79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
29.09.2015р. Справа №914/2983/15
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засіданняБіланіО.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська ізоляторна компанія”, м.Львів
про стягнення пені в розмірі 18000грн. 00коп.
За участю представників сторін:
від позивача:ОСОБА_1 - представник;
від відповідача: ОСОБА_2 - представник.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників сторін в судових засіданнях не проводилася технічна фіксація судового процесу.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівська ізоляторна компанія” про стягнення до державного бюджету пені у розмірі 18000грн. 00коп.
Ухвалою суду від 28.08.2015р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 22.09.2015р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, враховуючи невиконання сторонами в повному обсязі вимог ухвали суду від 28.08.2015р., в судових засіданнях 22.09.2015р. та 28.09.2015р. оголошувались перерви.
В судове засідання 29.09.2015р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і просить суд позов задоволити.
В судове засідання 29.09.2015р. представник відповідача явку забезпечив, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №03.12-811 від 23.09.2015р. (вх.№40789/15 від 24.09.2015р.) на позовну заяву.
Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,
Рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2014р. №40р/к у справі №5-14-3/2014 (далі по тексту - рішення): визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (ідентифікаційний код: 30823262) подавши Львівському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України інформацію в неповному обсязі (відсутня інформація про географію реалізації товару, часовий проміжок початку роботи виробничих потужностей, перелік нагород) на вимогу голови Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.10.2013р. №13/08-299 вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України про захист економічної конкуренції» у вигляді подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення Антимонопольного комітету України строки. За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке вказане у пункті 1 резолютивної частини рішення, накладено на товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (ідентифікаційний код: 30823262) штраф у розмірі 50000грн. 00коп., який належало сплатити у двомісячний строк з дня одержання цього рішення. Також, уданому рішенні роз'яснено можливість оскарження рішення Антимонопольного комітету та визначено строк для його добровільного виконання.
Згідно з ч.ч.1, 6 ст.40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбачені законом.
Приписами ст.7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами.
Згідно із ч.1 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України (згідно з положеннями статей 1, 6, 121 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Згідно із ч.2ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач 03.07.2014р. отримав рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2014р. №40р/к у справі №5-14-3/2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7900508642357.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, які беруть (брали) участь у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, мають право оскаржувати рішення Антимонопольного комітету в порядку, визначеному законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до господарського суду Львівської області про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2014р. №40р/к у справі №5-14-3/2014.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.08.2014р. порушено провадження у справі №914/3071/14. Рішенням господарського суду Львівської області від 01.10.2014р. у справі №914/3071/14 в задоволенні позову ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2014р. №40р/к у справі №5-14-3/2014 відмовлено повністю. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду Львівської області від 24.10.2014р. у справі №914/3071/14 прийнято до провадження апеляційну скаргу ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія». Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2014р. у справі №914/3071/14 прийнято відмову від апеляційної скарги, провадження по перегляду в апеляційному порядку рішення господарського суду Львівської області від 01.10.2014р. у справі №914/3071/15 припинено.
Рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.12.2014р. №94 р/к у справі 5-14-3/2014 розстрочено ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» (ідентифікаційний код: 339515598) сплату штрафу, який накладений згідно з рішенням адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2014р. №40р/к такими частками: грудень 2014 - 10000грн. 00коп.; січень 2015 - 30000грн. 00коп.; до 10 лютого 2015 (включно) - 10000грн. 00коп.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач 30.12.2014р. та 16.02.2015р. оплатив позивачу штраф у розмірі 50000грн. 00коп., що підтверджується платіжним дорученням №11813 та підтверджується представниками обох сторін.
Згідно з приписами ч.ч.2, 3, 5 ст.56Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.
Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.
Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
У зв'язку із неоплатою відповідачем штрафу в період з 04.07.2014р. по 09.10.2014р. позивачем проведено нарахування пені за період з 10.10.2014р. по 23.10.2014р., з 18.12.2014р. по 22.12.2014р. та з 11.02.2015р. по 15.12.2015р. у розмірі 18000грн. 00коп. Суд, здійснюючи перевірку правильності розрахунку розміру пені, дійшов висновку, що чинне законодавство не дає підстав проводити нарахування штрафних санкцій, передбачених ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", в залежності від часткової оплати суми штрафу, а відтак позивачем підставно нараховано пеню в розмірі 18000грн. 00коп. Такої правової позиції також дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 25.06.2013р. у справі №908/587/13-г.
