Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
м. Дубно, вул. Д. Галицького, 22, 35600, (03656) 4-21-89
9лютого 2010 року
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
В особі головуючого судді Стадійчука А.О.
при секретарі Лаврик О.В.
представника позивача адвоката ОСОБА_1
представника відповідача адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубно справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання заповітів недійсними,
27 лютого 2008 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом де вказує, що згідно записів погосподарських книг Привільненської сільської ради Дубенського району Рівненської області житловий будинок з господарськими будівлями по вул. Млинарській, 1 в с. Привільне Дубенського району відносився до колгоспного двору, головою якого був його дід - ОСОБА_7, що стверджується довідкою Привільненської сільської ради від 5.07.2004 року за №02-17/99. 14 червня 1987 року ОСОБА_7 помер.
Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на момент смерті ОСОБА_7, що майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. На час його смерті в даному колгоспному дворі проживала тільки дочка покійного, а його тітка - ОСОБА_8, яка стала єдиним власником будинковолодіння. Так як ОСОБА_8 працювала на Дубенському молокозаводі, господарство почало належати до суспільної групи робітника, що стверджується довідкою Привільненської сільської ради.
7 квітня 1998 року ОСОБА_8 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями по вул.Млинарській, 1 в с. Привільне Дубенського району. Його батько ОСОБА_9, є рідним братом покійної ОСОБА_8, і є спадкоємцем другої черги за законом, так як спадкоємців першої черги не було. Він своєчасно прийняв спадщину шляхом вступу в управління спадковим майном, обробляв земельну ділянку. Інших спадкоємців які своєчасно прийняли спадщину не було.
28 квітня 2006 року помер ОСОБА_9. Після його смерті відкрилась спадщина на вищевказане господарство по вул. Млинарській, 1, в с. Привільне. Він є спадкоємцем першої черги за законом, як його син. Він своєчасно прийняв спадщину шляхом подачі заяви в нотаріальну контору.
Реалізувати своє право на спадщину він не може, так як на спадкове майно претендує ОСОБА_4. Своє право на спірне будинковолодіння він мотивує заповітом від 22 жовтня 2003 року ОСОБА_10, яка померла 8 грудня 2003 року. Згідно даного заповіту ОСОБА_10 заповіла все своє майно, яке знаходиться в с. Привільне Дубенського району ОСОБА_4 Заповіт посвідчено секретарем Привільненської сільської ради.
Даний заповіт складено з порушенням вимог ст.ст.541, 544 ЦК України 1963 року, який діяв на момент складання заповіту та абз. 2 п.1, п.3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітеті сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затверджену наказом Міністерства юстиції України 25.08.1994 року за № 22/5.
Дані норми законодавства передбачають, що заповіт підлягає нотаріальному посвідченню. Посадові особи виконавчих комітетів мають право посвідчувати заповіти лише в тих населених пунктах, де немає нотаріусів.
ОСОБА_10 з 7 квітня 1998 року проживала в м. Дубно, що стверджується довідкою Дубенського МРВ УМВС України в Рівненській області від 1.02.2008 року Тобто в населеному пункті де є державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси, а тому секретар сільської ради не мав права посвідчувати заповіт від 22 жовтня 2003 року, його міг посвідчити лише нотаріус.
Відповідно до ч.1 ст.47 ЦК України 1963 року, ч.1 ст.220 ЦК України 2003 року, недодержання нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди (її нікчемність), тобто заповіт від 22.10.2003 року не має юридичної сили, а тому просить визнати його недійсним.
8 грудня 2008 року ОСОБА_3 подав заяву в суд де вказує, що 7 квітня 1998 року померла ОСОБА_11, після її смерті відкрилась спадщина на майно, в тому числі на квартиру № 1 по вул. Кирила і Мефодія, 18 в м. Дубно. Спадщину на дану квартиру оформила на себе ОСОБА_10, рідна сестра його батька, його рідна тітка.
8 грудня 2003 року ОСОБА_10 померла, після її смерті відкрилась також спадщина на вказану квартиру. Його батько був спадкоємцем другої черги за законом, своєчасно прийняв спадщину після її смерті - 29 квітня 2004 року подав заяву про прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину на квартиру було оформлено на ОСОБА_12, підставою для цього став заповіт ОСОБА_10, посвідчений державним нотаріусом Першої Дубенської державної нотаріальної контори 17 вересня 2003 року та зареєстрований в реєстрі за № 1805.
