21.09.2015 р. Справа№ 5015/4737/12
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., розглянувши матеріали
скарги ОСОБА_1 міського центру зайнятості, м.Новий Розділ, Львівська область
на дії та постанови органу державної виконавчої служби - Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області
у справі №5015/4737/12
за первісним позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства “Будівельне управління - 62”, м.Новий Розділ, Львівська область
до відповідача ОСОБА_1 міського центру зайнятості, м.Новий Розділ, Львівська область
про стягнення 58 517,70 грн.
за зустрічним позовом ОСОБА_1 міського центру зайнятості, м.Новий Розділ, Львівська область
до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства “Будівельне управління - 62”, м.Новий Розділ, Львівська область
про визнання договору від 27.02.2012 року №11 недійсним.
За участю представників:
від скаржника ОСОБА_3- головний спеціаліст-юрисконсульт (довіреність №1148/09 від 31.07.2015 року);
від стягувача ОСОБА_4 - представник (довіреність №223 від 18.09.2015р.);
від ВДВС ОСОБА_5 - держаний виконавець (довіреність від 19.08.2015р. №09.1-45/В9).
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області надійшла скарга ОСОБА_1 міського центру зайнятості на дії та постанови органу державної виконавчої служби - Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області у справі №5015/4737/12 за первісним позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства “Будівельне управління - 62” до відповідача ОСОБА_1 міського центру зайнятості про стягнення 58 517,70 грн.; за зустрічним позовом ОСОБА_1 міського центру зайнятості до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства “Будівельне управління - 62” про визнання договору від 27.02.2012 року №11 недійсним.
Ухвалою суду від 25.08.2015р. прийнято скаргу до розгляду та призначено судове засідання на 21.09.2015р.
Представник скаржника вимоги, викладені у скарзі підтримав повністю та просив їх задоволити. Скарга мотивована тим, державний виконавець неправомірно виніс постанови від 07.08.2015р. про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 72,66 грн. та виконавчого збору в сумі 6002,54 грн., які призвели до накопичення заборгованості державної установи, є необгрунтованими, винесені передчасно та підлягають скасуванню.
Окрім того, представник скаржника просив задоволити заяву про забезпечення позову за вих.№ 1223/09 від 19.08.2015р. (вх.№3709/15 від 25.08.2015р.), згідно якої просить зупинити стягнення на підставі постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 6002,54 грн. та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 72,66 грн. до вирішення господарським судом Львівської області справи №5015/4737/12 за скаргою ОСОБА_1 міського центру зайнятості на дії державного виконавчця ВПВР УДВС Головного тереиторіального управління ююстиції у Львівській області.
Представники стягувача подав заяву вих.№224 від 18.09.2015р. (вх.№39792/15 від 21.09.2015р.) в якій висловив свою позицію з приводу поданої боржником скарги на постанови ДВС. У судовому засіданні, зокрема зазначив, що позиція стягувача у виконавчому провадженні полягає у невідкладному отриманні від боржника коштів у примусовому порядку через державну виконавчу службу. Звернув увагу суду на те, що з моменту видачі наказу (12.12.2014р.) впродовж шести місяців боржник ухилявся від його виконання в порушення положень ст.115 ГПК України, шляхом подання скарги на постанови органу ДВС боржник за формальними причинами затягує сплату боргу, що свідчить про явне зловживання посадовими особами ОСОБА_1 міського центру зайнятості своїми службовими обов"язками.
Представник органу ДВС заперечив проти скарги на постанови з підстави викладених у відзиві вих.№3665/09.1-35/7273 від 16.09.2015п. (вх.№39840/15 від 21.09.2015р.), просив відмовити у її задоволенні. Зокрема, посилаючись на ст.ст.19,124 Конституції України, ст.2, ч.5 ст.12, ч.2 ст.25, ч.1 ст.27, ч.1 ст.28, ч.5 ст.41 Закону України "Про виконавче провадження" зазначив, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання передбачених Законом України "Про виконавче провадження". Постанова про стягнення з боржника витрат пов"язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону України "Про виконавче провадження" або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. У зв"язку з відсутністю документального підтвердження виконання вимог виконавчого документа, а також відсутність будь-якої інформації від боржника стосовно причин невиконання, державним виконавцем 07.08.2015р. винесено постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.
