ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 вересня 2015 року 13:37 № 826/11456/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Мині І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПолтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області
до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
про зупинення видаткових операцій,
за участю представників сторін:
від позивача: Вітренко А.Ю.
від відповідача: Пушанко І.О.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 вересня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Полтавська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», в якому просить:
1. зупинити видаткові операції Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу) шляхом накладення арешту на кошти на рахунках Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» та на рахунки, які будуть відкриті у майбутньому у сумі 42 429 077,19 грн.;
2. зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» код ЄДРПОУ 00135390 виконати законні вимоги податкового керуючого, а саме: допустити податкового керуючого до вилучення готівки на підставі рішення № 1 від 25.05.2015 р. «Про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків».
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у позивача податкового боргу по рентним платежам у розмірі 42 429 077,19 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимогу щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки у податкового керуючого відсутні повноваження для стягнення готівкових коштів. Відповідач не перешкоджав податковому керуючому у здійсненні його повноважень, оскільки кошти на відповідних АЗС ПАТ «Укрнафта» не є власними коштами товариства, у зв'язку із чим вони не можуть бути використані як джерело погашення податкового боргу. Крім того, ДФС України прийнято рішення про розстрочення податкового боргу відповідача та укладено договір про розстрочення грошових зобов'язань, у зв'язку із чим заявлений позивачем спосіб звернення стягнення в судовому порядку на кошти відповідача з метою погашення того ж самого податкового боргу не можуть бути застосовані.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив наступне.
Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» зареєстровано 31.03.1994 р., про що в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців зроблено запис за № 10741200000002352 та з 31.03.1994 р. перебуває на обліку у СДПІ м. Києва по роботі з ВПП на загальній системі оподаткування.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Відповідно до п.п.89.1.1 п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.
Пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Як зазначає позивач, станом на 04.06.2015 р. у зв'язку із несплатою самостійно визначеного грошового зобов'язання у податкових деклараціях, ПАТ «Укрнафта» має податковий борг по рентним платежам у розмірі 42 429 077,19 грн., в тому числі:
- по рентній платі за користування надрами для видобування нафти в сумі 25 055 955,33 грн.;
- по рентній платі за користування надрами для видобування газового конденсату, що видобувається в Україні в сумі 410 578,37 грн.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 89.4 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.
Відповідно до п. 91.1 ст. 91 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.
Відповідно до п.91.4 ст.94 цього Кодексу, у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наведеної норми наказом Полтавської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 02.06.2015 р. № 18 призначено завідувача сектору погашення заборгованостей Коровайного Романа Івановича податковим керуючим по СГД- юридичним особам.
Відповідно до п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податковим керуючим Полтавської ОДПІ винесено податкову вимогу № 436-25 від 01.09.2014 р., яка в цей же день була направлена поштою на податкову адресу відповідача з повідомленням про вручення та вручено представнику відповідача 04.09.2014 р.
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п. 2 Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1244 «Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України», передбачено, що вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби, з урахуванням вимог пунктів 95.2-95.4 статті 95 Податкового кодексу України.
Зважаючи на викладене, заступником начальника Полтавської ОДПІ Дубиною В.Г. прийнято рішення № 1 від 25.05.2015 р. «Про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків». Дане рішення направлено рекомендованим листом 25.05.2015 р. та отримано відповідачем 29.05.2015 р., про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення.
Після прийняття рішення № 1 від 25.05.2015 р. «Про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків» 04.06.2015 р. податковим керуючим Коровайним Р.І. здійснено виїзд до місць здійснення торгівлі, а саме:
-вул. Сакко, 200, м. Полтава, АЗС №16/067, де знаходиться реєстратор розрахункових операцій фіскальний №3000002783. Як зазначає позивач, оператором ОСОБА_5 не було його допущено до каси АЗС №16/067 для вилучення готівки (виручка за 04.06.2015 р. згідно звіту - X готівки становить - 606,92 грн.);
-вул. Маршала Бірюзова 2-а м. Полтава, АЗС №16/066, де знаходиться реєстратор розрахункових операцій фіскальний №3000002781. Оператором ОСОБА_6 не було допущено податкового керуючого до каси АЗС №16/066 для вилучення готівки (виручка за 04.06.2015 р. згідно звіту - X готівки становить - 3 956,03 грн.).
Таким чином, як стверджує позивач, вищезазначеними представниками було здійснено перешкоджання виконання повноважень податкового керуючого, у зв'язку із чим, останнім складено акти № 1 та № 2 від 04.06.2015 р. про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податковим керуючим.
Однак, ознайомившись із фактичними обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами, суд не може погодитися з доводами позивача та вважає, що заявлені ним позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
В силу приписів п. 91.1 ст. 91 Податкового кодексу України податковий керуючий призначається керівником контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг. При цьому, податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу.
ПАТ «Укрнафта» як юридична особа та платник плати за користування надрами зареєстрований за адресою: м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, 04053 та перебуває на обліку у Міжрегіональному головному управлінню ДФС- Центральному офісі з обслуговування великих платників (надалі - Центральний офіс).
