05 липня 2010 р. Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
в особі головуючого судді Федорової Л.П.
при секретарі Шарун В.В.
за участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно справу
за позовом
ОСОБА_2 до в.о.начальника ВДАІ м.Дубно ОСОБА_3 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
В обгрунтування позову позивач посилається на те, що 30 січня 2010 р. інспектор ОДР ВДАІ м.Дубно ОСОБА_4 повідомив його про те, що він провів обстеження експлуатаційного стану вулично-шляхової мережі на ділянці обслуговування Рівне-Здолбунів-Мізоч-Дубно з 35 км. по 42 км. на предмет наявності товщини снігового покрову, яка складала 15-20 см. і таким чином створювала перешкоди для руху транспортних засобів. Після цього був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВК №060304. Копію протоколу йому не видавали і працівник ДАІ не ознайомив його з правами та обов»язками відповідно до ст.63 Конституції України та ст..268 КУпАП, про що свідчить відсутність його підпису у відповідному рядку постанови. На підставі цього протоколу відповідач по справі 13 лютого 2010 року склав постанову серії ВК № 041759 про притягнення до адміністративної відповідальності по ст..140 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн. Дану постанову вважає безпідставною і такою, що не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню з тих підстав, що адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП він не вчиняв.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, повідомлявся про день слухання справи належним чином.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, ознайомившись з матеріалами справи, прийшов до слідуючого.
Судом встановлено, що відносно позивача інспектором ОДР ВДАІ м.Дубно ОСОБА_4 30 січня 2010 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВК №060304, в якому зазначено, що ОСОБА_2, будучи посадовою особою, на ділянці дороги обслуговування порушив правила, норми та стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні шляхів у зимовий період, а саме на дорозі Рівне-Здолбунів-Мізоч-Дубно з 35 км. по 42 км. не ліквідував перемети, товщина снігового покрову складала 15-20 см. і таким чином створювала перешкоди для руху транспортних засобів.(а.с.4). 13 лютого 2010 року в.о.начальника ВДАІ м.Дубно ОСОБА_3 склав постанову серії ВК № 041759 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по ст.140 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн. (а.с.3).
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адмінвідповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З пояснення представника позивача встановлено, що копію протоколу від 30.01.2010 р. позивачу вручено не було, постанова була винесена у його відсутності, доказу про те, що він був сповіщений належним чином про день розгляду справи, не має. Глибину снігового покрову ніхто не вимірював і перешкод для руху транспортних засобів не було.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів.
В даному випадку постанова про адмінправопорушення не базується на жодному з вищенаведених доказів.
За змістом ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтується її вимога та заперечення.
Якщо особа, яка бере участь у справі без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідно до ст. 258 КУпАП, постанова повинна бути відправлена особі протягом 3 днів з дня її винесення. Позивач не отримав постанову, а про її існування взнав лише тоді, коли мав намір пройти технічний огляд власного автомобіля. Тому є всі підстави для поновлення строку оскарження постанови.
Керуючись ст. 251, 283, 284, 288 КУпАП, п.2 ч.1 ст. 18, 159, 161, 162, 163 КАС України, суд
Постанову ВК № 041759 від 13.02.2010 року, винесену відносно ОСОБА_2 по ч.1 ст. 140 КУпАП - скасувати, адміністративну справу провадженням закрити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Дубенський міськрайонний суд з поданням у 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження, з наступним поданням у 20-денний строк з дня подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови.
У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження в 10 денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але після цього у 20-денний строк після подання заяви про апеляційне оскарження не буде подано апеляційної скарги, постанова теж набирає законної сили.
В разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили у разі її нескасування судом апеляційної інстанції.