61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
іменем України
21.09.2015 Справа № 908/3843/15
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М.
при секретарі судового засідання (помічнику судді) Вашето Т.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства “Мірт” м.Львів
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Донспецмонтаж” м.Донецьк
про стягнення заборгованості у розмірі 241658,40грн., 3% річних у сумі 23238,93грн.
та інфляційних нарахувань у розмірі 173389,66грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
19.06.2015року Приватне підприємство «Мірт» м.Львів (далі - ПП «Мірт») звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Донспецмонтаж” м.Донецьк (далі - ТОВ «Донспецмонтаж») з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 241658,40грн., 3% річних у сумі 23238,93грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 173389,66грн.
Ухвалою від 26.06.2015року господарським судом Запорізької області у відповідності з приписами ст.17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позовну заяву направлено за підсудністю до господарського суду Донецької області.
06.07.2015року вказані матеріали надійшли на адресу господарського суду Донецької області та згідно автоматичного розподілу передані на розгляд судді ОсадчійА.М.
Ухвалою суду від 07.07.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі, за клопотанням позивача відстрочено оплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі внаслідок складного фінансового становища підприємства на підставі ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір».
Розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє на 21.09.2015р., строк розгляду справи продовжено на 15 днів.
Ухвалою суду від 20.07.2015р. відмовлено в задоволені заяви б/н від 13.07.2015р. ПП “Мірт” про забезпечення участі останнього у судовому засіданні в режимі відеоконференції в господарському суді Львівської області, оскільки господарський суд Донецької області, за новою фактичною адресою м.Харків, пр.Леніна, буд.5, не забезпечений технічними засобами зв'язку для проведення відеоконференції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №2011/08-13 від 01.08.2011р. у частині оплати виконаних робіт за актом за вересень 2011року на суму 241658,40грн., внаслідок чого просить стягнути означену суму, 3% річних у сумі 23238,93грн. та інфляційні нарахування у сумі 173389,66грн.
На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: ухвал господарського суду Львівської області у справі №914/4801/13, акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011р., довідки про вартість виконаних робіт за вересень 2011р., підсумкової вартості ресурсів, розрахунку загальновиробничих витрат, витягів з ЄДРПОУ щодо позивача та відповідача, копії Статуту ПП «Мірт», податкової накладної.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 625, 629, 837, 875 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
26.08.2015р. позивач надав суду письмові пояснення з приводу відсутності на підприємстві договору №2011/08-13 від 01.08.2011р., оскільки його примірник не переданий арбітражному керуючому, який призначений у процесі розгляду судом справи про банкрутство підприємства, наполягає, що відносини виникли на підставі означеного договору, що вбачається з акту виконаних робіт та відповідної довідки. Крім того, позивач вказує, що факт підписання сторонами акту виконаних робіт свідчить про укладання договору у спрощений спосіб, граничний строк підписання акту з огляду на підписання його за вересень 2011р. - 30.09.2011р., тому обов'язок оплатити виконані роботи у відповідача виник починаючи з дня, наступного за останнім днем строку їх прийняття, тобто з 01.10.2011р.
08.09.2015р. позивач надав суду копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, розшифровки податкових зобов'язань.
11.09.2015р. позивачем надано копію акту звірки розрахунків за період з 01.08.2011р. по 07.09.2015р. за договором підряду №2011/08-13 від 01.08.2011р., який підписаний одноособово позивачем, докази його направлення відповідачу.
17.09.2015р. надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, застосувавши до спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності. Зокрема, правовідносини сторін виникли за договором підряду №2011/08-13 від 01.08.2011р., у вересні 2011р. підписано акт виконаних робіт за договором на суму 241658,40грн., кінцевою датою оплати за актом є 10.11.2011р., строк позовної давності сплинув 11.11.2014р., тоді як позивач звернувся до суду 25.06.2011р.,що свідчить про факт пропуску позивачем строку позовної давності при зверненні з позовом.
Крім того, у відзиві зазначено, що відповідач не має можливості надати суду копію договору підряду №2011/08-13 від 01.08.2011р., оскільки договір знаходиться у м.Донецьк у приміщенні, доступ до якого обмежений представниками ДНР.
Позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника підприємства за наявними у справі доказами у межах заявлених позовних вимог, яке викладене у листі від 31.07.2015р.
Відповідач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутності представника підприємства за наявними у справі доказами.
Вказані клопотання судом задовольняються, розгляд справи здійснюється за відсутності представників сторін.
Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.
Дослідивши представлені в порядку статті 43 ГПК України докази у справі, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.
Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Частиною 2 ст.11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Як стверджує позивач у позовній заяві, 01.08.2011р. між ТОВ“Донспецмонтаж” (Замовник) та ПП“Мірт” (Підрядник) №2011/08-13 укладено договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті - стадіон по вул.Стрийській - Кільцевій дорозі у м.Львів.
Відповідач також підтверджує факт укладання вказаного договору між сторонами у справі у відзиві на позовну заяву.
Однак не одна з сторін у справі не має можливості надати суду примірник договору у оригіналі або копії), з поважних причин, зокрема, даний документ не було передано арбітражному керуючому, який призначений у справі про банкрутство позивача, колишнім керівництвом підприємства; примірник відповідача знаходиться на території м.Донецьк, яка не є підконтрольною Україні, доступ до приміщення підприємства неможливий внаслідок його захоплення.
Тобто, договір підряду №2011/08-13 від 01.08.2011р. фактично є втраченим, можливість його відновлення відсутня.
