79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" вересня 2015 р. Справа № 909/491/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
ОСОБА_1
розглянув апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_2 районі від 10.08.2015р., №324.4106
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2015р.
у справі № 909/491/15
за позовом Управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_2 районі, м.Городенка, Івано-Франківська область,
до відповідача ОСОБА_2 державної районної лікарні ветеринарної медицини, м.Городенка, Івано-Франківська область,
за участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, м. Городенка, Івано-Франківська обл,
про стягнення шкоди, завданої видачею недостовірних документів, в сумі 39422,07 грн.,
за участю представників сторін:
- від позивача - ОСОБА_4
- від відповідача - не з'явились;
- від третьої особи - не з'явились.
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20,21 ГПК України, представнику позивача роз'яснено.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2015р. у справі № 909/491/15 (суддя Малєєва О.В.) в задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_2 районі до ОСОБА_2 державної районної лікарні ветеринарної медицини про стягнення шкоди, завданої видачею недостовірних документів, в сумі 39422,07 грн. відмовлено.
Вказане судове рішення мотивовано тим, що позивач не довів подання недостовірних даних, видачу недостовірних документів відповідачем, оскільки довідка на підставі якої було здійснено перерахунок пенсії не може слугувати належним доказом, так як не містить усіх необхідних реквізитів. Разом з тим, суд покликається на ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції чинній на момент призначення пенсії), відповідно до якої відділи соціального забезпечення мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, обґрунтовуючи свої вимоги зокрема тим, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не подані докази фальшивості довідки, на підставі якої було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_5; також, не з'ясовано причини подання і внесення недостовірних даних чи зловживань окремих колишніх посадових осіб установи, які могли б вчинити їх без відома керівництва. На переконання скаржника, переплата пенсії ОСОБА_5 виникла саме внаслідок дій відповідача, які полягали у видачі і внесенні в 1995 році в довідку про заробіток для обчислення пенсії недостовірних даних. Разом з тим, апелянт зазначає, що поданий відповідачем акт від 14.08.2013р. про відсутність спірної довідки в переліку архівних документів, виданих лікарнею за 1995-1996 роки, не може слугувати належним доказом, так як строк зберігання реєстраційних журналів встановлено 3 роки, і термін зберігання журналу реєстрації вихідних документів за 1995 рік закінчився у 1998 році.
Відповідач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що шкода завдана державі неправильним перерахунком пенсії ОСОБА_5 спричинена не з вини відповідача, в діях якого відсутній склад правопорушення, оскільки відповідач не видавав спірну довідку, що підтверджується відсутністю в такій довідці найменування установи що її видала, дати її видачі, реєстраційного штампа та реєстраційного номера, які б підтверджували факт її реєстрації/видачі. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що завищення розміру пенсії ОСОБА_5 виникло в результаті неналежного виконання своїх обов'язків Управлінням соціального захисту населення та Управлінням пенсійного фонду України у ОСОБА_2 районі, оскільки відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, наділені повноваженнями перевіряти обґрунтованість документів, які надаються для призначення пенсії.
В поданих суду письмових поясненнях ОСОБА_3 зазначає, що спірну довідку вона не підписувала та не видавала. Окрім цього, така довідка не могла бути видана ОСОБА_2 державою районною лікарнею ветеринарної медицини, оскільки вона не містить кутового штампу установи, вихідного номера та дати її видачі, в графі в якій зазначена заробітна плата за 1993 рік міститься незастережене виправлення. Таким чином, вказана довідка не відповідає встановленій формі, дотримання якої було необхідним для її чинності.
Відповідач та третя особа участі уповноважених представників в дане судове засідання не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 107-108). З врахуванням строків розгляду апеляційної скарги, передбачених ч. 1 ст. 102 ГПК України, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи, за наявними в матеріалах справи доказами.
З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:
На підставі довідки від 23.01.1993р. ОСОБА_5 Управлінням соціального захисту населення ОСОБА_2 районної державної адміністрації було призначено пенсію за віком (а.с. 77).
В подальшому на підставі поданої ОСОБА_5 заяви, зареєстрованої за вхідним номером 18/42 від 28.04.1995, останній було здійснено перерахунок пенсії відповідно до нової довідки про заробіток для обчислення пенсії (а.с. 76,9).
В акті зустрічної перевірки документів про заробітну плату ОСОБА_5 №91 від 10.04.2013р. зазначено, що між довідкою про заробітну плату та відомостями про нарахування заробітної плати у 1993 та 1995 роках виявлено розбіжності.
За результатами вказаної перевірки було видано нову довідку від 13.04.2013р. для обчислення пенсії (а.с. 12).
Внаслідок проведеного перерахунку пенсії ОСОБА_5 було встановлено переплату виплачених сум пенсії за період з 01.08.1996р. по 30.04.2013р.,що складає 39 422,07 грн., підтвердженням чого є наявний в матеріалах справи розрахунок по пенсійній справі №116008 ОСОБА_5 та пояснення до розрахунку (а.с. 13-18).
Згідно з листом №4007/03 від 31.05.2013р. ОСОБА_5 повідомлено про виявлену переплату пенсії за період з 01.07.2002р. по 31.05.2013р. (а.с. 19), однак остання відмовилась добровільно погасити виявлену переплату, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги пояснення представників відповідача, надані у попередньому судовому засіданні, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:
Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.
Відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Отже, підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення також їх внаслідок наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» довідки про заробітну плату видаються підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком подання та оформлення документів на призначення пенсій, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що затверджений п.3 Наказу Міністерства соціального забезпечення України №15 від 04.03.1992р.
Вищенаведеним Порядком встановлено форму довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, відповідно до якої така довідка підписується керівником та головним бухгалтером підприємства та затверджується кутовим штампом та печаткою органу, що видав довідку (додаток №4 до Наказу).
Окрім того, даним Порядком передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: здійснює правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів, перевіряє правильність заяви і подання, відповідність викладених у них відомостей про заявника даним паспорта, та документи про стаж, має право вимагати дооформлення і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що спірна довідка про обчислення заробітку для призначення пенсії, на підставі якої проводилось нарахування пенсії ОСОБА_5 підписана керівником Бондарчук та головним бухгалтером ОСОБА_3 та містить відбиток гербової печатки, однак вказана довідка не містить таких обов'язкових реквізитів як: дата видачі, вихідного номеру, кутового штампу тощо, крім того містить незастережені виправлення (а.с. 9). Уточнення вищевказаних даних відділом соціального забезпечення не вимагалось, додатково ці обставини не досліджувались, у відповідності із ч.1 ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно якої відділи соціального забезпечення мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає достатньо обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що власне на скаржника було покладено контрольні функції за дотриманням діючого законодавства при призначенні пенсії та щодо перевірки документів, наданих заявником, на відповідність відомостей викладених в цих документах законам і підзаконним актам, на підставі яких оформляється пенсія, оскільки недотримання позивачем наведених вище приписів Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить про відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди.
Скаржником не доведено наявність спричинення відповідачем збитків та обставин, які б свідчили про наявність повного складу правопорушення відповідачем, оскільки мала місце протиправна поведінка і працівників Управління ПФУ з приводу неналежної перевірки довідки, що не відповідала вимогам законодавства. Також, не доведено наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, оскільки за належної перевірки документів для призначення пенсії, шкода могла б бути не заподіяна, вина безпосередньо відповідача не доведена.
Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2015р. у справі № 909/491/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_2 районі - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складений 29.09.2015р.
Головуючий суддя Орищин Г.В.
суддя Галушко Н.А.
суддя Данко Л.С.