про повернення позовної заяви
28.09.2015 р. Справа№ 914/3406/15
Суддя Морозюк А.Я., розглянувши матеріали
за позовом: Заступника військового прокурора Західного регіону України, м. Львів, в інтересах держави, в особі:
позивача-1: Міністерства оборони України, м. Київ
позивача-2: Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Яворів Львівської області
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Київстар”, м. Київ
про визнання недійсним договору та усунення перешкод в користуванні майном
Позов заявлено Заступником військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до Приватного акціонерного товариства “Київстар” про визнання недійсним договору та усунення перешкод в користуванні майном.
Зазначена позовна заява підлягає поверненню без розгляду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу. Аналогічна позиція викладена в ч. 1 ст. 29 ГПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” (із змінами та доповненнями), представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Частиною 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” (із змінами та доповненнями) встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.
У відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” (із змінами та доповненнями), наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" зокрема роз'яснено, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Якщо прокурор у позовній заяві не вказав обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів, то господарський суд повертає позовну заяву без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК.
Як зазначено у позовній заяві, у зв'язку з тим, що органи державної влади, до компетенції котрих віднесені відповідні повноваження не здійснюють захист інтересів держави, прокурор змушений був звернутися з позовом до суду. На підтвердження викладеного прокурор долучив до позовної заяви лист Західного ТКЕУ від 18.09.2015 р. №303/23/1/3616/1248 та лист Яворівської КЕЧ району від 18.09.2015 р. №2286. Проте із змісту вказаних листів жодним чином не прослідковується, що Яворівська КЕЧ району та Західне ТКЕУ не здійснюють захист інтересів держави в даних правовідносинах. Більше того, лист Яворівської КЕЧ району свідчить про те, що відділом розпочато процедуру укладення договорів оренди із дотриманням вимог ЗУ “Про оренду державного та комунального майна”, направлено запити на можливість оренди нерухомого військового майна, також в листі йдеться про те, що Яворівською КЕЧ району проводиться робота щодо укладення договорів оренди, тому немає підстав для розірвання діючих договорів.
Окрім цього, з листа Західного ТКЕУ вбачається, що по більшості об'єктів КЕВ, КЕЧ районів проводиться процедура укладення договорів оренди, однак така процедура є досить довготривалою, а тому укладення договорів згідно чинного законодавства ще не завершене. В лист Західного ТКЕУ йдеться про те, що заступником Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в 2013 році подавалися позови щодо визнання договорів на розміщення та зберігання обладнання мобільних операторів недійсними, демонтаж майна мобільних операторів, однак такі залишалися та поверталися судами без розгляду.
Таким чином викладене у листах спростовує твердження прокурора, що органи державної влади, до компетенції котрих віднесені відповідні повноваження, не здійснюють належного захисту інтересів держави.
Окрім цього в порушення вимог ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор не просив попередньо суд підтвердити наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави у даній справі. Більше того, до позовної заяви не долучено доказів того, що до подання позову до суду прокурор повідомляв Міністерство оборони України та Яворівську КЕЧ району про здійснення представництва їх інтересів в господарському суді Львівської області.
Також, на переконання суду, звернення до суду прокурора в інтересах держави саме в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини не відповідає вимогам ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, відповідно до якої не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а зі змісту позовної заяви неможливо визначити в чому саме полягає інтерес держави, а не Яворівської КЕЧ району, на захист якого звернувся прокурор. При цьому у позовній заяві прокурором заявлено вимогу про визнання недійсним укладеного між Яворівською КЕЧ району та ПАТ «Київстар» договору №13 від 01.11.2010 р., строк дії якого додатковою угодою від 30.10.2014 р. продовжено до 30.10.2015 р., тоді як на переконання Яворівської КЕЧ району підстав для розірвання діючих договорів немає, оскільки між сторонами договорів діє тісна співпраця, постійно поповнюється державний бюджет, тому розірвання договорів зберігання є економічно невигідним, що відображено у листі Яворівської КЕЧ району від 18.09.2015 р. №2286.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Окрім цього суд зазначає про те, що позовна заява прокурором судовим збором не оплачена (як того вимагає ст. 4 Закону України “Про судовий збір”). Натомість у позовній заяві прокурором заявлено клопотання, в якому він посилаючись на те, що Законом України “Про державний бюджет України на 2015 рік” та кошторисом прокуратури на 2015 рік видатки на сплату прокурорами судового збору не передбачено, тому сплатити судовий збір немає можливості, просить на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір” відстрочити йому сплату судового збору прийняття місцевим господарським судом рішення по суті спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Як зазначено у пункті 3.1 розділу 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України”, єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України “Про судовий збір”, є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Таким чином посилання прокурора на відсутність бюджетних коштів призначених на сплату судового збору не є підставою для відстрочення сплати судового збору.
Відтак наявними є підстави для повернення позовної заяви згідно п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст.56 ГПК України, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. Відповідно до п.2 ч.1 ст.57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” роз'яснено(абз.7 пункту 3.5), що у разі коли до позовної заяви додано докази надіслання відповідачеві копії лише самої заяви, але відсутні докази надіслання йому копій доданих до неї документів, така заява підлягає поверненню на загальних підставах згідно з пунктом 6 частини першої ст. 63 ГПК України.
В силу приписів «Правил надання послуг поштового зв'язку», затв. постановою КМУ від 05.03.2009р. №270, доказом надіслання копії позовної заяви та долучених до неї документів є оригінал поштової квитанції (фіскального чеку) та опису вкладення у цінний лист.
Проте, всупереч наведеному, прокурором додано копію фіскального чеку та копію опису вкладання, які не можуть вважатися належними доказами направлення копії позовної заяви та долучених до неї документів сторонам по справі.
Також суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.56 ГПК України, копії позовної заяви та доданих до неї документів надсилаються прокурором(чи його заступником) листом з описом вкладення не тільки відповідачам, але й позивачу (позивачам), і відповідні докази слід додавати до позовної заяви.
Відтак наявними є підстави для повернення позовної заяви згідно п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п.п. 1, 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд -
1. Відмовити Заступнику військового прокурора Західного регіону України у відстроченні сплати судового збору.
2. Повернути позовну заяву і додані до неї документи Заступнику військового прокурора Західного регіону України без розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Додатки (для прокурора): позовна заява і додані до неї документи з конвертом, на 42 аркушах.
Суддя Морозюк А.Я.