18 вересня 2015 року 15 год. 50 хв. Справа № 808/4193/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Сіпаки А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовною заявою: Управління пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя
до: Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство №12327»
про: стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій призначеної на пільгових умовах у розмірі 11230, 62 грн.
29.07.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя до Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство №12327», в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах.
Позивач в судове засідання не з'явився. Від нього до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, повідомляє, що сума боргу відповідачем до бюджету не сплачена.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.
За приписами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ст. 41 КАС України суд під час розгляду адміністративної справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400 від 26.06.1997 (надалі Закон № 400) визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Відкрите акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство №12327» - відповідач у справі - є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», а також платником страхових внесків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як свідчать матеріали справи, відповідачем не відшкодовуються УПФУ фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до п. «з». ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з нормами пункту 2 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Виходячи з приписів п. 16 розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовується в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від останньої роботи водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловіки - після досягнення 55 років, при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.
Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також до 2000 року врегульовано порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду України, що покривала витрати на виплату та доставку пенсій, призначених у відповідності до пп. «б»- «з» цієї статті (ч.2 ст. 13 Закону).
Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України» від 17.02.2000 року № 461 частину 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було виключено та одночасно цим же Законом доповнено статті 2 та 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне страхування» пунктами, якими встановлено обов'язок підприємств відшкодовувати витрати ПФУ на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за пунктами «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». А саме, Законом №1461 доповнено пункт 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» абзацом четвертим відповідно до якого об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також Законом № 1461 встановлено розмір збору з зазначеного об'єкту оподаткування - 100 % від об'єкта оподаткування, визначеного абзацами 3 і 4 п. 1 ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з п.16 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (на відміну від страхових внесків, які не включаються до системи оподаткування) належить до кола податків і зборів (обов'язкових платежів). Тобто підлягає сплаті визначеними Законом платниками збору.
Таким чином відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 % розмірі від об'єкт; оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених ч відповідності до пп. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з пунктами 6.1. та 6.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (надалі Інструкція № 21-1), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах:
- 100 % фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених відповідно до абз. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно з розрахунками заборгованості, що підтверджується довідками Управління пенсійного фонду України та матеріалами пенсійних справ, доданими до позовної заяви, які не були оскаржені відповідачем, загальна сума фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії, за червень 2015 року становить 11230, 62 грн., а саме по пенсіонерам: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
Згідно з ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
На час судового розгляду справи відповідач доказів щодо сплати зазначеної суми не надав, доводів позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 18414, 19 грн. заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної за віком на пільгових умовах, є законними, обґрунтованими, підтверджуються зібраними в справі доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 69-71, 158, 160-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство №12327» на користь Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя заборгованість із відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 11230 (одинадцять тисяч двісті тридцять) грн. 62 коп. на р/р 25606301201078 у ВАТ «Державний ощадний банк України», ОКПО 20508410, МФО 313957.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.В. Сіпака