Провадження № 22-ц/774/8309/15 Справа № 186/906/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Янжула С. А. Доповідач - Рудь В.В.
Категорія 20
22 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ
колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Ткаченко І.Ю., Повєткіна В.В.
при секретарі: Левцунову І.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на заочне рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2015 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Виконавчого комітету Першотравенської міської ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на майно, -
У червні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Виконавчого комітету Першотравенської міської ради про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на майно(а.с.2-4,24-27).
Позивачі зазначали, що 26.01.1998 року ОСОБА_2, діюча в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3, 1984 року народження, придбали у ОСОБА_4, який діяв від свого імені та імені неповнолітнього сина ОСОБА_5, 1990 року народження, на підставі опікунської ради Першотравенського виконавчого комітету міської ради народних депутатів від 26.01.1998 року, та ОСОБА_6, двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Договір купівлі-продажу квартири було посвідчено Павлоградською Товарною біржею, яка на той час існувала в м.Першотравенську, 26.01.1998 року, реєстраційний номер 1/6-НДП, зареєстровано Павлоградським міжміським бюро технічної інвентаризації за №24-21 від 28.01.1998 року право власності на квартиру.
Сторонами угоди були дотримані усі істотні умови, вона та донька стали власниками вказаної квартири.
Для того, щоб продати вказану квартиру, звернулися до нотаріальної контори у м.Першотравенську Дніпропетровської області, де отримали відмову з тих підстав, що правовстановлюючий документ, а саме договір купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1, зареєстрований на Павлоградській Товарній біржі 26.01.1998 року за реєстраційним номером 1/6-НДП, не відповідає вимогам законодавства, оскільки укладений за участю осіб, які не досягли п'ятнадцяти років і не могли бути членами товарної біржі та приймати участь у біржовій операції.
Посилаючись на викладені обставини та вказуючи на те, що була здіснена державна реєстрація договору купівлі-продажу, укладеного на товарній біржі, та що на теперійшій час неповнолітні діти, в інтересах яких діяли батьки, є повнолітніми, позивачі в уточненій позовній заяві в редакції від 30.06.2015 року просили визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_1, укладений 26.01.1998 року на Павлоградській Товарній біржі за реєстраційним номером 1/6-НДП, та зареєстрований Павлоградським міжміським бюро технічної інвентаризації за №24-21 від 28.01.1998 року між ОСОБА_2, діючою в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3, 1984 року народження, з однієї сторони, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, який діяв від свого імені та імені неповнолітнього сина ОСОБА_5, 1990 року народження, на підставі рішення опікунської ради Першотравенського виконавчого комітету міської ради народних депутатів від 26.01.1998 року, з іншої сторони, дійсним; визнати за ними право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1(а.с.25-27).
Заочним рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2015 року позов задоволено частково(а.с.41-43).
Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 26 січня 1998 року на Павлоградській Товарній біржі за реєстраційним номером 1/6-НДП, та зареєстрований Павлоградським міжміським бюро технічної інвентаризації за №24-21 від 28 січня 1998 року між ОСОБА_2, діючою в своїх інтересах та інтересах на той час неповнолітньої доньки ОСОБА_3, 1984 року народження, з однієї сторони, та ОСОБА_6, ОСОБА_4, який діяв від свого імені та імені неповнолітнього на той час сина ОСОБА_5, 1990 року народження, на підставі рішення опікунської ради виконавчого комітету Першотравенської міської ради народних депутатів від 26 січня 1998 року, з іншої сторони, дійсним.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати, ухвалити нове рішення, яким визнати за ними право власності на квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права(а.с.47-49).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно ст.ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст.16 ЦК України.
Статтею 60 ЦПК україни передбачено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.16 ЦК України.
По справі встановлено, що 26.01.1998 року ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3, 1984 року народження, придбали у ОСОБА_4, який діяв від свого імені та імені неповнолітнього сина ОСОБА_5, 1990 року народження, на підставі опікунської ради Першотравенського виконавчого комітету міської ради народних депутатів від 26.01.1998 року, та ОСОБА_6, двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу квартири посвідчено Павлоградською Товарною біржею 26.01.1998 року, реєстраційний номер 1/6-НДП(а.с.14).
Згідно реєстраційного посвідчення від 28 січня 1998 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано Павлоградським міжміським бюро технічної інвентаризації за №24-21 від 28 січня 1998 року за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Павлоградською Товарною біржею 26.01.1998 року, реєстраційний номер 1/6-НДП(а.с.15).
Як видно із справи, заочним рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2015 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що укладений 26 січня 1998 року на Павлоградській Товарній біржі за реєстраційним номером 1/6-НДП, та зареєстрований Павлоградським міжміським бюро технічної інвентаризації за №24-21 від 28 січня 1998 року визнано дійсним.
Предметом апеляційного оскарження є рішення суду в частині відмови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в задоволенні вимог про визнання за ними права власності на зазначену квартиру.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.
Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпоряджання таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та доданих до неї матеріалів не вбачається, яким чином зазначені ними відповідачі оспорюють їхнє право власності на вказаний об'єкт нерухомості(а.с.2-37).
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачами права власності на спірну квартиру у судовому порядку.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є таким, що відповідає положенням діючого законодавства, що регулює зазначені правовідносини, підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити .
Заочне рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2015 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий-
Судді-