Представник органу ДВС звернув увагу суду на те, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов"язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
З огляду на те, що орган ДВС не порушував прав та законних інтересів боржника та останнім не доведено факт протиправності дій державного виконавця щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, представник органу ДВС просив відмовити у задоволенні скарги повністю.
Розглянувши скаргу на постанови Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, заслухавши представників боржника, стягувача та органу ДВС, дослідивши матеріали справи судом встановлено:
На новому розгляді рішенням господарського суду від 27.08.2014р. у справі 5015/4737/12 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 міського центру зайнятості на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства “Будівельне управління - 62” 55 789,20 грн. заборгованості, 752,00грн. 3% річних, 1 880,02 грн. пені, 1604,19грн. судового збору. У задоволенні решти первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову про визнання договору від 27.02.2012 року №11 недійсним відмовлено повністю.
Вказане рішення залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.11.2014р., яка у свою чергу залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2015р.
На виконання рішення суду господарського суду від 27.08.2014р. у справі 5015/4737/12, яке набрало законної сили 27.11.2014р. видано наказ від 12.12.2014р.
Постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 08.06.2015р. відкрито виконавче провадження №47740277 з виконання наказу господарського суду від 27.08.2014р. у справі 5015/4737/12.
13.08.2015р. ОСОБА_1 міським центром зайнятості отримано від Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області постанови від 07.08.2015р. ВП №47740277 про повернення виконавчого документа стягувачу, про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.
Постанови від 07.08.2015р. ВП №47740277 про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій боржник вважає незаконними, а дії державного виконавця протиправними з огляду на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 08.06.2015р. була отримана боржником з порушенням терміну для самостійного виконання рішення суду. Порушення державним виконавцем норм Закону України "Про виконавче провадження" щодо надсилання документів виконавчого провадження призвело до порушення прав боржника та позбавило його можливості скористатися своїм правом на добровільне виконання рішення суду.
Відтак, на думку скаржника державний виконавець неправомірно виніс постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору, які призвели до накопичення заборгованості державної установи, є необгрунтованими, винесені передчасно у зв"язку з чим скаржник просить визнати постанови протиправними та скасувати їх, а також визнати протиправними дії державного вконавця.
При прийнятті ухвали суд виходить з наступного.
Згідно ч.3 ст.6 Закону України “Про виконавче провадження”, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.
Зокрема, ч.4 ст.82 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно зі ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Постановою Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 08.06.2015р. відкрито виконавче провадження №47740277 з виконання наказу господарського суду від 27.08.2014р. у справі 5015/4737/12. Боржнику надано строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження для самостійного виконання рішення.
Згідно ч.2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п"ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягнення з боржника виконавчого збору і витрат, пов"язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Попри те, що ухвалою суду від 25.08.2015р. було визнано незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо несвоєчасного надсилання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.06.2015р. №47740277, яка отримана боржником 16.06.2015р. та зареєстрована як вхідна кореспонденція 17.06.2015р., останнім не вживались жодні заходи щодо виконання рішення суду у період між отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження та винесенням державним виконавчем оскаржуваних постанов
Слід зазначити, що постанови про стягнення виконавчого збору та стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій винесені державним виконавцем 07.08.2015р., тобто не на наступний день після закінчення строку визначеного у постанові про відкриття виконавчого провадження, а по спливу значного строку. Відтак, у боржника було достатньо часу для добровільного виконання рішення з 17.06.2015р. по 06.08.2015р. (понад місяць).
Згідно ч.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Із змісту ч.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" випливає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем незалежно від вчинення заходів примусового виконання, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно ч.1, ч.2 ст.41 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з: 1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 28 цього Закону; 2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 3) стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; 4) інших надходжень, що не суперечать законодавству. Витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Відповідно до ч.4 ст.41 Закону України "Про виконавче провадження" до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
Згідно ч.5 ст.41 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом.