Відповідач у відзиві стверджує, що оскільки рішення господарського суду Львівської області від 01.10.2014р. набрало законної сили 17.12.2014р. (день прийняття ухвали ЛАГС щодо припинення розгляду апеляційної скарги), то за даних обставин, відсутні правові підстави для нараховування пені за період з 10.10.2014р по 23.10.2014р. Також відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що 17.12.2014р. він звернувся із заявою до позивача з проханням розтермінувати сплату штрафу в розмірі 50000грн. на три місяці. Рішенням колегії ЛОТВ Антимонопольного комітету України від 23.12.2014р №94р/к встановлено строки та частки сплати штрафу ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія», а саме: грудень 2014р. - 10000грн., січень 2015р. - 30000грн. та до 10 лютого 2015р. - 10000грн. За таких обставин, на думку відповідача, в позивача відсутні правові підстави нараховувати пеню відповідачу за період з 10.10.2014р по 23.10.2014р. та з 18.12.2014р. по 22.12.2014р., оскільки згідно рішення позивача від 23.12.2014р №94р/к перша частина штрафу мала бути сплачена в грудні 2014р. Відповідач сплатив штраф частинами 30.12.2014р. та 16.02.2015р. Прострочка сплати штрафу, як стверджує відповідач,повинна складати 5 днів з 11.02.2015р. по 15.02.2015р. і становити 3750грн.
З такими твердженнями суд погодитись не може, оскільки у наведеній в ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»» правовій нормі чітко визначено подію, з настанням якої законодавець пов'язує припинення та зупинення нарахування пені. У разі припинення нарахування пені - день прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. При цьому будь-які застереження щодо набрання відповідним рішенням законної сили у статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» відсутні. У разі зупинення нарахування пені - час розгляду справи в господарському суді, який повинен визначатися за правилами статті 69 Господарського процесуального кодексу України. Такої правової позиції також дотримується Верховний Суд України в постанові від 19.08.2014р. у справі №3-44гс14
Пунктом 20.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26.12.2011р. №15 роз'яснено, що в абз.3-5 ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися. Слід також мати на увазі, що припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір. Так само і в абзаці шостому частини п'ятої статті 56 цього Закону йдеться про зупинення нарахування пені на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. У разі виникнення спору з приводу тривалості періоду часу, на який у такому випадку зупиняється нарахування пені, господарському суду слід з'ясовувати пов'язані з цим обставини, а саме коли розпочався розгляд відповідної заяви органом Антимонопольного комітету України та коли ним прийнято рішення за результатами такого розгляду (статті 57, 58 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому під час таких нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 названого Кодексу (п.22 цієї Постанови).
Частиною 7 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Відповідно до ч.9 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.
Відповідач у встановлений строк не виконав зобов'язань, що встановлені у рішенні адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2014р. №40р/к у справі №5-14-3/2014, доказів протилежного суду не надано.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.
Крім цього, згідно із ст.1 Закону України “Про судовий збір” (в редакції, чинній на момент подання позову) судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Частина 2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” (в редакції, чинній на момент подання позову) встановлює, що за подання заяви майнового характеру, ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір” (в редакції, чинній на момент подання позову) від сплати судового збору звільняється Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.
Частиною третьою ст.49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Оскільки Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звільнене від сплати судового збору, судовий збір за майновий характер в розмірі 1827грн. 00коп., стягується з відповідача в дохід Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 33, 38, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія»(79000, м.Львів, вул.О.Новаківського, 14; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30823262) в дохід Державного бюджету України 18000грн. 00коп. - пені. Стягувач: Львівське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (79005, м.Львів, вул.І.Франка, будинок 61; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20812013).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (79000, м.Львів, вул.О.Новаківського, 14; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30823262) в дохід Державного бюджету України 1827грн. 00коп. - судового збору.
4. Накази видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Іванчук С.В.
Повне рішення складено 30.09.2015р.