Запорізької області
10.08.11 Справа № 18/5009/3584/11
Суддя Носівець В.В.
за позовом: приватного підприємства “О.L.KAR. Фарм-Сервіс” (23500, Вінницька область, м. Шаргород, вул. Леніна, 272-В)
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Жовтнева, 23)
про стягнення 13 822,15 грн.
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
До господарського суду Запорізької області 24.06.2011 року надійшов позов приватного підприємства “О.L.KAR. Фарм-Сервіс” до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором купівлі-продажу № 13919/11 від 11.01.2011 р. в розмірі 13 390,00 грн. та 432,15 грн. пені, загальна сума складає 13 822,15 грн. Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 13919/11 від 11.01.2011 р. щодо оплати прийнятого від позивача товару та ґрунтуються на ст.ст. 526, 530, 549, 610, 629 Цивільного кодексу України, ст. 175 Господарського кодексу України.
Ухвалою суду від 24.06.2011 року порушено провадження у справі № 18/5009/3584/11, судове засідання призначене на 20.07.2011 р. На адресу суду 19.07.2011 р. від відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи, у зв'язку із хворобою відповідача, вказана телеграма прийнята судом до уваги. Від позивача 25.07.2011 р. надійшло клопотання про розгляд справи 20.07.2011 р. без участі представника позивача, вказавши, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі. Вказане клопотання залучено судом до матеріалів справи без вирішення, оскільки воно надійшло після судового засідання 20.07.2011 р. Ухвалою суду від 20.07.2011 р. розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 10.08.2011 р. До суду 09.08.2011 р. від позивача надійшла телеграма, в якій він просив суд розглядати справу без участі представника позивача, вказавши, що позивач підтримує позовні вимоги. Вказана телеграма прийнята судом до уваги. Представники позивача та відповідач у судове засідання 10.08.2011 р. не прибули, про причини неявки відповідач не повідомляв, повноважного представника у судове засідання не направив. Відповідач, як зазначав у телеграмі, документів підтверджуючих перебування на лікарняному у зв'язку із хворобою не надав суду, ні поштою, ні особисто; письмовий відзив та витребувані документи суду не представив.
Згідно з п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
В судовому засіданні 10.08.2011 р. розгляд справи був закінчений, неявка представників сторін не перешкоджала вирішенню спору, судом винесено рішення.
Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, суд,
Приватне підприємство “О.L.KAR. Фарм-Сервіс” (надалі -позивач, продавець) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі -відповідач, покупець) 11.01.2011 р. уклали договір № 13919/11 (надалі -договір).
Згідно з п.п. 1.1., 1.2., договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю лікарські препарати, засоби санітарії, гігієни та предмети догляду за хворими, в подальшому -товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених цим договором. Постачання товару здійснюється частинами, асортимент, кількість та ціна якого зазначені в накладних та інших супровідних документах, що є невід'ємною частиною договору.
Пунктами 2.1., 3.1. договору встановлено, що кількість та асортимент товару зазначається в товарних накладних, на кожну партію товару. Доказом передачі партії товару у власність покупця є товарна накладна, оформлена належним чином, з підписом уповноваженої особи покупця та прикладенням печатки чи штампу покупця.
Ціна на товар відповідно до цього договору є погодженою між сторонами та зазначена у товарних накладних, на кожну партію товару. Розрахунки за товар здійснюється у строк, зазначений у товарній накладній (п. п. 4.1., 4.2. договору).
Відповідно до п. 7.1. договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, строк дії договору до 31.12.2013 р.
В період з 01.03.2011 р. по 10.03.2011 р. відповідач прийняв товар від позивача, що підтверджується належним чином оформленими накладними, які містяться в матеріалах справи, однак, в порушення умов договору не оплатив вартість товару позивача. Сума заборгованості складає 13 390,00 грн.
Оцінивши надані докази, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 13 390,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, позов, в частині стягнення з відповідача суми основного боргу -задовольняється судом.
Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 432,15 грн. пені за період часу з 17.03.2011 р. по 01.06.2011 р.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, які проголошують, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно із п. 5.2. договору, за несвоєчасну оплату отриманого товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При нарахуванні пені позивачем дотримано вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, статей 230, 232 ГК України та умов договору.
Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд визнав його вірним, а вимогу позивача про стягнення із відповідача 432,15 грн. пені за період часу з 17.03.2011 р. по 01.06.2011 р. такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідач не надав суду доказів, які б спростували позицію позивача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Жовтнева, 23, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь приватного підприємства “О.L.KAR. Фарм-Сервіс” (23500, Вінницька область, м. Шаргород, вул. Леніна, 272-В, код ЄДРПОУ 13334866, р/р 26004000247446 в ПАТ “Укрсоцбанк” м. Київ, МФО 300023) 13 390,00 грн. (тринадцять тисяч триста дев'яносто грн.) основного боргу, 432,15 грн. (чотириста тридцять дві грн. 15 коп.) пені, 138,22 грн. (сто тридцять вісім грн. 22 коп.) державного мита та 236 грн. (двісті двадцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Суддя В.В. Носівець
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 17.08.2011 р.