Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"24" вересня 2015 р. Справа № 911/3224/15
Суддя господарського суду Київської області Лилак Т.Д. розглянувши справу
за позовом публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” в особі Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у ПАТ “Банк “Київська Русь” ОСОБА_1, м. Київ
до приватного акціонерного товариства “Калина”, Київська обл., с. Красне
про стягнення заборгованості,
В засіданні суду приймали участь:
від позивача: ОСОБА_2 (довіреність №351 від 17 серпня 2015 року);
від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність №2555 від 13 травня 2015 року);
В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа №911/3224/15 за позовом публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” в особі Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у ПАТ “Банк “Київська Русь” ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства “Калина” про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, відповідно до умов кредитного договору від 16 лютого 2012 року за №6748-20/12-1, надав Приватному акціонерному товариству “Калина” кредит в розмірі 495000,00 грн. на умовах сплати процентів за користування кредитом з терміном остаточного повернення кредитних коштів 20 вересня 2012 року. В порушення умов зазначеного договору Приватне акціонерне товариство “Калина” заборгованість по кредиту та проценти за користування кредитними коштами в порядку, розмірі та строки, визначені договором, у повному обсязі не сплатило, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення 400 000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 6 388,89 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 34 678,26 грн. 30% річних за несвоєчасне повернення кредиту та 236 000,00 грн. інфляційних втрат.
Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 28 липня 2015 року та призначено справу до розгляду на 10 вересня 2015 року.
Ухвалою суду від 10 вересня 2015 року відкладено розгляд справи на 24 вересня 2015 року.
Через канцелярію господарського суду Київської області ПАТ “Калина” подано заяву №2634 від 09 вересня 2015 року (вх. №21059/15 від 10 вересня 2015 року) про зупинення провадження у справі №911/3224/15.
Судом встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 17 серпня 2015 року порушено провадження у справі №910/20807/15 за позовом ПАТ «Калина» до ПАТ “Банк “Київська Русь” про визнання недійсним кредитного договору №6748-20/12-1 від 16.02.2015 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, ст. 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. 3 - 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно п. 2.17. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29 травня 2013 року “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними”, якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням обставин конкретної справи є підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.
Факти, встановлені під час розгляду господарської справи №910/20807/15, зокрема, про визнання недійсним кредитного договору №6748-20/12-1 року від 16 лютого 2012 року, укладеного між ТОВ «Калина» та Публічним акціонерним товариством “Банк “Київська Русь”, будуть мати значення для вирішення господарської справи №911/3224/15 за позовом Публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” до ПАТ “Калина” про стягнення 677067,15 грн.
Судом враховано приписи п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24 листопада 2014 року “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів” згідно якого, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі на підставі частини першої статті 79 ГПК, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 3.16 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року за №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” та виходити з того, що порушення провадження у справі, предметом спору в якій є визнання недійсним кредитного договору, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є повернення кредиту та сплата відсотків за ним.
Проте, судом враховано і наступне.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року №190 “Про віднесення Публічного акціонерного товариства “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ” до категорії неплатоспроможних” виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19 березня 2015 року прийнято рішення №61 про запровадження з 20 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічне акціонерне товариство “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ”.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ” призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1.
З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ”, запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, керуючись частиною четвертою статті 34 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №116 від 15 червня 2015 р. про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ” до 19 липня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “БАНК “КИЇВСЬКА РУСЬ” провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1 до 19 липня 2015 року включно.
Відповідно до пункту 16 ст. 2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 5 ст. 36 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що у разі задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” до ПАТ “Калина” у справі №911/3224/15 з прийняттям відповідного рішення, відповідач буде зобов'язаний сплатити на користь позивача суму задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових.
В той час, у разі задоволення господарським судом міста Києва позовних вимог ПАТ “Калина” до Публічного акціонерного товариства “Банк “Київська Русь” про визнання недійсним кредитногодоговору №6748-20/12-1 року від 16 лютого 2012 року у справі №910/20807/15, після прийняття рішення господарським судом Київської області у справі №911/3224/15, рішення господарського суду Київської області має бути переглянуто за нововияленими обставинами в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно ч. 1 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України, якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.
Отже, в разі задоволення господарським судом міста Києва позовних вимог у справі №910/20807/15, застосування положень ч. 1 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України виявиться неможливим, оскільки на Публічне акціонерне товариство “Банк “Київська Русь” поширюється дія Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Таким чином, провадження у справі №911/3224/15 підлягає зупиненню до розгляду пов'язаної з нею господарської справи №910/20807/15.
Враховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 79, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Зупинити провадження у справі №911/3224/15 до розгляду пов'язаної з нею справи №910/20807/15.
2. Зобов'язати сторін повідомити господарський суд Київської області про результати розгляду справи №910/20807/15 з відповідним наданням належним чином завірених процесуальних документів.
3. Копію ухвали надіслати сторонам у справі.
Суддя Т.Д. Лилак