Отже, в контексті п. 91.1 ст. 91 Податкового кодексу України, податкового керуючого ПАТ «Укрнафта», як платника за користування надрами, може призначити лише орган реєстрації відповідача, тобто Центральний офіс. Відповідно і повноваженнями податкових керуючих можуть бути наділені лише посадові особи Центрального офісу.
Натомість податковим керуючим ПАТ «Укрнафта» було призначено посадову особу Полтавської ОДПІ, що вчинено з порушенням положень п. 91.1 ст. 91 Податкового кодексу України.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що посадова особа позивача, яка призначена податковим керуючим ПАТ «Укрнафта», не наділена повноваженнями податкового керуючого щодо останнього, а, отже, не могла виконувати його функції.
Суд приймає до уваги той факт, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2014 р. по справі № 826/14102/14, яка набрала законної сили, суд визнав протиправним та скасував наказ територіального органу ДФС про призначення ПАТ «Укрнафта» як платнику плати за користування надрами податкового керуючого.
У вказаній постанові суд вказував на те, що платником плати за користування надрами для видобування корисних копалин є ПАТ «Укрнафта» - юридична особа, зареєстрована у м. Києві, пров. Несторівський, 3-5. Такий платник плати за користування надрами перебуває на податковому обліку у Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів (ДФС) - Центральному офісі з обслуговування великих платників.
Керуючись тим, що платником плати за користування надрами є юридична особа - ПАТ «Укрнафта», яка перебуває на обліку у Центральному офісі, судом також встановлено, що право на призначення податкового керуючого/податкових керуючих відповідачу у зв'язку з виникненням податкового боргу саме плати за користування надрами належить до повноважень виключно Міжрегіонального головного управління Міндоходів (ДФС) - Центрального офісу з обслуговування великих платників. Саме такими податковими керуючими можуть вчинятися дії, спрямовані на стягнення боргу відповідача з плати за користування надрами.
Зазначена постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2014 р. залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015 р. № 826/14102/14, а також ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2015 р. № К/800/6122/15.
З пояснень позивача також вбачається, що оператори АЗС ПАТ «Укрнафта» перешкоджали податковому керуючому здійснювати його функції.
Однак, як встановлено судом, відповідач надав посадовій особі позивача пояснення, що вилучення готівки є неможливим, оскільки нафтопродукти є комісійні, а готівка належить комітентові.
Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Так, між ПАТ «Укнафта» (комісіонер) та ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова компанія «Укртатнафта» (комітент) було укладено договір комісії № 1221/11/2118 щодо здійснення подальшого продажу нафтопродуктів. При цьому нафтопродукти, передані на комісію для здійснення їх подальшого продажу, а також грошові кошти, отримані ПАТ «Укрнафта» від продажу нафтопродуктів, є власністю комітента (п. 1.3 договору комісії від 30.04.2015 р.).
Таким чином, кошти на відповідних АЗС ПАТ «Укрнафта», зокрема, від продажу нафтопродуктів, не є власними коштами відповідача, відповідно вони не можуть бути використані як джерело погашення податкового боргу.
Таким чином в діях відповідача суд не вбачає перешкоджання посадовій особі позивача для вилучення готівки.
Вирішуючи дану справу, суд також враховує наступне.
Відповідно до п. 100.2 ст. 100 Податкового кодексу України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
Підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків (п. 100.4 цієї ж статті).
ПАТ «Укрнафта» звернулось до податкового органу із заявою про розстрочення податкового боргу з плати за користування надрами для видобування вуглеводнів.
Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 р. № 574.
Пунктом 2.1 вказаного порядку визначено, що розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком без обмежень суми - Міністерство доходів і зборів України.
ПАТ «Укрнафта» звернулось до позивача із заявою про надання розстрочення податкового боргу, що підтверджується наявними в матеріалах справи заявами № 09-3994 та № 09-4015 від 07.08.2015 р.
07.08.2015 р. Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 264 про розстрочення податкового боргу ПАТ «Укрнафта».
На підставі зазначеного рішення 10.08.2015 р. між ПАТ «Укрнафта» та Полтавською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Полтавській області укладено договір про розстрочення грошових зобов'язань.
Передбачена рішенням № 1 та договором сума податкового боргу включає в себе суму боргу, який заявлено позивачем до стягнення.
Таким чином, податковий борг, заявлений позивачем до стягнення, розстрочено.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що прийняття ДФС України рішення про надання ПАТ «Укрнафта» розстрочення податкового боргу усуває підстави негайного стягнення такого боргу на підставі рішення відповідача №1 від 25.05.2015 р.
Отже, оскільки податковим органом вищого рівня - Державною фіскальною службою України через прийняття рішення № 264, а також позивачем через підписання договору про розстрочення податкового боргу було визначено спосіб погашення податкового боргу, то одночасне застосування іншого способу погашення податкового боргу - звернення стягнення в судовому порядку на кошти відповідача з метою погашення того ж податкового боргу є недопустимим.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача, а тому вважає, що в їх задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У позові Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О.Іщук
Повний текст постанови виготовлено 28.09.2015 р.