Запорізької області
22.06.11 Справа № 18/5009/2662/11
Суддя Носівець В.В.
за позовом: концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Хортицького району (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69097, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 7)
до відповідача: суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (69114, АДРЕСА_1)
про стягнення 2391,87 грн.
Суддя Носівець В.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність №22/27 від 04.01.2011р., паспорт серія СМ 871174 від 31.08.2006 р.;
від відповідача: не з'явився;
До господарського суду Запорізької області 17.05.2011 року звернувся позивач -концерн “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Хортицького району з позовною заявою до відповідача -суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 2 588,92 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, на підставі договору № 402120 від 01.06.2007 р., ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України та ст.ст. 526, 527, 530, 626, 629, 625, 903 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 18.05.2011 року порушено провадження у справі №18/5009/2662/11, судове засідання призначене на 01.06.2011 р., про що обидві сторони повідомлені належним чином, згідно повідомлень про вручення поштових відправлень.
У зв'язку з неявкою представника відповідача, необхідністю встановлення фактичних обставин справи та витребування доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень, розгляд справи було відкладено на 22.06.2011р.
За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 22.06.2011 р. представник позивача, у відповідності до ст. 22 ГПК України, надав заяву про уточнення заявлених позовних вимог в зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми заборгованості за надані послуги. Згідно вказаної заяви позивач просив суд стягнути з СПД ОСОБА_1 2049, 63 грн. основного боргу, 79,41 грн. пені, 13,20 грн. 3% річних та 49,63 грн. інфляційних втрат за порушення виконання грошового зобов'язання, зазначивши про зменшення суми основного боргу (до подачі позову відповідач сплатила 200 грн. боргу та після подачі позову також сплатила 200 грн.) та збільшення суми пені (первісно заявлялося про стягнення 76,46 грн., а збільшено до 79,41грн.). Також представник позивача письмово уточнив про помилкове зазначення у заяві про уточнення позовних вимог щодо зменшення відповідачем позовних вимог на суму оплати з боку відповідача, яка відбулася після звернення із позовом до суду, та просив в цій частині припинити провадження у справі. Обидві заяви відповідали приписам ст. 22 ГПК України та прийняті судом до розгляду, тобто судом розглянуті вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2249,63 грн. боргу, 79,41 грн. пені, 13,20 грн. 3% річних та 49,63 грн. інфляційних втрат, всього -2 391,87 грн.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб - учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Згідно з довідкою ЄДРЮОФОП №959778, адрес ОСОБА_1 -69114, АДРЕСА_2. Саме на цю адресу надсилалась кореспонденція. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Розгляд справи був завершений 22.06.2011 р.; у відповідності до ст. 85 ГПК України представнику позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд,
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Концерном “Міські теплові мережі” в особі директора філії концерну “Міські теплові мережі” Хортицького району (надалі -позивач, теплопостачальна організація) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (надалі -відповідач, споживач) 01.06.2007 р. було укладено договір № 402120 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі -договір).
За умовами договору позивач взяв на себе зобов'язання відпустити теплову в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
Пунктом 6.2 договору сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Згідно з п.6.3 договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Пунктом 6.4 договору сторони узгодили, що споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до умов договору...
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На виконання умов договору позивач у період з жовтня 2010 р. по березень 2011 р. продав відповідачу теплову енергію на загальну суму 2681,84 грн., про що свідчать рахунки за поставлену теплову енергію за вказаний період.
Пунктом 6.6.1 договору сторони узгодили, що отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання.
Пунктом 6.6.2 встановлено, що у разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п.6.6.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за вказаний в ньому розрахунковий період.
Матеріали справи містять підписані споживачем Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період.
Відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриману теплову енергію у встановлений договором строк, в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору. На час звернення позивача до суду заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2010 р. по березень 2011 р. склала 2249,63 грн.
Разом з тим, на день розгляду спору, суду надані докази (які залучені до матеріалів справи) часткової сплати відповідачем заборгованості в розмірі 200 грн. 00 коп.
Таким чином, сума боргу відповідача за період з жовтня 2010 р. по березень 2011 р., на момент розгляду справи, становить 2 049,63 грн.
Згідно з п. 11 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору
Оскільки відповідач оплату боргу в сумі 200 грн. 00 коп. здійснив після звернення із позовом до суду, провадження у справі, в цій частині, підлягає припиненню на підставі п. 11 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині позову, з віднесенням на відповідача судових витрат, оскільки спір доведений до суду з його вини.
Факт наявності заборгованості у розмірі 2 049 грн. 63 коп. підтверджується матеріалами справи.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити надані послуги не припинено.
На день розгляду спору відповідач оплату боргу не довів, будь-яких претензій щодо надання теплової енергії позивачу не пред'явив, тому вимогу позивача про стягнення заборгованості у сумі 2 049 грн. 63 коп. суд визнає документально підтвердженою, нормативно обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
За несвоєчасне виконання зобов'язань, в частині оплати отриманої теплової енергії, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 79,41 грн. за період часу з 21.11.2010 р. по 18.04.2011 р.
Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2.8 договору встановлено, що в разі несплати або несвоєчасної сплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього договору, з наступного для після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
Проаналізувавши зазначені норми права та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд знаходить його невірним, адже позивачем при розрахунку суми пені була допущена арифметична помилка щодо зазначення кількості днів прострочення у період нарахування з 21.12.2010 р. по 18.04.2011 р., в зв'язку із чим стягненню підлягає пеня у сумі 71 грн.16 коп., в решті заявленої вимоги щодо стягнення пені -8,25 грн., суд відмовляє у задоволенні позову.
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач також просив суд стягнути з СПД ФО ОСОБА_1 13 грн. 20 коп. 3% річних за період часу з 21.11.2010 р. по 18.04.2011 р. та 49 грн. 63 коп. інфляційних втрат за листопад 2010 р. -березень 2011 р.
У відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.
Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних -є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в Інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд знайшов їх виконаними вірно, таким чином, вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних документально підтверджені, нормативно обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували позицію позивача.
В цілому позов задовольняється частково.
Судові витрати, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, п. 11 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (69112, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну «Міські теплові мережі»Хортицького району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69097, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 7, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 в Філії Запорізького обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України», код МФО банку 313957, код ЄДРПОУ 32121458) 2 049,63 грн. (дві тисячі сорок дев'ять грн. 63 коп.) основного боргу, 71,16 грн. (сімдесят одну грн. 16 коп.) пені, 13,20 грн. (тринадцять грн. 20 коп.) 3% річних, 49,63 грн. (сорок дев'ять грн. 63 коп.) інфляційних втрат, 101,64 грн. (сто одну грн. 64 коп.) державного мита та 235,19 грн. (двісті тридцять п'ять грн. 19 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3. В частині стягнення 200 грн. 00 коп. основного боргу, провадження у справі припинити.
4. В іншій частині позову -відмовити.
Суддя В.В. Носівець
Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 10 днів із дня його оформлення і підписання. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 30 червня 2011 р.