ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
22.12.2010р. № 2а-17504/10/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Пащенко К.С., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
за позовом Дніпропетровської обласної громадської організації правового захисту "Громадяни"
до 1. Міністерства фінансів України, 2. Міністерства економіки України, 3. Міністерства юстиції України, 4. Національного банку України
прозобов'язання вчинити дії
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить зобов'язати Міністерство фінансів України, Міністерство економіки України, Міністерство юстиції України та Національний банк України повторно розглянути звернення Дніпропетровської обласної громадської організації правового захисту „Громадяни" на адресу Прем'єр Міністра України ОСОБА_1 (лист № 13/06 від 16.06.2010р.) та надати новий письмовий висновок щодо нього, який би відповідав діючому законодавству України, зокрема, констатував би, що банки і до введення в дію Закону України від № 1533-ІУ „Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи", тобто і до 23.06.2009р., не мали права надавати кредити в іноземній валюті одним резидентам України заздалегідь для розрахунків цією, кредитною, валютою з іншими резидентами України на території України, бо це суперечить ст. 68 Конституції України", ст.ст. 3, 5 п. 4 п.п. "г", ст. 13 п. 2 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю" № 15-93 від 1993, п. 1.11 Положення „Про порядок видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу", затвердженого Постановою правління Національного банку України від 14.10.2004р. № 483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004р. за № 1429/10028; зобов'язати Міністерство фінансів України, Міністерство економіки України, Міністерство юстиції України та Національний банк України направити згаданий вище повторний висновок Кабінету Міністрів України та Дніпропетровській обласній громадській організації правового захисту „Громадяни".
За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За визначенням термінів, що дається у статті 3 цього Кодексу справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Наявність у суб'єкта владних управлінських функцій означає, що він наділений адміністративною правосуб'єктністю, яка реалізується через певний обсяг конкретних прав і обов'язків (повноважень), необхідних для здійснення управлінської діяльності в тій чи ін шій сфері публічної влади.
Таким чином, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Викладене кореспондується із положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України, де у визначенні завдання адміністративного судочинства розкривається зміст прав свобод і інтересів, захист який є юрисдикцією адміністративних судів, а саме: права особи у сфері публічно-правових відносин, що порушені певними суб'єктами (органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи, інші суб'єкти) при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, до компетенції адміністративних судів віднесено справи щодо захисту прав, свобод і інтересів осіб від дій суб'єктів владних повноважень щодо управління цими особами чи здійснення інших владних функцій щодо них.
Аналогічна правова позиція викладена у інформаційному листі Верховного Суду України від 26.12.2005, за яким справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У тому випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова і службова особа) у спірних відносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.
Крім того, згідно з ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу «Захист цивільних прав та інтересів».
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, при цьому ч. 1 ст. 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Таким чином, з огляду на те, що відповідачі не здійснюють владні управлінські функції щодо позивача у спірних правовідносинах, а також враховуючи, що судовий захист особистого немайнового права юридичної особи на інформацію, передбаченого ст. 94 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про інформацію», здійснюється в порядку, встановленому ЦПК України, суд приходить до висновку, що вказана позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі вищенаведеного, керуючись п. 1 ч.1 ст. 109, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу негайно.
3. Попередити позивача, що позовні матеріали будуть йому повернуті супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про їх одержання після спливу терміну для оскарження ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.
4. У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.
Ухвала відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Пащенко К.С.