28.09.2015 р. Справа № 914/3400/15
Суддя Цікало А. І., розглянувши матеріали:
за позовом:
Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі:
позивача-1:
Міністерства оборони України
позивача-2:
Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова
до:
Приватного акціонерного товариства «Київстар»
про:
усунення перешкод в користуванні майном
24.09.2015 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вхідним № 3500 поступила позовна заява від заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про усунення перешкод в користуванні майном.
Позовну заяву заступника військового прокурора Західного регіону України слід повернути без розгляду з огляду на таке.
Абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) встановлено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частинами другою та третьою зазначеної статті передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Статтю 23 Закону України «Про прокуратуру» (із змінами та доповненнями) встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
Як вбачається з позовної заяви, прокурор звернувся в інтересах держави, уповноваженими органами якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Міністерство оборони України та Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про усунення перешкод в користуванні майном.
У пункті третьому постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» роз'яснено, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Як зазначено у позовній заяві, у зв'язку з тим, що органи державної влади, до компетенції котрих віднесені відповідні повноваження не здійснюють захист інтересів держави, прокурор змушений звернутися з позовом до суду. На підтвердження викладеного, прокурор долучив до позовної заяви лист Західного ТКЕУ від 18.09.2015 р. № 303/23/1/3616/1248 та лист КЕВ м. Львова від 18.09.2015р.
Проте, із змісту вказаних листів жодним чином не вбачається, що КЕВ м. Львова та Західним ТКЕУ не здійснюють захист інтересів держави в даних правовідносинах. Більше того, лист КЕВ м. Львова свідчить про те, що відділом розпочато процедуру укладення договорів оренди із дотриманням вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна», направлено запити на можливість оренди нерухомого військового майна. Також в листі йдеться про те, що позови про вивільнення орендованого майна КЕВ м. Львова не подавалися, оскільки триває процедура укладення договорів оренди.
З листа Західного ТКЕУ вбачається, що по більшості об'єктів КЕВ, КЕЧ районів проводиться процедура укладення договорів оренди, однак така процедура є досить довготривалою, а тому укладення договорів згідно чинного законодавства ще не завершене.
Таким чином, викладене у листах спростовує твердження прокурора, що органи державної влади, до компетенції котрих віднесені відповідні повноваження, не здійснюють належного захисту інтересів держави.
Окрім цього, в порушення вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурором не долучено до позовної заяви доказів того, що до подання позову до суду прокурор повідомляв Міністерство оборони України та КЕВ м. Львова про здійснення представництва їх інтересів в господарському суді Львівської області.
На переконання суду, звернення прокурора до суду в інтересах держави саме в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова не відповідає вимогам ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а зі змісту позовної заяви неможливо визначити в чому саме полягає інтерес держави, а не КЕВ м. Львова, на захист якого звернувся прокурор.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розміру.
Порядок та розмір сплати судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір».
До позовної заяви прокурором не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
У тексті позовної заяви заступником військового прокурора Західного регіону України заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Зазначене клопотання обгрунтоване відсутністю фінансування на сплату судового збору, що підтверджує довідкою від 17.09.2015 р. № 18/2-161 вих-15.
Так, згідно з ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У підпункті 3.1. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Відсутність бюджетних коштів на сплату судового збору не слугує підставою для відстрочення сплати судового збору.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Частиною першою статті 56 ГПК України встановлено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Господарський суд зазначає, що в силу приписів «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, доказом надіслання копії позовної заяви та долучених до неї документів є оригінал поштової квитанції (фіскального чеку) та опису вкладення у цінний лист.
Проте, всупереч наведеному, прокурором до позовної заяви долучено копію поштової квитанції (фіскального чеку) та опис вкладання про направлення цінного листа відповідачу, які не можуть вважатися належними доказами направлення копії позовної заяви та долучених до неї документів сторонам у справі.
Крім того, прокурором не подано доказів надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів позивачу-1 Міністерству оборони України та позивачу-2 Яворівській квартирно-експлуатаційній частині району.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Частиною третьою статті 63 ГПК України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 54, 56, 57, 63, 86 ГПК України, суддя -
1. В задоволенні клопотання заступника військового прокурора Західного регіону України про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
2. Позовну заяву заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до Приватного акціонерного товариства «Київстар» про усунення перешкод в користуванні майном та додані до неї документи повернути без розгляду.
Додаток для прокурора: позовна заява та додані до неї документи - 17 арк.
Суддя Цікало А.І.