Справа №2-4149/08
14 лютого 2008 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Шенцевої О.П.
при секретарі - Ющенко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спонукання до виконання договору, стягнення збитків та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання передати об'єкт, визнання добросовісним набувачем майнових прав (майна) та визнання права власності,
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору про сумісну діяльність від 10 липня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, таким, що продовжує свою дію до моменту остаточного виконання взаємних обов'язків і на тих самих умовах які були передбачені договором, та стягнення з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1 збільшення ціни договору за додатковими витратами пов'язаними з вимушеними додатковими роботами у розмірі 50000 (п'ять десять тисяч) гривень.
ОСОБА_2, з позовними вимогами ОСОБА_1 не згоден, крім того звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, та просив зобов'язати ОСОБА_3 передати житловий будинок, що знаходиться в місті Одесі по вулиці Магнітогорській під номером 1-В, загальною площею 289, 4 кв.м., жилою площею 119, 7 кв.м., розташований на земельній ділянці розміром 431, 49 кв.м., йому ОСОБА_2 за актом приймання-передачі згідно договору про сумісну діяльність від 10 липня 2007 року, визнати ОСОБА_2 добросовісним набувачем майнових прав (майна) згідно договору про сумісну діяльність від 10 липня 2007 року та визнати за ОСОБА_2 право власності на жилої будинок загальною площею 289, 4 кв.м., жилою площею 119, 7 кв.м., що знаходиться в місті Одесі по вулиці Магнітогорській під номером 1-В, якій розташований на земельній ділянці розміром 431, 49 кв.м., і визнати за ОСОБА_1 право власності на жилої будинок загальною площею 288, 5 кв.м., житловою площею 108, 8 кв.м., що знаходиться в місті Одеса по вулиці Магнітогорській під номером 1-А, якій розташований на земельній ділянці розміром 390, 33 кв.м..
Вислухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши справу, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спонукання до виконання договору, стягнення збитків є необгрунтованим і непідтвердженим матеріалами справи, а вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання передати об'єкт, визнання добросовісним набувачем майнових прав (майна) та визнання право власності по зустрічній позовній заяві суд вважає обґрунтованим, доведеними та підлягають задоволенню, з наступних підстав.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 зустрічний позов підтримав, пояснивши, що відповідно до свідоцтва про право власності на домоволодіння, виданого Виконавчим комітетом ОСОБА_4 міської ради на об'єкт, який розташований в місті Одесі, по вулице Магнітогорській за № 1-А належить йому на праві приватної власності, складеного з одного жилого будинку літ. «В» загальною площею 215, 2 кв.м., жилою площею 113, 6 кв.м., гаражу літ. «Б», сараю літ. «З», трансформаторної літ. «К», розташований на земельній ділянці розміром 0, 0901 га, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «ОСОБА_4 міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», реєстраційний номер 19748992. Крім того, ОСОБА_2 на праві власності згідно державного акту на земельну ділянку серії ЯЕ № 677287 від 22.01.2008 року належить земельна ділянка загальною площею 0, 0901 га, яка розташована у м. Одесі,
по вулице Магнітогорська за № 1-А, що призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. В 2007 році засобами замовника, з метою поліпшення житлових умов, був виконаний демонтаж непридатного для подальшої експлуатації старої будови й на його місці виконане зведення нових будівель без змін функціонального призначення, зі збільшенням площі забудови, перекладкою всіх зовнішніх інженерних мереж, благоустроєм території. На момент набуття права власності житловий будинок з господарчими спорудами знаходився у незадовільному технічному стані, та з даного приводу позивач домовився із відповідачкою про продовження та проведення капітального ремонту з подальшим відчуженням зазначеного приміщення відповідно до умов договору про сумісну діяльність від 10 липня 2007 року, згідно якого, вони домовлялися, що позивач зобов'язується за власні кошти виконати роботи щодо капітального ремонту та реконструкції будівель та приміщень, а ОСОБА_3 зобов'язалась повернути йому усі кошти, яки будуть витрачені на проведення зазначеного ремонту. Тобто, з 10 липня 2007 року, позивач виступав інвестором та забезпечував фінансування проектних робіт та будівництва будинку з необхідними інженерними мережами. З метою виконання взятих на себе зобов'язань до умов спірного договору, позивач передав відповідачу грошову суму у розмірі 50000 гривень, в якості завдатку для закінчення процедури реконструкції будівлі. З моменту придбання позивачем спірного приміщення по 30 січня 2008 року, була проведена реконструкція житлового будинку, що знаходиться в місті Одесі по вулице Магнітогорська за № 1-А, в результаті якої за особисті кошти позивача, були зведені житлові будинки.
Відповідно до п. 1. 1. Договору про сумісну діяльність від 10 липня 2007 року, предметом даного договору є правовідносини, пов'язані з фінансуванням позивачем реконструкції житлового будинку, що знаходиться в місті Одесі по вулице Магнітогорська за № 1-А. Згідно до п.1.2. Договору об'єктом інвестування був жилої будинок з господарчими спорудами під номером 1-А, що знаходиться в місті Одесі по вулице Магнітогорська, складений з одного жилого будинку літ. «В» загальною площею 215, 2 кв.м., жилою площею 113, 6 кв.м., гаражу літ. «Б», сараю літ. «З», трансформаторної літ. «К», розташований на земельній ділянці розміром 0, 0901 га, . Вартість об'єкта інвестування за договором становить 100000 гривень. За умовами пунктів 2.1.1, 3.1, 3.1.1 Договору, ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання здійснити розрахунки за об'єкт інвестування в національній валюті України по курсу НБУ на день здійснення платежу в строк до 30 січня 2008 року. Відповідно умов договору строк передачі майна визначений не пізніше ніж 30 січня 2008 року.
3 10 липня 2007 року по 30 січня 2008 року була проведена реконструкція, в результаті якої за особисті кошти ОСОБА_2 були збудовані два жилих будинків, що знаходиться в місті Одесі, по вулице Магнітогорській. Правове регулювання відносин, що виникають під час сумісної діяльності, передбачено в основному у статтях 1130-1143 Цивільного Кодексу України. За договором про сумісну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без творення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. Відповідно до статті 1131 Цивільного Кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. Згідно із ст. 1133 Цивільного Кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.
Відповідно до пункту 2.1. договору після здійснення розрахунку за об'єкт інвестування позивач має право на отримання довідки про сплату повної суми вартості об'єкта інвестування та прийняти цей об'єкт за актом приймання-передачі для подальшого оформлення свідоцтва на право власності. Також відповідно до п.2.2 договору у випадку якщо сума коштів, перерахованих Замовником у рахунок пайового будівництва, буде перевищувати фактичну вартість будівництва, виконавець зобов'язується компенсувати зазначену суму своєю додатковою площею, вартість якої буде відповідати сумі переплати.
Правове регулювання відносин, що виникають під час сумісної діяльності, передбачено в основному у статтях 1130-1143 Цивільного Кодексу України. За договором про сумісну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без творення юридичної особи для досягнення
певної мети, що не суперечить закону. Відповідно до статті 1131 Цивільного Кодексу України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. Згідно із ст. 1133 Цивільного Кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками. Згідно з ч. 2 ст. 1130 Цивільного Кодексу України спільна діяльність можлива у об'єднання вкладів учасників. На підставі статті 1134 Цивільного Кодексу України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 виконала всі умови договору про сумісну діяльність, тому відповідно до ст.ст. 1133, 1134 Цивільного Кодексу України є доцільно вважати, що її вклад трудовою участю використовуваній в інтересах спільної діяльності між ОСОБА_3 та мною ОСОБА_2 по зведенню і реконструкції на земельної ділянці двох жилих будинків, загальною площею 288, 5 кв.м., житловою площею 108, 8 кв.м., розташований на земельній ділянці розміром 390, 33 кв.м. та загальною площею 289, 4 кв.м., житловою площею 119, 7 кв.м., розташований на земельній ділянці розміром 431, 49 кв.м..
На цей час будівельні роботи закінчені в повному обсязі, і після реконструкції відповідно висновку про технічний стан і можливість збереження реконструкції та подальшої експлуатації житлового будинку, що знаходиться в місті Одеса по вулиці Магнітогорська під номером 1-А, загальною площею 288, 5 кв.м., житловою площею 108, 8 кв.м., розташований на земельній ділянці розміром 390, 33 кв.м. та висновку про технічний стан і можливість збереження реконструкції та подальшої експлуатації житлового будинку, що знаходиться в місті Одеса по вулиці Магнітогорська під номером 1-В, загальною площею 289, 4 кв.м., житловою площею 119, 7 кв.м., розташований на земельній ділянці розміром 431, 49 кв.м, є капітальними будівлями виконаними в результаті спільної діяльності між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та відповідно з проектом реконструкції і технічним паспортом повністю відповідає вимогам ДБН. Поштову адресу житлового будинку, що знаходиться в місті Одеса по вулиці Магнітогорська під номером 1-В, загальною площею 289, 4 кв.м., житловою площею 119, 7 кв.м., який розташований на земельній ділянці розміром 431, 49 кв.м, присвоєно відповідно ОСОБА_4 дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" від 17.01.08 року, №07-31/104.
