01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26
"23" вересня 2015 р. Справа № 911/3275/15
за позовом державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба української державної будівельної експертизи», м. Київ,
до відповідача державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», м. Славутич,
про стягнення 20 264,09 грн.
Суддя О.В. Конюх
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, уповноважена, довіреність від 21.07.2015р. б/н;
від відповідача: ОСОБА_2, уповноважений, довіреність від 12.01.2015р. №5-ЮВ;
позивач - державне підприємство «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба української державної будівельної експертизи», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 29.07.2015р. до відповідача - державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», м. Славутич, в якому просить суд стягнути з відповідача 20 264,09 грн. заборгованості, з яких: 12 106,55 грн. основного боргу за договором від 16.12.2014р. №00-1644-14/ПБ (00-0444-14/ПБ) на виконання експертизи проекту будівництва, три проценти річних в розмірі 212,94 грн., інфляційні втрати в розмірі 4 928,24 грн. та пеню в сумі 3 016,36 грн., а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
Позов обґрунтований тим, що на виконання договору від 16.12.2014р. №00-1644-14/ПБ (00-0444-14/ПБ) на виконання експертизи проекту будівництва позивачем проведено експертизу проекту будівництва (ТЕО «ДСП ЧАЕС». Створення і розміщення нових додаткових установок з поводження з радіоактивно-забрудненими матеріалами і радіоактивними відходами) щодо дотримання вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, пожежної безпеки, а також кошторисної частини. Вартість вказаних робіт та послуг за договором була визначена в сумі 12 106,55 грн. Відповідач обумовлені договором кошти за виконану роботу не сплатив, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в примусовому порядку. Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем свого грошового зобов'язання позивач твердить, що з останнього належить до стягнення пеня в сумі 3 016,36 грн., 3% річних в сумі 212,94 грн. та інфляційні втрати в сумі 4 928,24 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.08.2015р. позовну заяву державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба української державної будівельної експертизи» прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/3275/15 та призначено справу до розгляду на 15.09.2015р. В судовому засіданні 15.09.2015р. було оголошено перерву в судовому засіданні до 23.09.2015р., про що повноважних представників сторін повідомлено особисто під розпис.
В судові засідання 15.09.2015р. та 23.09.2015р. з'явились повноважні представники позивача та відповідача, які подали суду витребувані документи. Представник позивача надав суду усні пояснення по суті позовних вимог. Представник відповідача подав відзив від 20.08.2015р. №3133/39/3-424(2) на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач твердить, що державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» є юридичною особою, яка входить до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження з цільовим бюджетним фінансуванням та діє виключно в рамках діючого законодавства України щодо взяття бюджетних зобов'язань та здійснення розрахунків за бюджетні кошти. Так, з метою оплати робіт та заходів, виконаних у 2014 році підприємствами, які входять до сфери управління Державного агентства з управління зоною відчуження, згідно планів робіт (заходів), Верховною Радою України прийнятий Закон України про внесення змін до Закону України про Державний бюджет України на 2015 рік», який набрав чинності 12.08.2015р., який надасть змогу здійснити оплату позивачу за виконані роботи у відповідності до закону в позасудовому порядку.
В судовому засіданні 19.09.2015р. розпочато розгляд справи по суті та в порядку частини третьої ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 23.09.2015р., про що представників сторін було повідомлено особисто під розпис. У позивача та відповідача додатково витребувано докази повноважень особи, яка уклала договір з позивачем від імені відповідача - фінансового директора ОСОБА_3 В судовому засіданні 23.09.2015р. продовжено розгляд справи та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши позов державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба Української державної будівельної експертизи», м. Київ (далі по тексту - ДП «Укрдержбудекспертиза»), до відповідача - державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська атомна електростанція», м. Славутич (далі по тексту - ДСП «Чорнобильська АЕС»), вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).
Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 16.12.2014р. між ДП «Укрдержбудекспертиза» (виконавець) та ДСП «Чорнобильська АЕС» (замовник) Договір №00-1644-14/ПБ (00-0444-14/ПБ) (далі - Договір), згідно якого замовник доручає виконавцю повторно провести експертизу проекту будівництва (ТЕО «ДСП ЧАЕС». Створення і розміщення нових додаткових установок з поводження з радіоактивно-забрудненими матеріалами і радіоактивними відходами) щодо дотримання вимог до міцності, надійності та довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, пожежної безпеки, а також кошторисної частини (далі - експертиза). Відповідно до умов Договору:
- результати робіт надаються замовнику у вигляді письмового звіту за результатами проведеної експертизи (пункт 1.2 Договору);
- вартість проведення експертизи виконавцем за цим Договором складає 10 088,79 грн., крім того ПДВ - 2 017,76 грн., всього до сплати 12 106,55 грн. (пункт 2.2 Договору);
- приймання замовником виконаних робіт за цим Договором оформляється актом приймання - передачі виконаних робіт (далі - акт) (пункт 5.1 Договору);
- замовник у строк не більше п'яти календарних днів з дня підписання акта приймання-передачі виконаних робіт зобов'язується відповідно до цього акту здійснити на користь виконавця оплату у розмірі 100% вартості виконаних робіт за Договором (пункт 2.4 Договору);
- проведення експертизи здійснюється виконавцем у строк: 30 календарних днів (пункт 4.1 Договору);
- у разі порушення строків виконання зобов'язань винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від вартості робіт за договором за кожен день прострочення (пункт 6.2 Договору).
Крім того, сторонами підписано Протокол погодження договірної ціни (додаток 1 до Договору).
Договір з боку замовника ДСП «ЧАЕС» підписано фінансовим директором ОСОБА_3, якому довіреністю від 08.01.2014р. № 1-ЮВ було надано право укладати з юридичними та фізичними особами договори за всіма напрямками діяльності підприємства на суму, яка не перевищує 200000,00 грн. (копія довіреності залучена до матеріалів справи).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За правовим змістом Договір, укладений між сторонами, є змішаним договором - про надання послуг з окремими елементами договору підряду. Згідно визначенням ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. За частиною 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно повинно бути виконано у цей строк. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 ГК України.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до умов Договору позивачем (виконавцем) виконано та передано відповідачу (замовнику) обумовлені Договором роботи (послуги) щодо проведення експертизи проекту загальною вартістю 12 106,55 грн., про що сторонами без зауважень було підписано та скріплено печатками обох підприємств акт приймання-передачі виконаних робіт від 22.12.2014р., копію якого залучено до матеріалів справи, а оригінал подано позивачем для огляду в судовому засіданні.
В силу частини 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату. Замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи(частина 1 ст. 854 ЦК України). Пунктом 2.4 Договору сторони передбачили оплату робіт у строк не більше п'яти календарних днів з дня підписання акта приймання-передачі виконаних робіт, тобто до 27.12.2014р. включно.
Відповідач за виконані роботи (надані послуги) у строк, визначений пунктом 2.4. Договору, з позивачем не розрахувався.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 07.05.2015р. №513, в якій просив останнього погасити заборгованість на загальну суму 12106,55 грн. У відповідь на зазначену претензію відповідач повідомив позивача, що у зв'язку з недофінансуванням наприкінці 2014 року та обмеженим фінансуванням у 2015 році, ДСП «ЧАЕС» позбавлене можливості належним чином виконати свої фінансові зобов'язання, зокрема, за Договором з незалежних від відповідача причин, однак ДСП «ЧАЕС» продовжує робити все від неї залежне для отримання необхідного фінансування та остаточного розрахунку з кредиторами (копію листа ДСП «ЧАЕС» від 25.05.2015р. №1920/39/3-228 (2) залучено до матеріалів справи).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.08.2015р. суд зобов'язував відповідача подати документи, що підтверджують сплату коштів за Договором, а також пропонував подати відзив на позов з документальним та правовим обґрунтуванням заперечень. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань перед позивачем за Договором суду не представив.
