ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
про залишення позовної заяви без руху
м. Київ
17 листопада 2010 року № 2а-16383/10/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Клочкова Н.В., ознайомившись з позовною заявою
за позовом ОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
про зобов'язання вчинити певні дії,
15 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просив суд:
- винести рішення, яким зобов'язати ДАІ України зареєструвати придбаний позивачем легковий автомобіль за місце його реєстрації, без сплати збору на загальнодержавне обов'язкове пенсійне страхування;
- зобов'язати КМ України, який володіє законодавчою ініціативою, врахувати рішення суду в своїй законодавчій діяльності.
При цьому, відповідачем вказаний лише Кабінет Міністрів України, хоча позовні вимоги сформульовані також до іншого суб'єкта.
Позовні матеріали передані на розгляд судді 17 листопада 2010 року.
Згідно зі ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються в тому числі ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; зміст позовних вимог згідно з частиною третьою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; перелік документів та інших матеріалів, що додаються. До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Згідно статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу та чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом.
Згідно статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк для звернення до суду обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, з поданої позовної заяви неможливо встановити, коли позивач дізнався про порушені права, ким саме вони порушувались та за яких обставин.
Згідно статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому, позовні вимоги повинні відповідати вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, згідно із частиною 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Відтак, нормами чинного Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено можливість звертатись з такою позовною вимогою, яка сформулювана позивачем до Кабінету міністрів України, а саме "врахувати рішення суду в своїй законодавчій діяльності".
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, виклад обставин справи не вказує на підстави, які б могли свідчити, яким чином відповідач порушує права, свободи та інтереси позивача у публічно-правових відносинах.
Крім того, у поданій позивачем позовній заяві не зазначено нормативно-правового обґрунтування, якими б підтверджувались викладені в позовній заяві підстави для пред'явлення вимог до відповідача, не зазначено будь-які юридичні факти на яких сформовано конкретні вимоги до відповідача. Також, позивачем не надано доказів, якими підтверджуються викладені в позові обставини.
Суд звертає увагу на те, що позивачем до позовної заяви не додано доказ придбання автомобіля, доказ звернення до ДАІ України у зв'язку реєстрацію автомобіля, доказ відмови ДАІ України у реєстрації з підстав несплати збору на обов'язкове пенсійне страхування.
Позивачу також необхідно уточнити другу позовну вимогу, оскільки згідно Кодексу адміністративного судочинства України не передбачається такий спосіб захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Вказані недоліки позивач може усунути у строк до 01 грудня 2010 року шляхом подання уточненої позовної заяви (уточнення обох позовних вимог) та належні докази на підтвердження порушеного права. Згідно з частиною 2 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.
Керуючись ст. ст. 106, 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
2.Встановити позивачу строк до 01 грудня 2010 року для усунення недоліків позовної заяви.
3.Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені п. 1 ч.3 ст. 108 КАСУ.
Ухвала відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо ухвалу не було оскаржено. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова