про відмову у прийнятті позовної заяви
21.06.10р. № В25/7312-10
Суддя Чередко А.Є., розглянувши матеріали
за позовом Прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі:
Позивача-1: Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
Позивача-2: Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", м. Дніпропетровськ
про стягнення 1447,15 грн.
Прокурор Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради та Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача-2 заборгованості з орендної плати у розмірі 1447,15 грн. по договору № 24-17 оренди нерухомого майна від 18.01.2001р.
Відповідно до ч. 2 ст.2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду повинен вказати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Конституційний Суд України у п. 2 резолютивній частині рішення від 08.04.1999р. у справі № 3-рп/99 про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному судочинстві зазначив, що під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Також, Конституційним Судом України зазначено, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверинитету, теріторіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
В п. 5 мотивувальній частині рішення КСУ передбачено, що орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у справі, порушеної за позовною заявою прокурора і на підставі ч. 1 ст. 2 ГПК України є стороною у господарському процесі.
Вказані прокурором позивачі у справі - Дніпропетровська міська рада та Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради не є органами державної влади та місцевого самоврядування, яким законом надані повноваження органу виконавчої влади у спірних правовідносинах, а позивач-2, який і є належним позивачем у справі, є комунальним підприємством та пов'язаний з відповідачем у даному випадку відносинами зобов'язального характеру.
Навпаки, відповідач у справі є державним підприємством, яке віднесено до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України.
Окрім того, функції з управління та розпорядження комунальною власністю, в тому числі і грошовими коштами, згідно з ст.ст. 2, 10, 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” віднесені до власних повноважень органів місцевого самоврядування, а не делегованих повноважень органу виконавчої влади.
Комунальна ж власність не входить до складу державної власності, є самостійним об'єктом права власності, управління якою здійснює безпосередньо територіальна громада або створені нею органи, що також встановлено у рішенні КСУ від 01.07.1998р. № 9-рп.
Таким чином, як вбачається з матеріалів позовної заяви, вказані прокурором позивачі не є безпосередньо органами державної влади або органами місцевого самоврядування, яким законом надані повноваження органу виконавчої влади, а позов не спрямовано на захист інтересів держави.
Відповідно у прокурора були відсутні правові підстави для пред'явлення позову в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради та Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради, який не підлягає розгляду в господарських судах України, згідно з ст.ст. 2, 29 ГПК України, що є підставою для відмови у прийнятті позовної заяви до розгляду в силу п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 29, п.1 ч.1 ст. 62, ст. 86 ГПК України, рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 господарський суд, -
Відмовити у прийняті позовної заяви до розгляду.
Позовну заяву та додані матеріали повернути прокурору.
Суддя ОСОБА_1