Щодо посилань відповідача у відзиві на бюджетне недофінансування в кінці 2014 року та протягом 2015 року, то господарський суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Так, частина 2 ст. 218 ГК прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
За таких обставин, відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від виконання договірного зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012р. у справі № 15/5027/715/2011, постанові Верховного суду України від 15.05.2012р. № 11/446 та рішення Європейського суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18.10.2005р.
Згідно п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України у від 17.12.2013р. № 14 за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Разом із тим, можливість врегулювання в майбутньому спору в позасудовому порядку не є підставою для відмови в позові, оскільки станом на день розгляду справи спір не врегульовано, заборгованість не сплачено.
Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем - ДСП «ЧАЕС» своїх договірних зобов'язань перед ДП «Укрдержбудекспертиза» щодо оплати виконаних робіт (наданих послуг), відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 12 106,55 грн. є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в заявленій сумі.
У зв'язку із наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену пунктом 6.2. Договору, в сумі 3 016,36 грн., розраховану за період з 28.12.2014р. по 27.06.2015р.
Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 6.2. Договору сторони передбачили, що у разі порушення строків виконання своїх зобов'язань за цим Договором винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від вартості робіт за цим Договором за кожен день прострочення.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після кінцевої дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Оскільки інший період нарахування пені в Договорі сторонами не встановлено, нарахування пені має розпочатися наступного дня після спливу передбаченого договором терміну оплати (тобто з 28.12.2014р.), та припинитися або в день виконання грошового зобов'язання або через шість місяців у відповідне число останнього місяця строку після кінцевого строку оплати (28.06.2014р.).
Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з ДСП «ЧАЕС» проценти річних в сумі 212,94 грн. та інфляційні втрати в сумі 4 928,24 грн. за період з 28.12.2014р. по 29.07.2015р.
Відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).
Оскільки 3% річних та інфляційні не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується.
Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України, викладені в пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
За таких обставин, враховуючи:
- наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання перед позивачем;
- строк та порядок оплати виконаних робіт визначені пунктами 2.4., 2.5. Договору;
- спосіб захисту майнового права передбачений статтею 625 ЦК України;
- встановлений судом належний строк оплати послуги з проведення експертизи, здійснивши перевірку розрахунку пені за період з 28.12.2014р. по 27.06.2015р. та процентів річних та інфляційних втрат за період з 28.12.2014р. по 29.07.2015р., судом встановлено, що з відповідача за заявлений позивачем період належать до стягнення пеня в сумі 3 016,36 грн., проценти річних в сумі 212,94 грн. та інфляційні втрати в сумі 4 757,87 грн.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок позивача, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, законними та такими, що підлягають частковому задоволенню. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - ДСП «ЧАЕС» на користь позивача - ДП «Укрдержбудекспетиза» 20 093,72 грн. заборгованості, з яких: 12 106,55 основного боргу, 3 016,36 грн. пені, 212,94 грн. процентів річних та 4 757,87 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір господарський суд покладає на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32-34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба української державної будівельної експертизи» до державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» задовольнити частково.
2. Стягнути з державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської Дивізії, буд. 7/1, код ЄДРПОУ 14310862)
на користь державного підприємства «Спеціалізована державна експертна організація - Центральна служба української державної будівельної експертизи» (01133, м. Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 35691621)
12 106,55 грн. (дванадцять тисяч сто шість гривень п'ятдесят п'ять копійок) основного боргу,
212,94 грн. (двісті дванадцять гривень дев'яносто чотири копійки) процентів річних,
3 016,36 грн. (три тисячі шістнадцять гривень тридцять шість копійок) пені,
4 757,87 грн. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят сім гривень вісімдесят сім копійок) інфляційних втрат,
1 811,64 грн. (одну тисячу вісімсот одинадцять гривень шістдесят чотири копійки) судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Повний текст рішення підписано 30.09.2015р.
Суддя О.В. Конюх