В постанові від 07.08.2015р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій вказано про те, що при проведенні виконавчих дій понесено витрати у розмірі 72,66 грн. , а саме: реєстрація ВП у ЄДРВП - 12,72 грн., папір формату А-4 - 3,40 грн., заповнення журналу вхідної кореспонденції - 1,70 грн., заповнення журналу вихідної кореспонденції- 1,70 грн., заправка картриджів - 2,60 грн., відправка кореспонденції із повідомленням про вручення - 22,80 грн., відправка поштової кореспонденції (простий лист) -23,04 грн., конверт С-6 - 3,50 грн., принтерне виготовлення документів - 1,20 грн.
Враховуючи, що виконавчий документ був повернутий стягувачу, витрати вказані у постанові про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій передбачені ч.4 ст.41 Закону України "Про виконавче провадження", відтак державний виконавець правомірно прийняв постанову про стягнення з боржника витрат на виконавче провадження 07.08.2015р. в сумі 72,66 грн.
Слід зазначити, що відповідно до ч.5 ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
Згідно ч.6 ст.41 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч.7 ст.41 Закону України "Про виконавче провадження").
Боржником не подано, в матеріалах справи відсутні докази того, що на момент проведення виконавчих дій до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від ОСОБА_1 міського центру зайнятості надходила інформація щодо повного чи часткового виконання вимог виконавчого документа, пояснення з приводу невиконання судового рішення, повідомлення про обставини, що зумовлюють відкладення виконавчих дій, обов"язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення.
Факт оскарження дій державного виконавця щодо несвоєчасного надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження та прийняття у зв"язку з цим ухвали суду від 25.08.2015р. жодним чином не позбавляє боржника обов"язку виконувати судове рішення.
Таким чином, з вищенаведеного не вбачається те, що державний виконавець прийнявши спірні постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій порушив права та законні інтереси боржника, у зв"язку з чим подана ОСОБА_1 міським центром зайнятості скарга до задоволення не підлягає.
У п.п.9.13 п.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. із змінами і доповненнями “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, вказано, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Розглянувши подану скаржником заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови ВП №47740277 від 07.08.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 6002,54 грн. та постанови ВП №47740277 від 07.08.2015р. про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 72,66 грн. до вирішення господарським судом Львівської області справи №5015/4737/12 за скаргою ОСОБА_1 міського центру зайнятості на дії державного виконавця ВПВР УДВС Головного територіального управляння юстиції у Львівській області, суд дійшов висновку відсутності підстав для її задоволення. При цьому суд виходить з наступного:
Згідно ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Одним із заходів до забезпечення позову відповідно до ст.67 ГПК України є зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Обов'язок доказування наявності обґрунтованих підстав для забезпечення позову покладається на особу, яка звернулась із вказаною заявою, у даному випадку обов'язок доказування наявності підстав для забезпечення позову покладається на скаржника.
Так, згідно абзацу 2 п.1 постанови Постанова пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011р. N 16 із змінами та доповненнями особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
В порушення вищенаведеного скаржником не було надано суду належних доказів які можуть бути підставою для забезпечення позову. Лише припущення про можливість блокування державним виконавцем рахунків центру зайнятості, що може призвести до порушення його роботи, зокрема в частині виплати матеріального забезпечення особам з числа безробітних громадян та виплати заробітної плати працівникам, не є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову.
Застосування заходів до забезпечення позову є безпідставним також і у зв"язку з тим, що відсутні підстави для задоволення скарги.
Слід зазначити, що відповідно ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
Отже, тривале невиконання рішень національних органів, які набрали законної сили, у встановленому законом порядку, протягом розумного строку, порушують п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідають судовій практиці Європейського суду (“Ткаченко проти України”, “Кисельов проти України”) (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 30.10.2013 № 01-06/1556/13).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Керуючись ст.ст. 86-87, 1212 ГПК України господарський суд,-
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 міського центру зайнятості на дії та постанови органу державної виконавчої служби - Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 07.08.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 6 002,54 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 72,66 грн. відмовити.
2. У задоволенні заяви ОСОБА_1 міського центру зайнятості про забезпечення позову відмовити.
3. Ухвала набирає законної сили у день її прийняття та може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки вказані у ст.91-93 ГПК України.
Суддя Сухович Ю.О.