61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
22.09.2015 Справа № 905/1048/15
Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи
за позовомДочірнього підприємства з 100% іноземною інвестицією «Сіменс-Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод»
простягнення 3 397 809,19 грн
за участю представників:
від позивачаОСОБА_1 - представник за довіреністю
від відповідачане з'явились
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Дочірнього підприємства з 100% іноземною інвестицією "Сіменс Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський феросплавний завод" заборгованості у розмірі 2859701,02 грн, пені у розмірі 194287,21 грн, 3% річних у розмірі 138540,49 грн та інфляційних втрат у розмірі 205280,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1/801129 поставки системи зважування, дозування і калібрування, виконання робіт та надання послуг від 06.02.2013 щодо здійснення повної оплати вартості поставленого товару та наданих послуг.
16.09.2015 до суду надійшов відзив відповідача на позов, в якому відповідач не заперечує та визнає заборгованість за поставлений товар у розмірі 2570131,24 грн. Відповідач заперечує щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість за поставлений товар, оскільки вартість товару, який поставлявся включає імпортну складову і сторони визначили грошовий еквівалент вартості товару в іноземній валюті у сумі 1307618,76 євро згідно офіційного курсу гривні до євро, встановленого НБУ, а тому відповідач вважає, що в даному випадку позивач захистив себе від знецінення грошових коштів п. 4.4 Договору.
Крім того, 17.09.2015 до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності щодо пені.
Рішення прийняте 22.09.2015, оскільки в судовому засіданні 03.09.2015 оголошувалась перерва.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області
06.02.2013 між Дочірнім підприємством з 100% іноземною інвестицією «Сіменс-Україна» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» (покупець, відповідач) підписано договір №1/801129 поставки системи зважування, дозування і калібрування, виконання робіт та надання послуг (далі - Договір).
За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язався поставити і передати товар у власність покупця, за завданням покупця виконати роботи, надати послуги, а покупець зобов'язався прийняти товар, роботи та їх результат, а також послуги і сплатити за них визначену грошову суму (п. 2.1, п. 3.1 Договору).
Згідно з п. 16.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 25.10.2013 даний Договір вступає в силу з моменту його підписання представниками сторін та діє до 31.03.2014.
06.02.2013 сторонами підписано Специфікацію поставки (Додаток №1 до Договору), якою визначено кількість, технічні характеристики, ціну товару, що поставляється, Специфікацію робіт, що підлягають виконанню та послуг, що надаються до Договору (Додаток № 2 до Договору), якою погоджено перелік, вартість та строки виконання робіт і послуг, Графік виконання поставок, робіт та послуг (Додаток № 3 до Договору).
На виконання Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 13952879,60 грн, яка еквівалентна саном на дати поставки 1307618,76 євро, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними №50019339 від 28.05.2013, №50019428 від 05.06.2013, №50020014 від 26.07.2013, №50020191 від 05.08.2013, №50021010 від 11.09.2013, №9596000402 від 18.11.2013.
Отримання відповідачем товару, зазначеного у накладних підтверджується підписом його представника на вказаних накладних.
Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі Договору, не надано.
Крім того, на виконання Договору позивачем було надано відповідачу послуги з шефмонтажу системи зважування, дозування і калібрування на загальну суму 289569,78грн, про що сторонами складено та підписано акт здачі-прийняття робіт і послуг від 09.01.2014.
Вищезазначений здачі-прийняття робіт і послуг підписаний сторонами та скріплений печатками без заперечень, акти претензій стосовно наданих послуг не складалися, іншого відповідачем не доведено.
Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є змішаним договором поставки та надання послуг.
До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 4.4 Договору сторони погодили, що у випадку зміни Національним Банком України офіційного курсу євро по відношенню до гривні на дату оплати порівняно з курсом, визначеним сторонами в п. 4.2 Договору, вартість товару, підлягає пропорційній зміні. Така зміна буде відбуватись автоматично і не потребує додаткового узгодження сторонами. В даному випадку пропорційно змінюються суми, що підлягають оплаті покупцем, і вартість товару в гривні, а також загальна сума Договору в гривні.
Відповідно до п. 4.5.1 Договору покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість товару, що поставляється, вказану в п. 4.1.1 Договору так, щоб здійснювані ним платежі були еквівалентні грошовому зобов'язанню в євро:
4.5.1.1 за поставляємий покупцю товар в обсягах, зазначених в пп. 1-11 Специфікації - 60% вартості товару, зазначеної в п. 4.1.1 Договору, а саме: 8252738,71 грн з ПДВ, що еквівалентно 784571,26 євро, що іменується як «передоплата», сплачується покупцем протягом 10 банківських днів з моменту укладення даного Договору. При цьому, враховуючи положення п. 4.2-4.4 Договору, кінцева сума платежу, що підлягає оплаті, розраховується покупцем самостійно за формулою, зазначеною Договорі;
4.5.1.2 за кожну поставлену партію товару покупцю у строки, погоджені у графіку виконання поставок, робіт і послуг із обсягу товару, зазначеного в пп. 1-11 Специфікації - 40% вартості такої поставленої партії , що іменується «оплата за товар»,оплачується покупцем протягом 10 банківських днів з дати поставки кожної такої окремої партії товару. При цьому, враховуючи положення п. 4.2-4.4 Договору, кінцева сума платежу, що підлягає оплаті, розраховується покупцем самостійно за формулою, зазначеною Договорі.
