, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок експедитора, які інше не обумовлено в заявці (пункт 4.6 договору).
Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок експедитора (пункт 4.7 договору).
Даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 18.08.2012р. Сторони не звільняються від виконання своїх зобов'язань після спливу строку дії даного договору в частині урегулювання розрахунків між сторонами та рекламаціями (пункт 9.1 договору).
Пунктом 9.2 договору визначено, що якщо жодна зі сторін за 30 днів до спливу строку дії даного договору не повідомить іншу сторону у письмовій формі про його розірвання, строк дії буде автоматично продовжуватися на кожний наступний календарний рік.
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу послуги на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписано представниками позивача та відповідача і підписи яких скріплено печатками підприємств.
В порушення умов укладеного між сторонами договору відповідач належним чином не виконав умов договору в частині оплати за отримані послуги, у зв'язку з чим на момент звернення до суду і станом на час прийняття рішення по суті заборгованість відповідача перед позивачем складає 141829,00грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача в примусовому порядку.
В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.
Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 141829,00грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Факт отримання відповідачем послуг підтверджується матеріалами справи, а саме актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), що містяться в матеріалах справи, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.
Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отримані послуги передбачено умовами договору та нормами законодавства.
З огляду на положення пункту 4.6 договору, строк оплати послуг є таким, що настав.
Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.
Доказів оплати послуг в сумі 141829,00грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 930 Цивільного кодексу України визначено, що договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків.
Статтею 931 Цивільного кодексу України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Статтею 932 Цивільного кодексу України визначено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Статтею 933 Цивільного кодексу України визначено, що клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.
Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію.
У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі.
Клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв'язку з порушенням обов'язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною першою цієї статті.
Статтею 934 Цивільного кодексу України визначено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч.1 ст. 916 Цивільного кодексу України).
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 15797,19грн. за загальний період прострочення з 01.01.2014р. по 13.07.2015р. (за кожною видатковою накладною окремо) та інфляційні втрати у розмірі 166253,75грн., які розраховані за загальний період з січня 2014 року по червень 2015 року (за кожною видатковою накладною окремо).
Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та визнав його вірним, а вимогу такими, що підлягає задоволенню.
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його вірним, а вимогу такими, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.
З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 6477,60грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір” господарський суд вирішив повернути позивачу надміру сплачений судовий збір у розмірі 2567,04грн. за платіжним дорученням №1183 від 06.08.2015р.
До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 629, 909, 916, 929, 930, 931, 932, 933, 934 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Сухий Острів, буд.3; ідентифікаційний код 00168076) на користь приватного підприємства "ВЕГА АВТО" (49040, м.Дніпропетровськ, вул.Панікахи, буд.2, кім.310; ідентифікаційний код 35113099) 141829,00грн. (сто сорок одна тисяча вісімсот двадцять дев'ять грн. 00 коп.) основної заборгованості; 166253,75грн. (сто шістдесят шість тисяч двісті п'ятдесят три грн. 75 коп.) інфляційних втрат; 15797,19грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот дев'яносто сім грн. 19 коп.) трьох відсотків річних; 6477,60грн. (шість тисяч чотириста сімдесят сім грн. 60 коп.) судового збору, видати наказ.
Повернути приватному підприємству "ВЕГА АВТО" (49040, м.Дніпропетровськ, вул.Панікахи, буд.2, кім.310; ідентифікаційний код 35113099) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2567,04грн. (дві тисячі п'ятсот шістдесят сім грн. 04 коп.) надміру сплачений за платіжним дорученням №1183 від 06.08.2015р., видати ухвалу.
Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
28.09.2015 року
Суддя ОСОБА_1