Приписами ст.35 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Таким чином, з огляду на визнання сторонами укладання договору, відсутність у суду сумнівів щодо достовірності відомостей щодо укладання договору та добровільності визнання цих відомостей сторонами, укладання договору не потребує доведення.
При цьому, суд не приймає до уваги позицію позивача, яка викладена у письмових поясненнях від 26.08.2015р., щодо укладання між сторонами договору у спрощений спосіб шляхом підписання акту виконаних робіт, так як він же вказує на виконання робіт на підставі договору №2011/08-13 від 01.08.2011р., що одночасно є неможливим. Крім того, підставою заявленого позову є саме невиконання відповідачем умов договору №2011/08-13 від 01.08.2011р. У порядку передбаченому ст.22 ГПК України щодо зміни підстави заявленого позову позивач до суду не звертався.
Сторонами підписаний акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011р. на суму 241 658,40грн.
Вищезазначений акт містить посилання на договір №2011/08-13 від 01.08.2011р., що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в акті, на підставі вказаного договору.
Акт підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.
Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт, факт виконання робіт за договором не заперечує.
Крім того, сторонами договору підписана довідка форми Кб3 про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2011р.на суму 241 658,40грн., належним чином засвідчена копія якої також міститься в матеріалах справи. Довідка містить посилання на договір №2011/08-13 від 01.08.2011р. як підставу її складання, її дані співпадають з даними, які зазначені у акті.
Одночасно суд зазначає, що вказані документи не містять конкретної дати їх підписання.
Згідно ч.3 ст.254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.
Таким чином, оскільки акт та довідка підписані за вересень 2011р., суд вважає, що вони підписані в останній день місяця - 30.09.2011р.
Цей факт опосередковано випливає також з податкової накладної, що складалась за результатами господарської операції з прийняття робіт, оскільки дата її складання - 30.09.2011р.
Виходячи з викладеного, підписані сторонами акт №1 приймання виконаних будівельних робіт форми Кб-2в та довідка форми Кб-3 про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2011р. є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №2011/08-13 від 01.08.2011р.
Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
ПП «Мірт» у позовній заяві(див. розрахунок інфляційних нарахувань) вказує, що строк оплати виконаних робіт, що прийняті за актом №1 за вересень 2011р. - 10.11.2011р. Одночасно, цей факт визнано й у відзиві на позовну заяву.
Таким чином, ця обставина у розумінні ст. 35 ГПК України не потребує доказування.
На момент звернення до суду з позовом вартість виконаних робіт, яка є не сплаченою, складала 241658,40грн.
Доказів оплати заборгованості у вказаній сумі відповідач суду не надав, факту наявності заборгованості не спростував.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Як встановлено судом вище, відповідач не виконав свої зобов'язання в частині оплати виконаних позивачем робіт у сумі 241658,40грн.
У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це встановлений законом строк, у межах якого особа, право якої порушено, може вимагати примусове здійснення або захисту свого цивільного права або інтересу шляхом звернення із позовною заявою до суду.
Як передбачено у ст. 257 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
За приписами абз.1 ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Таким чином, враховуючи строк виконання зобов'язання з оплати робіт за актом №1 за вересень 2011р. - 10.11.2011р., строк позовної давності за даними вимогами сплив 10.11.2014р.
Як вбачається з штампа установи поштового зв'язку, позивач направив позов до суду 19.06.2015р.
Тобто, позивач звернувся до суду поза межами строку позовної давності.
Нормами ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
ТОВ «Донспецмонтаж» у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог, заявило про пропущення позивачем строку позовної давності при зверненні з позовом.
Доказів переривання перебігу строку позовної давності позивачем суду не надано.
Зокрема, акт звірки розрахунків за період з 01.08.2011р. по 07.09.2015р. за договором підряду №2011/08-13 від 01.08.2011р., що міститься в матеріалах справи, підписаний одноособово позивачем та направлений відповідачу для підписання, докази його підписання з боку відповідача відсутні.
З клопотаннями про відновлення строку внаслідок наявності поважних причин його пропуску позивач до суд не звертався.
Отже, судом встановлено, строк позовної давності за вимогами щодо стягнення заборгованості у розмірі 241658,40грн. на момент звернення позивача до суду сплив.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості у розмірі 241658,40грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 23238,93грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 173389,66грн., то суд виходить з наступного.
Приписами ст. 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Згідно п. 5.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", який узгоджується з приписами ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України(незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).
Зважаючи на приписи ст. 266 ЦК України та п. 5.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013, позовні вимоги в частині стягнення 3%річних та інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у зв'язку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.
Враховуючи те, що ухвалою суду відстрочена оплата судового збору до винесення рішення у справі, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати по оплаті судового збору в сумі 8765,74грн. покладаються на позивача.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 256, 257, 261, 266, 509, 511, 526, 530, 625, 629, 837, 838, 854, 882 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 35, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Мірт", м.Львів до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж", м.Донецьк стягнення заборгованості у розмірі 241658,40грн., 3% річних у сумі 23238,93грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 173389,66грн. відмовити.
Стягнути з Приватного підприємства "Мірт", м.Львів (79038, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 22396799) на користь Державного бюджету України (отримувач: Управління державної казначейської служби м.Харкова/22030001, банк отримувача: Головне управління державної казначейської служби України (ГУ ДКСУ) у Харківській області, МФО: 851011, ЄДРПОУ:38034002, рахунок: 31216206783002, ідентифікаційний код господарського суду Донецької області: 03499901) судовий збір у розмірі 8765,74грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 21.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення суду складено та підписано 28.09.2015р.
Суддя А.М. Осадча