"21" вересня 2015 р.Справа № 916/3052/15
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Волкова Р.В.
при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (м. Київ), в особі Одеської філії "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) (м. Одеса);
до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" (м. Одеса);
про стягнення 389092,29 грн.;
Суддя Волков Р.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю);
Від відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю);
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", в особі Одеської філії "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" про стягнення 389092,29 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем 01.10.2003 року договору №КД-4468 відповідно до умов якого позивач зобов'язався забезпечувати роботу вентиляції, обслуговування сатураторів, приймання господарсько-побутових стоків, подачу опалення, питної холодної та гарячої води відповідачу, а відповідач зобов'язався оплатити надані послуги.
Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі та звернувся до суду з заявою про відстрочку виконання судового рішення №657/6 від 17.09.2015р. (вх.суду323028/15 від 17.09.2015р.).
Позивач в судовому засіданні від 21.09.2015р. проти надання відстрочки виконання рішення заперечував.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Враховуючи майновий стан позивача заява відповідача про надання відстрочки виконання рішення задоволенню не підлягає.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
01.10.2003р. між Державним підприємством „Одеський морський торговельний порт” (правонаступником якого є Одеська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) (позивач, Підрядник, ДП „ОМТП”) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (відповідач, Замовник, ТОВ „УНСК”) укладено договір №КД-4468 про надання послуг (далі договір) за яким ДП „ОМТП”, силами ділянки тепло-водопостачання та вентиляції забезпечує роботи вентиляції, обслуговування сатураторів, прийом господарсько-побутових стоків, надання опалення, питної холодної води та гарячої води ТОВ „УНСК”, а ТОВ „УНСК” оплачує вартість послуг на підставі рахунків ДП „ОМТП” та у відповідності з тарифами, затвердженими начальником порту.
Оплата на послуги здійснюється наступним чином: Замовник з 1 по 3 число місяця, наступного за розрахунковим надає Підряднику звіт про споживання електроносіїв за розрахунковий місяць, згідно показників зареєстрованих приборів обліку, при відсутності приборів обліку Замовник сплачує рахункову норму тепло-водопостачання. Оплата здійснюється за надані послуги на підставі рахунків Підрядника протягом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку. (п.3.5. договору).
За прострочення платежів Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.п.3.6, 4.1. договору).
Договір набирає чинності з дати підписання та діє протягом року, вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заяви однієї зі сторін про відмову від договору або його перегляді (п.7.1. договору).
В період з лютого по квітень 2015р. відповідачу були надані послуги з подачі питної води від водопровідної мережі, з прийому господарсько-побутових та зливових стоків до системи каналізації, з теплопостачання тепло енергії та обслуговування вентиляційної системи.
На підтвердження виконаних робіт між сторонами підписані акти виконаних робіт за лютий 2015р. - №0225 від 28.02.2015р. на суму 160745,51грн., за березень 2015р. - №0364 від 31.03.2015р. на суму 199218,31грн. та за квітень 2015р. - №0484 від 30.04.2015р. на суму 149234,23грн. (копії в матеріалах справи).
На підставі актів позивачем були виставлені рахунки на оплату за лютий 2015р. - №531158 від 04.03.2015р., за березень 2015р. - №531235 від 02.04.2015р. та за квітень 2015р. - №531315 від 05.05.2015р. (копії в матеріалах справи).
В порушення умов договору відповідач оплату послуг за рахунком №531158 від 04.03.2015р. здійснив з простроченням оплативши 24.03.2015р. - 60745,51грн. (прострочення оплати становить 4 дні за період з 21.03.2015р. по 24.03.2015р.) та оплативши 26.03.2015р. - 100000,00грн. (прострочення оплати становить 6 днів за період з 21.03.2015р. по 26.03.2015р.).
Зазначені рахунки за березень - квітень 2015р. станом на день розгляду справи залишаються несплаченими, прострочення за ними станом на 07.07.2015р. складає: за рахунком №531235 - 78 днів (за період з 21.04.2015р. по 07.07.2015р.), за рахунком №531315 - 48 днів (за період з 21.05.2015р. по 07.07.2015р.).
Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача складає 348452,54грн. (розрахунок в матеріалах справи).
За неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги позивач просить стягнути з відповідача 38704,52грн. пені, 1935,23грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст. 626,629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2003р. між ДП „ОМТП” та ТОВ „УНСК” укладено договір №КД-4468 про надання послуг за яким ДП „ОМТП”, силами ділянки тепло-водопостачання та вентиляції забезпечує роботи вентиляції, обслуговування сатураторів, прийом господарсько-побутових стоків, надання опалення, питної холодної води та гарячої води ТОВ „УНСК”, а ТОВ „УНСК” оплачує вартість послуг на підставі рахунків ДП „ОМТП” та у відповідності з тарифами, затвердженими начальником порту.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідач за надані послуги своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 348452,54грн. обґрунтовані підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 38704,52грн. слід зазначити наступне.
Статтею 230 ГК України передбачені штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов'язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Пунктами 3.6., 4.1. договору сторони передбачили, що за прострочення платежів Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Вимоги позивачів про стягнення з відповідача пені у сумі 38704,52грн. (розрахунок в матеріалах справи) обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача 1935,23грн. 3% річних слід зазначити наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1935,23грн. 3% річних (розрахунок в матеріалах справи), обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в особі Одеської філії "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" 389092,29грн. з яких 348452,54грн. основний борг, 38704,52грн. пеня та 1935,23грн. 3% річних, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати покладаються на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 509, 625, 626, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в особі Одеської філії "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) про стягнення з відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Українська національна стивідорна компанія" 389092,29грн. - задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (65026, м. Одеса, Митна площа,1, код ЄДРПОУ 31846804) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа,1, код ЄДРПОУ 38728457) 348452,54грн. основного боргу, 38704,52грн. пені та 1935,23грн. 3% річних, 7781,86грн. судового збору.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28 вересня 2015 р.
Суддя Р.В. Волков