Вважає даний заповіт незаконним з наступних підстав, відповідно до ст.541 ЦК України 1963 року, заповіт повинен бути посвідчений особисто заповідачем. У відповідності до п.157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 3.03.2004 року, заповіт повинен бути складений у письмовій формі, підписаний особисто заповідачем, із зазначенням місця і часу його складання. Даний заповіт складений особою яка не мала на це права, з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а тому повинен бути визнаний недійсним.
Позивач ОСОБА_3 позов підтримав в повному обсязі та просить визнати недійсним заповіт від 22 жовтня 2003 року оформлений ОСОБА_10 на ОСОБА_4, так як даний заповіт ОСОБА_10 не підписувала, так як на той час жила в м. Дубно та була хвора, а заповіт оформляла голова Привільненської сільської ради.
В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі по вищевикладених обставинах та просить заповіти від 19 вересня 2003 року посвідчений державним нотаріусом Першої Дубенської державної нотаріальної контора та від 22 жовтня 2003 року посвідчений секретарем Привільненської сільської ради визнати недійсними, так як вони оформлені з порушенням норм ЦК України та Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила, що заповіт від 22 жовтня 2003 року посвідчений секретарем Привільненської сільської ради відповідає нормам закону і при його посвідченні було волевиявлення заповідача ОСОБА_10 Позивачем пропущено трьохрічний строк для звернення до суду, строк позовної давності. Просить в позові відмовити.
Відповідач ОСОБА_5 позов не визнала, просить відмовити у позові ОСОБА_3 за безпідставністю позовних вимог. Заповіт від 19 вересня 2003 року підписувався ОСОБА_10 в присутності нотаріуса, заповідач була в свідомості і це було її волевиявлення. Позивачем пропущено строк позовної давності для оспорювання даного заповіту.
Суд вислухавши доводи сторін, їх представників, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 22 жовтня 2003 року ОСОБА_10, яка проживала в м. Дубно, усе своє майно яке їй належало та знаходилось в с. Привільне Дубенського району, заповіла ОСОБА_4. Даний заповіт посвідчено секретарем Привільненської сільської ради Дубенського району ОСОБА_13 (а.с.10).
Відповідно до вимог ст..541 ЦК України 1963 року, який діяв на момент укладання заповіту, передбачено, що заповіт повинен бути нотаріально посвідчено та особисто підписаний заповідачем. Пункт 3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністра юстиції України 25.08.1994 року за № 22/5, передбачає, що посадові особи виконавчих комітетів мають право посвідчувати заповіти лише в тих населених пунктах, де немає нотаріусів.
На момент посвідчення заповіту 22 жовтня 2003 року ОСОБА_10 з 1998 року проживала в м. Дубно (а.с.11), де є державні та приватні нотаріуси.
Якщо заповіт складено з порушенням норм чинного законодавства, він визнається недійсним.
Позивачем не доведено, що заповіт ОСОБА_10 від 19 вересня 2003 року, посвідчений державним нотаріусом Першої Дубенської нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 1803 , вчинений з порушенням норм законодавства, а тому позов в цій частині є безпідставним який не підлягає до задоволення..
Суд прийшов до висновку, що позивачем не пропущений строк позовної давності при зверненні в суд. Частина 2 ст.264 ЦК України передбачає, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Позивач ОСОБА_9 18 січня 2005 року звертався в Дубенський міськрайонний суд з позовом про визнання вищевказаних заповітів недійсними з інших підстав, де йому було відмовлено в позові. (справа № 2-286/2005 р.).
Керуючись ст.ст.10, 57, 60,212,213,214,215,218 ЦПК України, ст.ст.1247, 1257 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання заповітів недійсними - задоволити частково.
Визнати недійсним заповіт ОСОБА_10, посвідчений секретарем Привільненської сільської ради Дубенського району Рівненської області 22 жовтня 2003 року на користь ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 142 . Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд з поданням в 10-денний строк заяви про апеляційне провадження та наступним поданням в 20-денний строк, після подачі цієї заяви, апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження в 10- денний строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.
В разі подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання апеляційної скарги в 20- денний строк, рішення набирає чинності після закінчення цього строку.
Якщо подано заяву про апеляційне оскарження, але не подано скаргу в 20-денний строк, то рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.
В разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили в разі його не скасування судом апеляційної інстанції.
Суддя: