79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"22" вересня 2015 р. Справа № 907/436/14
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Данко Л.С. Хабіб М.І.
при секретарі судового засідання Лялька Н.Р.,
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 б/н від 31.08.2015
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 18.08.15 (суддя Ремецькі О.Ф.) про розстрочку виконання судового рішення
у справі № 907/436/14
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Дюна-Веста", м. Червоноград Львівська область
до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород
про стягнення суми 265 639, 50 грн заборгованості по оплаті за поставлений товар згідно з договором купівлі-продажу № 107 від 02.01.2013.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.08.2015 у справі № 907/436/14 в задоволенні заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 відмовлено.
При прийнятті ухвали, місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що тяжке матеріальне становище, не є тією виключною обставиною, яка б давала підставу для рострочення виконання судового рішення. Результати фінансової діяльності, зниження доходів від ведення підприємницької діяльності, на які посилається відповідач, а також відсутність коштів стали наслідком його власної господарської діяльності, яку він здійснює на свій ризик.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач - ФОП ОСОБА_1 звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 18.08.2015 та винести нове судове рішення, яким задоволити заяву про розстрочку виконання судового рішення у повному обсязі.
Зокрема, зазначає, що місцевий господарський суд не взяв до уваги доводи заявника щодо особливого періоду для України, з огляду на події на сході України, поглиблення економічної кризи та зросту долара по відношенню до гривні.
Крім того, вказує, що судом не з'ясовано які саме матеріальні інтереси позивача порушить розстрочка виконання судового рішення та яким чином це призведе до негативних наслідків для позивача.
Також, звертає увагу суду на добровільну сплату відповідачем заборгованості.
В судове засідання сторони участі своїх представників не забезпечили, хоча про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Поряд з цим, скаржник надіслав заяву в якій просить розглянути справу на підставі наявних в ній матеріалів без його участі. Крім того, подав квитанцію від 15.09.2015 як доказ часткової сплати заборгованості в добровільному порядку.
З огляду на приписи ст. 101 ГПК України, судова колегія не вправі надавати оцінку вищевказаній квитанції, оскільки такої не існувало на момент прийняття оскаржуваної ухвали.
Крім того, від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначав про обґрунтованість та законність ухвали місцевого господарського суду та просив залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Враховуючи приписи ч. 2 ст. 102 ГПК України, та те, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла висновку про розгляд справи у відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 18.08.2015 року у справі № 907/436/14 - залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.06.2014 присуджено до стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Дюна-Веста" суму 265 639, 50 грн заборгованості, а також суму 7 860, 08 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 дане рішення частково скасовано та прийнято рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми 161 832, 10 грн заборгованості та 2 198, 58 грн у відшкодування сплаченого судового збору.
Відповідач у справі звернувся до місцевого господарського суду з заявою про розстрочку виконання судового рішення терміном на 60 місяців шляхом сплати рівними частинами щомісячно до повного погашення заборгованості, у зв'язку з складним фінансовим становищем.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства (пункт 9 частини третьої статті 129 Конституції України).
За приписом частин другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови, господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Відповідно до п.7.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 вищевказаної постанови пленуму).
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до заяви, як доказ скрутного матеріального становища, долучено копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 2014 рік.
Поряд з цим, слід зазначити, що вказані податкові розрахунки не містять відмітки про одержання (штамп контролюючого органу) та свідчать лише про сплату податку з доходу фізичних осіб, відтак, жодним чином не можуть бути належним і допустимим доказом в порядку та розумінні ст. 34 ГПК України скрутного фінансового становища.
Доводи скаржника про особливий період в Україні, економічну кризу, ріст курсу долара, які на його думку підтверджують винятковість обставин, які можуть мати наслідком розстрочку виконання судового рішення є необґрунтованими, оскільки такі обставини також впливають на господарську діяльність позивача. Більше того, суд повинен враховувати інтереси обох сторін та те, що результати фінансової діяльності, зниження доходів від ведення підприємницької діяльності, а також відсутність коштів стали наслідком власної господарської діяльності відповідача, яку він здійснює на свій ризик, а невиконання протягом тривалого часу рішення суду порушує матеріальні інтереси також і позивача та може призвести до негативних наслідків для останнього.
Також, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо необґрунтованості відповідачем належними і допустимими доказами адекватності строку надання розстрочки і не вказано жодних фактичних даних, які б свідчили що фінансовий стан відповідач дозволятиме виконати рішення суду.
Крім того, судом при розгляді заяви також враховано розмір та строки наявності заборгованості, ступінь вини відповідача у виникненні спору та майнові інтереси позивача у справі, які значним чином порушуються внаслідок невиконання рішенням суду.
Відтак, з урахуванням відсутності доказів об'єктивних, непереборних, виключних обставин, з якими законодавець пов'язує розстрочку виконання судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви ФОП ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 у даній справі.
Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судовий збір за перегляд в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 35, 43, 101, 103, 105, 106, 121 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 18.08.2015 у справі № 907/436/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Повна постанова складена 28.09.2015
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Данко Л.С.
Суддя Хабіб М.І.