22 вересня 2015 р. Справа № 804/6907/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Коренева А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Криворізької північної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - позивач, ОДПІ) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 37424,37 грн. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем не сплачені самостійно визначені податкові зобов'язання, а саме єдиний податок з фізичних осіб в розмірі 884,37 грн. за грудень 2014р., січень - квітень 2015р., а також визначені контролюючим органом, а саме: фінансові санкції в розмірі 33 660 грн., визначені рішенням ОДПІ від 27.10.14 №0002532201/04/83-22-01/НОМЕР_1, штрафні санкції в розмірі 2636 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 27.10.14 №0002512201 та в розмірі 244 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 27.10.14 №0002522201, які набули статус узгоджених. До канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі ОДПІ.
Відповідач в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, заперечення проти позову не надав. До суду повернуті поштові відправлення із повісткою, направлені судом рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, через закінчення терміну зберігання. Відповідно до ч.11 ст.35 КАС України в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
З огляду на приписи ст.41, ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, суд при винесенні постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідач пройшов державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, відповідно до поданої відповідачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування та витягу з реєстру платників єдиного податку перебуває на спрощеній системі оподаткування за 2 групою зі сплатою 15 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати, видом діяльності є - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
Як свідчать матеріали справи, спірна сума заборгованості структурно складається з: - грошових зобов'язань з єдиного податку в розмірі 884,37 грн. за грудень 2014р., січень - квітень 2015р.; - грошових зобов'язань, визначених ОДПІ: рішенням про застосування фінансових санкцій від 27.10.14 №0002532201/04/83-22-01/НОМЕР_1 в розмірі 34 000 грн., з яких спірна сума дорівнює 33 660 грн., податковим повідомленням-рішенням від 27.10.14 №0002512201 в розмірі 2636 грн.; податковим повідомленням-рішенням від 27.10.14 №0002522201 в розмірі 244 грн. Означені рішення контролюючого органу прийняті на підставі акту перевірки відносно відповідача від 06.10.14 №00005/04-83/22-01-2435412508 та направлені ОДПІ на адресу відповідача листом з повідомленням про вручення (а.с.16-20).
Відповідно до ст. 295 ПКУ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року; нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Відповідачем не надано до суду доказів сплати ним спірної суми єдиного податку в розмірі 884,37 грн., відповідно до даних Довідки про суми податкового бору платника податків - відповідача та зворотнього боку облікової картки сума податкового боргу в розмірі 884,37 грн. не погашена відповідачем.
Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.17 Закону №481 зазначені в ч.2 ст.17 закону штрафи спрямовуються до бюджету згідно з чинним законодавством. Згідно з ч.4 ст.17 Закону №481 рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України. У разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.
Положеннями Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою КМУ від 02.06.03 №790 визначено, що у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду (п.10).
Судовим оглядом рішення ДПІ від 27.10.14 №0002532201/04/83-22-01/НОМЕР_1 встановлено, що воно за змістом, формою та підставами винесення узгоджується з функціями та правами контролюючого органу, визначеними ст.19-1 та ст.20 ПКУ. За даними облікової картки платника податків - відповідача сума грошового зобов'язання в розмірі 33 660 грн. не сплачена відповідачем, доказів оскарження вказаного рішення останнім до суду не надано.
За даними облікової картки платника податків - відповідача суми грошового зобов'язання в розмірі 2636 грн. та 244 грн., визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 27.10.14 №0002512201 та №0002522201, не сплачені відповідачем, доказів оскарження таких рішень останнім в адміністративному або судовому порядку до суду відповідачем не надано.
Згідно з пп. 14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. За приписами пп. 14.1.175. п.14.1 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання - є податковим боргом.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем не оскаржені отримані ним рішення, суми за якими склали спірну суму заборгованості, проте не сплачені останнім, така сума грошового зобов'язання набула статусу податкового боргу.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1 ст.59 ПКУ). Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на адресу відповідача листом з повідомленням про вручення направлена податкова вимога від 24.11.14 №2889-04 (а.с.14). Відповідно до п.58.3 ст.58 ПКУ податкові вимоги надсилаються у такому самому порядку, що й податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до п.59.5. ст.59 ПКУ у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення; у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Суд зазначає, що доказів оскарження такої вимоги відповідачем до суду не надано, як не надано і доказів сплати ним суми податкового боргу в розмірі 37 424,37 грн. (884,37 грн.+33660 грн.+2636 грн.+244 грн.), а судом на виконання вимог ст.11 КАС України ознак існування таких доказів не виявлено.
Положеннями п.87.11 ст.87 ПКУ визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
З огляду на викладене, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем спірної суми податкового боргу, а судом самостійно на виконання вимог ст.11 КАС України не виявлено ознак існування таких доказів, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 37 424,37 грн. (884,37 грн.+33660 грн.+2636 грн.+244 грн.) підлягає задоволенню, адже доведена матеріалами справи.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) суму податкового боргу в розмірі 37 424,37 грн. (тридцять сім тисяч чотириста двадцять чотири гривні 37 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за правилами, визначеними в ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_2