На цей час позивач виконав всі умови договору, тому до нього згідно умов договору повинні перейти майнові права на житловий будинок, що знаходиться в місті Одесі по вулиці Магнітогорська під номером 1-В, загальною площею 289, 4 кв.м., житловою площею 119, 7 кв.м., розташований на земельній ділянці розміром 431, 49 кв.м., а відповідачка повинна передати ОСОБА_2 спірний об'єкт за актом приймання-передачі для подальшого оформлення свідоцтва на право власності. Положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном Положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковування володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Відповідно до статті 334 Цивільного Кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Згідно статті 876 Цивільного Кодексу України власником об'єкта будівництва або результату
інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором. Відповідно до ч.1 ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва \створення майна.
Згідно з ДБН А.3.1-3-94 прийняття в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, можливо при наявності архітектурно-планувального завдання і технічних умов, (дозвіл інспекції ДБК). Оскільки, у позивача відсутній дозвіл інспекції ДБК, то визнання права власності на вищенаведений об'єкт нерухомості можливо тільки за рішенням суду. Крім того, у відповідності до ДБН А.3.1-3.94 закінчені об'єкти будівництва слід прийняти в експлуатацію. Діючим законодавством передбачено введення в експлуатацію нерухомості, а саме ч.3 ст. 18 Закону України від 16.11.1992 р. № 2780 „Про основи містобудування" та ст. 4 Закону України від 20.05.1999 г. № 687 "Про архітектурну діяльність". Згідно ст.10 Закону України „Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта нерухомості здійснюється у відповідності з затвердженою проектною документацію, державними стандартами, нормами та правилами, місцевими правилами забудови населених пунктів. Вирішуючи спори, пов'язані з правом власності, суд виходить з того, що підтвердженням наявності такого права можуть бути документи, що фіксують, підтверджують і оформлюють безпосередньо самі юридичні факти, на підставі яких у власника виникає (до нього переходить) право власності. Згідно з ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до ч.1 ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва \створення майна.
Відповідно до пункту 5 статті 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Також виходячи із частини 5 статті 373 власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб. Власник земельної ділянки відповідно до частини 1 статті 375 ЦК України має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Згідно частини 2 статті 375 ЦК України власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Згідно Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", що регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, до правовстановлюючих документів, якими є судове рішення, відносяться рішення, якими за результатами розгляду справи у позовному провадженні або в порядку окремого провадження у відповідності з положенням глави 33 Цивільно-процесуального кодексу України у резолютивній частині визнано право власності на об'єкт нерухомості за конкретним суб'єктом. Так , у п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту України від 7 лютого 2002 р. № 7/5 (з наступними змінами і доповненнями) однією з підстав для оформлення права власності на нерухоме майно вказано договір про пайову участь, що за своїм змістом фактично є тотожним поняттям договору про спільну діяльність. Свою позицію з цього приводу Міністерство Юстиції України виклало у листі від 14 грудня 2005 року №19-1-247, де насамперед міститься посилання на статтю 328 Цивільного процесуального кодексу України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як слідує з вище наведеного, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, на думку суду, набули у встановленому законом порядку права власності на спірні об'єкти, виконали всі вимоги передбачені діючим законодавством у сфері містобудування, але в зв'язку з неузгодженістю дій відповідних служб органів місцевого самоврядування не змогли завершити останній етап-здати об'єкт в експлуатацію і згідно чинного законодавства за ними повинно бути визнано право власності на вказане майно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 182, 328, 331, 392 ЦК України, Закону України "Про архітектурну діяльність", Закону України «Про основи містобудування», Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання передати об'єкт, визнання добросовісним набувачем майнових прав (майна) та визнання права власності - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_3 передати житловий будинок, що знаходиться в місті Одесі по вулиці Магнітогорській під номером 1-В, загальною площею 289, 4 кв.м., жилою площею 119, 7 кв.м., розташований на земельній ділянці розміром 431, 49 кв.м., ОСОБА_2 за актом приймання-передачі згідно договору про сумісну діяльність від 10 липня 2007 року.
Визнати ОСОБА_2 добросовісним набувачем майнових прав (майна) згідно договору про сумісну діяльність від 10 липня 2007 року та визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок загальною площею 289, 4 кв.м., жилою площею 119, 7 кв.м., що знаходиться в місті Одесі по вулиці Магнітогорській під номером 1-В, який розташований на земельній ділянці розміром 431, 49 кв.м.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 288, 5 кв.м., житловою площею 108, 8 кв.м., що знаходиться в місті Одеса по вулиці Магнітогорській під номером 1-А, який розташований на земельній ділянці розміром 390, 33 кв.м.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спонукання до виконання договору, стягнення збитків - відмовити.
Виконання рішення в частині реєстрації право власності на нерухоме майно у встановленому порядку покласти на Комунальне підприємство «ОСОБА_4 міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості».
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.