У відповідності з п. 4.5.2 Договору за надані послуги з шефмонтажу - 100% їх вартості сплачується покупцем протягом 10 банківських днів з дати підписання сторонами акта здачі-приймання послуг, але в будь-якому випадку не пізніше 90 календарних днів з дати поставки останньої партії товару.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме здійснив поставку відповідачу товару на суму 1307618,76 євро та надав послуги на суму 289569,78грн, що підтверджується матеріалами справи.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору не в повному обсязі здійснив оплату отриманого товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість за отриманий товар в сумі 2570131,24 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.
Крім того, в порушення умов Договору відповідачем не сплачено вартість наданих послуг за актом здачі-прийняття робіт і послуг № 1 від 09.01.2014, тому у відповідача також утворилась заборгованість за надані послуги у розмірі 289569,78 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості за Договором № 1/801129 від 06.02.2013 за отриманий товар та послуги відповідачем суду не надано. Сума боргу за поставлений товар у розмірі 2570131,24 грн відповідачем визнана у повному обсязі.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар та надані послуги у розмірі 2859701,02 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 194287,21 грн, 3% річних у розмірі 138540,49 грн та інфляційних втрат у розмірі 205280,47 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.4 Договору передбачено, що за прострочення грошового зобов'язання покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки платежу.
Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.
Однак, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені.
Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).
Отже, перебіг позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати товару за накладною №50020191 від 05.08.2013 розпочався з 20.08.2013, за накладною № 50021010 від 11.09.2013 - з 26.09.2013, за накладною №9596000402 від 18.11.2013 - з 03.12.2013, а щодо вимоги про стягнення пені за прострочення оплати наданих послуг згідно акту здачі-прийняття робіт і послуг № 1 від 09.01.2014 розпочався з 24.01.2014.
У п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 зазначено, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.
Проте позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Донецької області 22.07.2015 (згідно поштового штампу на конверті). Таким чином, позивачем пропущено спеціальний строк позовної давності, який застосовується до вимог про стягнення пені у розмірі 194287,21 грн, нарахованої за прострочення виконання грошового зобов'язання за накладними № 50020191 від 05.08.2013, № 50021010 від 11.09.2013, № НОМЕР_1 від 18.11.2013 та за актом здачі-прийняття робіт і послуг № 1 від 09.01.2014.
Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, коли суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.
Позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку давності не заявлено.
Жодних поважних причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки обґрунтованих причин звернення до суду з вимогами про стягнення пені за прострочення оплати товару та наданих послуг поза межами строку давності не наведено, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, суд прийшов висновку, що у задоволенні вимог про стягнення пені за прострочення грошового зобов'язання у розмірі 194287,21 грн, слід відмовити.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Посилання відповідача на неправомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість за поставлений товар, оскільки позивач захистив себе від знецінення грошових коштів пунктом 4.4 Договору, і вартість товару, який поставлявся включає імпортну складову, сторони визначили грошовий еквівалент вартості товару в іноземній валюті у сумі 1307618,76 євро згідно офіційного курсу гривні до євро, встановленого НБУ, суд відхиляє з огляду на наступне.
Як зазначено в п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Нарахування 3% річних та інфляційних втрат є способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати.
Як вбачається з розрахунку позивача, інфляційні втрати ним нараховані лише на заборгованість за надані послуги згідно з Актом здачі-приймання робіт і послуг № 1 від 09.01.2014, зобов'язання за яким у Договорі визначено у національній валюті України - гривні.
Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару та наданих послуг встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за надані послуги та 3% річних, нарахованих на заборгованість за поставлений товар і надані послуги є правомірними.
Вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 138540,49 грн та інфляційних втрат у розмірі 205280,47 грн підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» (84301, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Моріса Тореза, 18, ідентифікаційний код 37133410) на користь Дочірнього підприємства з 100% іноземною інвестицією «Сіменс-Україна» (03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4-В, ідентифікаційний код 24940089) заборгованість у розмірі 2859701 (два мільйони вісімсот п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот одна) грн 02 коп., 3 % річних у розмірі 138540 (сто тридцять вісім тисяч п'ятсот сорок) грн 49 коп., інфляційні витрати у розмірі 205280 (двісті п'ять тисяч двісті вісімдесят) грн 47 коп. та судовий збір у розмірі 64069 (шістдесят чотири тисячі шістдесят дев'ять) грн 09 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Повне рішення складено: 28.09.2015
Суддя М.В. Сажнева