18 вересня 2015 р. Справа № 804/8705/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 7 футов» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №6323/10/04-36-10-07-09 від 03.07.2015р., -
14.07.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «7 футов» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та просить визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 03 липня 2015р. №6323/10/04-36-10-07-09.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюване рішення відповідача про залишення скарги позивача без розгляду з підстав того, що відповідна скарга уже розглядалась та була надана вмотивована відповідь, а повторне звернення з одного і того ж питання є підставою для залишення скарги без розгляду, є неправомірним у зв'язку з тим, що скарга позивача була розглянута зовсім на інше рішення, зокрема, на податкове повідомлення-рішення від 26.02.2015р. №0000912204, тоді як позивачем 15.06.2015р. була подана скарга до відповідача на податкове повідомлення-рішення від 29.05.2015р. №0002232204. Позивач вважає, що згідно п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення та відповідач, залишаючи скаргу позивача без розгляду, порушив право позивача на оскарження податкового повідомлення-рішення, передбачене Податковим кодексом України. На думку представника позивача оспорюване рішення про залишення скарги позивача без розгляду порушує права та законні інтереси позивача, що є наслідком для його визнання протиправним та скасування.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях на позов просив відмовити у задоволенні адміністративного позову посилаючись на те, що згідно п.56.6,п.56.7 ст.56 Податкового кодексу України та п.8.5 Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міндоходів від 25.12.2013р. №848 не розглядаються повторні звернення до одного і того самого органу доходів і зборів від однієї і тієї самої особи з одного і того самого питання, якщо перше було вирішено по суті. Так, оспорюваним рішенням відповідача скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №0002232204 від 29.05.2015р.було залишено без розгляду з підстав того, що первинну скаргу позивача (від 06.03.2015р. №3069/10/С) на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська №000912204 від 26.02.2015р. про збільшення грошового зобов'язання з орендної плати за землю юридичних осіб відповідачем було розглянуто та прийнято рішення від 05.05.2015р. про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення у розмірі 2011,93 грн., а в іншій частині - скаргу залишено без задоволення. Тобто, первинну скаргу позивача про визначення грошового зобов'язання з орендної плати за землю було розглянуто згідно з вимогами чинного законодавства та надано вмотивовану відповідь. На виконання рішення відповідача від 05.05.2015р. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська складено податкове повідомлення-рішення №0002232204 від 29.05.2015р. З урахуванням вищенаведених обставин, та враховуючи, що податкове повідомлення-рішення №0002232204 від 29.05.2015р. було прийнято на виконання рішення відповідача за результатами розгляду первинної скарги позивача від 05.05.2015р., відповідачем правомірно повернуто без розгляду скаргу позивача, яка була подана повторно з одного й того самого питання, оскільки відповідачем уже було розглянуто 05.05.2015р. питання правомірності нарахування податкового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб на підставі висновків акту перевірки від 31.01.2015р. №315/22-04/24425744. Окрім того, представник відповідача вказує і на те, що оспорюване рішення про результати розгляду скарги не може породжувати для платника податків будь-які правові наслідки, в даному випадку, лише відповідні податкові повідомлення-рішення про збільшення сум грошових зобов'язань є тими правовими актами індивідуальної дії, які можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.
У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.
26.02.2015р. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000912204 на підставі акту перевірки від 31.01.2015р. про збільшення ТОВ «7 футов» грошового зобов'язання з орендної плати за землю у загальному розмірі 315437,52 грн. ( за основним платежем - 252350,02 грн., за штрафними санкціями -63087,50 грн., що підтверджується матеріалами справи.
06.03.2015р. позивачем була подана до відповідача скарга на вищевказане податкове повідомлення-рішення за вх. №3069/10/с за результатами розгляду якої відповідачем було прийнято рішення про результати розгляду скарги №4750/10/04-36-10-07-09 від 05.05.2015р. за висновками якого було скасовано податкове повідомлення-рішення №0000912204 від 26.02.2015р. в частині нарахування грошового зобов'язання на суму 2011,93 грн. (основний платіж -1609,55 грн., штрафні санкції - 402,38 грн.), а у іншій частині скаргу позивача залишено без задоволення (а.с.11-13,32-36).
На виконання рішення відповідача про результати розгляду скарги№4750/10/04-36-10-07-09 від 05.05.2015р. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 29.05.2015р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002232204 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб з урахуванням зменшеної суми за рішенням відповідача від 05.05.2015р. на загальну суму 313425,59 грн. (за основним платежем - 250740,47 грн., за штрафними санкціями - 62685,12 грн.)- (а.с.8).
17.06.2015р. позивач подав скаргу до відповідача на податкове повідомлення-рішення №0002232204 від 29.05.2015р. за результатами розгляду якої відповідачем 03.07.2015р. було прийнято рішення №6323/10/04-36-10-07-09 про залишення скарги без розгляду з підстав того, що вказана скарга подана з одного і того самого питання, оскільки відповідачем уже було прийнято рішення по суті вказаного питання від 05.05.2015р. №4750/10/04-36-10-07-09 (а.с.7).
Позивач оспорює рішення відповідача від 03.07.2015р. №6323/10/04-36-10-07-09 про залишення його скарги без розгляду та просить його визнати протиправним і скасувати посилаючись на те, що рішення від 05.05.2015р. прийнято за результатами розгляду скарги позивача на інше податкове повідомлення-рішення від 26.02.2015р. та відповідач порушив право позивача на оскарження податкового повідомлення-рішення від 29.05.2015р., передбачене п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України.
Заслухавши представника позивача та представника відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд не находить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.
Акти ненормативного характеру (індивідуальний акт), в свою чергу, породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта ( чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі ( Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000р. «Про деяк питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).
Як вбачається зі змісту позовних вимог та наданих матеріалів, позивачем оскаржується рішення відповідача №6323/10/04-36-10-07-09 від 03.07.2015р. про залишення скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 29.05.2015р. без розгляду (а.с.7-8) .
Проте, оскаржуване рішення про залишення скарги позивача без розгляду не породжує будь-яких прав і обов'язків у позивача, які є обов'язковими для виконання позивачем.
Тобто, оспорюване рішення відповідача про залишення скарги без розгляду не породжує у позивача будь-яких обов'язкових юридичних наслідків.
При цьому, і представником позивача у ході судового розгляду справи також було підтверджено той факт, що оспорюване рішення відповідача про залишення скарги позивача без розгляду від 03.07.2015р. не потягло для позивача будь-яких правових наслідків, які є обов'язковими до виконання позивачем.
Таким чином, оскільки оспорюване рішення відповідача про залишення скарги без розгляду не призводить до будь-яких правових наслідків для позивача, які є обов'язковими для виконання позивачем, суд приходить до висновку, що вказане рішення про залишення скарги без розгляду від 03.07.2015р. не є актом індивідуальної дії у розумінні п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з чим не може бути предметом судового розгляду, що виключає можливість задоволення таких позовних вимог.
Також слід зазначити, що предметом оскарження у порядку адміністративного судочинства може бути рішення суб'єкта владних повноважень, яке породжує для позивача будь-які права та обов'язки обов'язкові для виконання позивачем у відповідності до вимог ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, у даному випадку, таким рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує у позивача обов'язкові юридичні наслідки є податкове повідомлення-рішення від 29.05.2015р., яке і підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Відповідна правова позиції узгоджується також з правовою позицією і Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 10.09.2013р. №21-237а13.
У відповідності до вимог ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, і частина 1 статті 71 КАС України покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Представник позивача в судовому засіданні не надав належних доказів та не навів жодних підстав на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог, не довів того факту, що рішення відповідача про залишення скарги позивача без розгляду, яке ним оспорюється, призвели до порушення прав та інтересів позивача з урахуванням того, що відсутні приписи та вимоги відповідача, які є обов'язковими для виконання позивачем за оспорюваним рішенням від 03.07.2015р.
Також, судом не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення доводи представника позивача про те, що відповідач, залишаючи скаргу позивача без розгляду за оспорюваним рішенням від 03.07.2015р., порушив право на оскарження податкового повідомлення-рішення, яке передбачене Податковим кодексом України з огляду на те, що такі доводи не відповідають дійсності та суперечать нормам ст.56 Податкового кодексу України згідно яким позивач у разі прийняття рішення відповідачем про залишення його скарги без розгляду має право оскаржити його до вищого рівня, тобто до Державної фіскальної служби України, а також оскаржити податкове повідомлення-рішення від 29.05.2015р. і у судовому порядку.
Проте, як встановлено в судовому засіданні із пояснень представника позивача, позивачем податкове повідомлення-рішення ні до ДФС України, ні до суду на момент розгляду даної справи не оскаржувалося позивачем.
Є безпідставними і твердження представника позивача про порушення відповідачем п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України з огляду на те, що зі змісту наявних в матеріалах справи скарги позивача, а також і копій рішень податкового органу видно, що позивачем оскаржувалося податкове повідомлення-рішення від 26.02.2015р. з питань нарахування позивачеві грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб, за результатами розгляду якої 05.05.2015р. відповідачем було прийняте відповідне рішення про часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2015р. на суму 2011,93 грн., та з урахуванням рішення відповідача від 05.05.2015р. згідно до вимог ст.60 Податкового кодексу України ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2015р. з урахуванням зменшеної відповідачем суми грошового зобов'язання за рішенням відповідача від 05.05.2015р.(а.с.11-13).
Згідно п.8.5 Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міндоходів від 25.12.2013р. №848 (далі -Порядок №848) не розглядаються повторні звернення до одного і того самого органу доходів і зборів від однієї і тієї самої особи з одного і того самого питання, якщо перше було вирішено по суті.
Отже, подана позивачем 17.06.2015р. скарга на податкове повідомлення-рішення від 29.05.2015р. з питань нарахування позивачеві грошового зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб є повторною та поданою з одного і того ж самого питання, яке уже було вирішено відповідачем за результатами розгляду первинної скарги позивача згідно рішення відповідача від 05.05.2015р., а тому податковим органом повторна скарга залишена без розгляду правомірно на підставі п.8.5 Порядку №848.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення зазначеного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
З огляду на викладене, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у відповідності до вимог ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «7 футов» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №6323/10/04-36-10-07-09 від 03.07.2015р. - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 23.09.2015р.
Суддя ОСОБА_1