Україна
Донецький окружний адміністративний суд
28 вересня 2015 р. Справа № 805/3756/15-а
приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області
до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»
про стягнення грошових коштів з розрахункових рахунків, що належать платнику податків на суму податкового боргу з екологічного податку у розмірі 87672,69 гривень
Мар'їнська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення грошових коштів з розрахункових рахунків, що належать платнику податків на суму податкового боргу з екологічного податку у розмірі 87672,69 гривень, яка виникла по відокремленому підрозділу «Шахта «Південнодонбаська № 3 імені ОСОБА_1».
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач - державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» є юридичною особою та має відокремлений підрозділ «Шахта «Південнодонбаська № 3 імені ОСОБА_1» яке знаходиться на податковому обліку у Вугледарському відділенні Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області. У відповідача у зв'язку з несплатою поточних платежів виник податковий борг за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах у розмірі 87672,69 гривень, який виник внаслідок несплати податкових зобов'язань, самостійно задекларованих відповідачем в декларації, чим порушено вимоги п. 36.1 статті 36 Податкового кодексу України.
З метою погашення податкового боргу податковим органом винесено першу податкову вимогу форми «Ю1» від 24 серпня 2005 року № 1/30. Вимога була надана до канцелярії відповідача, про що свідчить штамп на податковій вимозі з датою отримання 30 серпня 2005 року. 28 вересня 2005 року позивачем була винесена друга податкова вимога форми «Ю2» № 2/62, яка була надіслана відповідачу засобами поштового зв'язку, рекомендованим листом з повідомленням, яка була отримана уповноваженою особою відповідача 06 жовтня 2005 року. Проте, вжиті заходи не привели до погашення податкового боргу.
Посилаючись на вимоги п. 95.3 статті 95 Податкового кодексу України позивач просив суд стягнути з відповідача кошти з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах у розмірі 87672,69 гривень.
Позивач надав заяву про розгляд справи без участі представника в порядку письмового провадження.
Відповідач надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Крім того, в додатках до заяви зазначена службова записка, відповідно до якої відповідач має заборгованість по екологічному податку за ІІ квартал 2015 року у розмірі 87672,69 гривень.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні у відповідності до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -
Відповідач - державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» є юридичною особою та зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 33161769, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 6-8) та має відокремлений підрозділ «Шахта «Південнодонбаська № 3 імені ОСОБА_1», що також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 7) та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 9), перебуває на обліку у Вугледарському відділенні Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області як платник податків з 02 червня 2005 року за № 106.
Відповідачем подано до податкової інспекції декларацію з екологічного податку за IІ квартал 2015 року, в якій відповідач у рядку 1.1.4 декларації визначив до сплати суму податкових зобов'язань за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах у розмірі 87672,69 гривень (а.с. 14-15), яка заявлена позивачем до стягнення.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Пунктом 240.1 статті 240 Податкового кодексу України встановлено, що платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення та розміщення відходів (крім розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання).
Відповідно до пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України платники податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, зокрема, за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів.
Станом на день судового розгляду відповідачем податкові зобов'язання за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах у розмірі 87672,69 гривень не сплачені.
Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем податкового боргу за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах у розмірі 87672,69 гривень.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до вимог п. 1.10 статті 1 і п.п. 6.2.3. п. 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачу були виставлені податкові вимоги.
24 серпня 2005 року податковою інспекцією сформовано першу податкову вимогу форми «Ю1» № 1/30 (а.с. 16), яка була надана до канцелярії відповідача, про що свідчить штамп на податковій вимозі з датою отримання 30 серпня 2005 року (а.с. 16).
28 вересня 2005 року податковою інспекцією сформована друга податкова вимога форми «Ю2» № 2/62 (а.с. 17), яка була надіслана відповідачу засобами поштового зв'язку, рекомендованим листом з повідомленням, яка була отримана уповноваженою особою відповідача 06 жовтня 2005 року (а.с. 17).
Перелік підстав, наявність яких надає можливість визначати податкові вимоги відкликаними передбачався підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Аналогічні підстави визнання податкових вимог відкликаними передбачені статтею 60 Податкового кодексу України.
Отже, законодавчими нормами (як Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв до 01 січня 2011 року, так і Податковим кодексом України, чинного з 01 січня 2011 року) прямо встановлені підстави визнання податкових вимог відкликаними, тобто такими, що не підлягають виконанню.
Як вбачається із матеріалів справи - зворотнього боку облікової картки відповідача ( а.с. 31-33), податковий борг державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» з 2014 року не переривався, у зв'язку з чим податкові вимоги є діючими, відкликанню не підлягали.
Відповідачем зазначене не спростовано, документальних обґрунтувань в підтвердження того, що наведені податкові вимоги вважаються відкликаними не надано.
Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем суми податкового боргу відповідача за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах та наявність підстав для стягнення зазначеної суми боргу в судовому порядку.
Відповідно до ст. 67 Конституції України та ст. 16 Податкового кодексу України, підприємство зобов'язано своєчасно та у повному обсязі сплачувати до бюджетів належні суми податків та зборів (обов'язкових платежів), однак вказані зобов'язання відповідач не виконав.
Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи наведене та керуючись положеннями Податкового кодексу України та статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення грошових коштів з розрахункових рахунків, що належать платнику податків на суму податкового боргу з екологічного податку в розмірі 87672,69 гривень - задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (код ЄДРПОУ 33161769) у банківських установах кошти в рахунок погашення податкового боргу з екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах у розмірі 87672 (вісімдесят сім тисяч шістсот сімдесят дві) гривні 69 копійок.
Постанова прийнята в нарадчій кімнаті 28 вересня 2015 року.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голубова Л.Б.