22 вересня 2015 р. Справа № 804/11154/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Коренева А.О.,
при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,
за участю
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держземагентства
України у Дніпропетровській області (правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до Головного управління Держземагентства України у Дніпропетровській області (правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області) про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області у формі листа № 31-4-0.11-11434/2-15 від 16 червня 2015 року про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та про зобов'язання Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 29.04.2015 року № б/н, та прийняти рішення на його підставі, у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. На обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем з незаконних підстав не надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, адже існують усі підстави для його надання. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, навівши доводи, викладені в позові.
Відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, який є правонаступником Головного управління Держземагентства України у Дніпропетровській області, позовні вимоги не визнав, зазначивши, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, оскільки земельна ділянка, яка зазначена на графічних матеріалах та заявлена позивачем для відведення, відноситься до земель, які передбачені для передачі учасникам АТО. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову, навівши доводи, викладені в запереченнях проти позову.
Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд при винесенні постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
Як свідчать матеріали справи, позивач 29.04.15 звернувся до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації (а.с.8).
До вказаної заяви позивачем додані: копія паспорту та копія ідентифікаційного номера, згода на збір та обробку персональних даних, викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки, довідка (з місця реєстрації проживання) про наявність земельних ділянок у власності та користуванні.
На означену заяву Головне управлінням Держземагентства у Дніпропетровській області листом від 16.02.15 за №31-4-0.11-11434/2-15 повідомило позивача, що в результаті розгляду наданих матеріалів встановлено, що земельна ділянка, яка зазначена на графічних матеріалах і планується позивачем для відведення, відноситься до земель, які передбачені для передачі учасникам АТО (а.с.10).
Не погоджуючись з такою відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розв'язуючи спір, суд зазначає таке. Згідно з ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
За приписами ст.15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Положенням про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженим Указом Президента України від 08.04.11 № 445, визначено, що центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України є Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) яке входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи (п. 7 вказаного Положення).
Суд відмічає, що постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.14 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення, та пунктом 5 даної постанови установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.15 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, а також реорганізовано територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.
Підстави набуття права власності на земельні ділянки державної та комунальної власності наведені в ст.116 Земельного кодексу України. Так, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом України, провадиться один раз по кожному виду використання. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Кодексу.
За приписами п.б ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч.2 ст.123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Положеннями ч.3 ст.123 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз наведених законодавчих припис дозволяє дійти висновку, що перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню, а така підстава, як віднесення земельної ділянки до земель, які передбачені для передачі учасникам АТО, не входить до наведеного в ч.3 ст.123 Земельного кодексу України переліку підстав відмови.
Суд зазначає, що наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 28.02.2013 р. № 72 «Про деякі питання реалізації повноважень з питань передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб» затверджені Методичні рекомендації щодо порядку реалізації головними управліннями Держземагентства в областях, містах Києві та Севастополі, повноважень з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування на без конкурентних засадах) для всіх потреб, які є Додатком 1 до даного наказу.
Пунктом 2.1. визначено, що при надходженні до територіального органу клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації, або клопотання особи, зацікавленої в одержанні у користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності відповідний територіальний орган безпосередньо, в момент звернення, здійснює реєстрацію такого клопотання.
Після реєстрації клопотання, Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області, зобов'язане у строк, що не перевищує 20 днів перевірити: у разі, якщо земельна ділянка передається у власність у межах норм безоплатної приватизації: викопіювання з кадастрової карти (плану) або інших графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, та документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) ч.6 ст.118 Земельного кодексу України); відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (ч.4, 5 ст.116 Земельного кодексу України); чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (ч.4 ст.122 Земельного кодексу України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 Земельного кодексу України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі надання для містобудівних потреб) (ч.3 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності») (п.2.2 Методичних рекомендацій).
Для отримання додаткової інформації, необхідної для перевірки вимог, зазначених у п.2.2 цих Методичних рекомендацій, територіальні органи можуть звертатися до відповідних управлінь (відділів) Держземагентства у районах (містах), міжрайонних, міжміських, міськрайонних управлінь Держземагентства (п.2.3 Методичних рекомендацій).
На підставі викладених законодавчих приписів суд зазначає, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в ст.118 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень.
Суд зважу на те, що зміст листа відповідача від 16.06.15 №31-4-0.11-11434/2-15 не дозволяє дійти висновку, що заява (клопотання) позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою розглянута відповідачем в порядку ч.3 ст.123 Земельного кодексу України із прийняттям рішення про надання дозволу з розроблення документації або про відмову у наданні такого дозволу.
Враховуючи наведене, суд зазначає про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про зобов'язання відповідача розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 29.04.15 та прийняти рішення на його підставі, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством.
Оскільки, як зазначено вище, лист відповідача від 16.06.15 №31-4-0.11-11434/2-15 фактично не містить рішення суб'єкта владних повноважень про надання дозволу з розроблення документації або про відмову у наданні такого дозволу, суд зазначає про відсутність у такого листа ознак рішення суб'єкта владних повноважень в розумінні приписів КАС України, а також про відсутність факту порушення таким листом прав та інтересів позивача.
Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області у формі листа № 31-4-0.11-11434/2-15 від 16 червня 2015 року - задоволенню не підлягають.
Беручи до уваги наведене, адміністративний позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а судові витрати - розподілу відповідно до ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_3 від 29 квітня 2015 року в порядку визначеному Земельним кодексом України.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 36,54 грн. (тридцять шість гривень 54 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 28.09.15.
Суддя ОСОБА_4