Справа № 2-4557/11
14 вересня 2011 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого -судді - Лозинської М.І.,
при секретарі- Продан М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Національної академії внутрішніх справ, третя особа: Начальник Кіровоградського відділення Національної академії внутрішніх справ МВС України ОСОБА_2,-
Позивачка звернулась до суду з позовом в якому просить поновити ії на посаді методиста Кіровоградського відділення Навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання Національної академії внутрішніх справ МВС України з 01 квітня 2011 року , стягнути з Національної академії внутрішніх справ МВС України на ії користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2011 року по день поновлення на роботі, а також стягнути з Національної академії внутрішніх справ МВС України на користь позивачки моральну шкоду в розмірі 10000тис гривень. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 10.11.2003 року вона призначена прибиральницею Кіровоградського відділення факультету права та підприємництва Київського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України згідно з Наказом від 02.09.2003 року тимчасово. З 10.01.2004 року неодноразово продовжувались терміни укладеного з нею договору. На підставі наказу ректора Національної академії внутрішніх справ МВС України від 31.03.2011 року № 48 із звільнено з роботи з посади прибиральника службових приміщень за пунктом 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку з закінчення строку дії трудового договору. Своє звільнення вважає незаконним та таким, що проведене з порушенням вимог чинного законодавства , оскільки відповідач не мав підстав приймати ії на роботу за контрактом, оскільки вона не виявляла бажання або ініціативи на укладання строкового трудового договору, що суперечить законодавству, оскільки строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов ії виконання, або інтересів працівника, а характер роботи прибиральниці може бути встановлений не невизначений строк. Зазначає про те, що всі строкові трудові договори жодного разу не переривались, а їх дія продовжувалась, після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривали, в тому числі з 01.01.2011 року по 26.01.2011 року, у зв'язку з чим укладений з нею договір вважає продовженим на невизначений строк. В день звільнення їй копію наказу про звільнення видано не було, оскільки трудова книжка їй була видана на руки 31.03.2011 року, початком перебігу строку на звернення до суду , як вважає позивачка починається з дня видачі їй трудової книжки. У зв'язку з такими порушеннями трудового законодавства відповідачем та порушенням ії права на працю, просить поновити ії на посаді прибиральниці з 01 квітня 201 року та за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі стягнути середню заробітну плату. При цьому позивачка просить стягнути на ії користь моральну шкоду у розмір 10 тисяч гривень, оскільки незаконним звільненням їй завдано моральних страждань, так як вона втратила свій душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому та нервовому стані.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вважав їх такими , що не підлягають задоволенню, зазначивши при цьому , що згідно з Наказом Ректора Національної академії внутрішніх справ від 31.03.2011 року № 48 ос позивачку було звільнено з посади прибиральника службових приміщень Кіровоградського відділення навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання з 31 березня 2011 року по закінченню строку трудового договору на підставі пункту 2 ст.36 КЗпП України ; про наступне вивільнення у зв'язку з закінченням терміну трудового договору позивачку було попереджено письмово 05.01.2011 року, про що вона була ознайомлена . При цьому представником відповідача зазначено, що з позивачкою контракти укладались на визначені строки за ії письмовими заявами, виходячи із ії інтересів , строки укладених контрактів погоджувались позивачкою, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими.
Третя особа по справі -Начальник Кіровоградського відділення Національної академії внутрішніх справ МВС України ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав надані пояснення представника відповідача.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд виходить із наступного.
Судом встановлено , що з 02.09.2003 року позивачка працювала прибиральницею в Київському інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України , що підтверджується Наказом № 75 ос від 02.09.2003 року про призначення ії прибиральницею тимчасово.
Відповідно до Наказу Національної академії внутрішніх справ від 31.03.2011 року № 48 ос позивачку звільнено за пунктом 2 статті 36 КзпП України по закінченню строку трудового договору.
Як зазначено позивачкою в позові 31 березня 2011 року нею було отримано трудову книжку та розрахунок при звільненні.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи з позивачкою за період ії роботи неодноразово продовжувалась дія укладених з нею строкових трудових договорів на підставі згоди позивачки , що підтверджується ії заявами про продовження терміну дії контракту, укладеного з нею Київським національним університетом внутрішніх справ , остаточний термін дії якого закінчився 31.12.2010 ( а.с.29-36).
В період дії договорів , укладених з позивачкою Наказами МВС України від 17.03.2004 № 295 та від 13.01.2005 року № 22 Київський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ реорганізовано у Київський юридичний інститут МВС. Відповідно до Наказу МВС України від 27.09.2005 р№ 827 Київський юридичний інститут МВС реорганізовано в Київський юридичний інститут Київського національного університету внутрішніх справ. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 1709-р Київський юридичний інститут Київського національного університету внутрішніх справ реорганізовано в Національну академію внутрішніх справ.
Так, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 27.12.2010 року про продовження терміну дії трудового договору на посаді прибиральника службових приміщень Кіровоградського відділення Навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року ( а.с.37) з нею укладений трудовий договір № 11-103 к на строк з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року.( а.с.38-40).
Відповідно до пункту 1.1 Договору строк укладеного договору з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року погоджений сторонами. При цьому передбачено , що за два місяці до закінчення строку дії цього договору Работодавець повідомляє Працівника про відмову у подальшому продовженні трудових відносин або пропонує укласти новий трудовий договір на новий строк.
Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 дія договору припиняється після закінчення терміну його дії.
Як вбачається з матеріалів справи 05.01.2011 року позивачка попереджена про те, що встановлений термін дії договору продовжений не буде ( а.с.41).
Відповідно до ч.2 ст.36 КЗпП підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23) , крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Як зазначив в ході розгляду справи представник позивача, укладені строкові трудові договори з позивачкою повинні бути визнані недійсними, оскільки за характером роботи, роботодавець не мав права укладати з позивачкою договір на визначений строк, при цьому зазначаючи, що всі трудові укладені договори з позивачкою не переривались, їх дія продовжувалась, після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривали, жодна із сторін не вимагала їх припинення у зв'язку з чим дія трудового договору вважається продовженою на невизначений строк.
Представник відповідача спростовував такі твердження тим, що строки укладений договорів та умови їх укладення на визначений строк погоджувались самою позивачкою, були укладені на підставі ії волевиявлення , виходячи з ії інтересів та письмових заяв.
Відповідно до ст.23 КзпП України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов ії виконання , або інтересів працівника ( наприклад, його бажання) та в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.
З матеріалів справи та матеріалів особової справи позивачки, оглянутої в ході судового розгляду вбачається, що позивачка зверталась неодноразово з заявами про укладення та продовження з нею договорів на визначений строк, що також підтверджується Протоколом продовження терміну дії контракту.
Зазначені обставини свідчать про бажання укладання трудового договору з відповідачем на таких умовах.
Відповідно до частини 2 ст.39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
Виходячи із наведеного, оскільки трудових договорів на визначений строк обумовлено ії згодою та власною волею щодо таких умов укладення, суд приходить висновку про відсутність підстав з якими закон пов'язує недійсність трудових договорів укладених на визначений строк.
Враховуючи зазначене, суд вважає ,що позовні вимоги про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди такими, що не підлягають задоволенню, оскільки звільнення позивачки проводилось з дотриманням порядку встановленого трудовим законодавством.
Керуючись ст.ст.23,36,39-1,235,237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст..ст.11,60,88,209,212-215,218,294 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Національної академії внутрішніх справ, третя особа: Начальник Кіровоградського відділення Національної академії внутрішніх справ МВС України ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва через районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя