Справа № 22а-18908/11 Головуючий у 1-й інстанції Окунь Т.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
09 вересня 2011 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді : Мартєва С.Ю,
Суддів : Антонова В.М., Чічіля В.А.
Розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управлінні Пенсійного фонду України в м. Комсомольську Полтавської області на постанову Комсомольськоп міського суду Полтавської області від 15 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 д( Управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську Полтавської області про стягнення підвищенні до пенсії,
Постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 15 грудня 2009 року позое ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську Полтавської області та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 ,року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням проведених виплат. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане судове рішення, оскільки вважає, що воно винесено з порушенням норм бюджетного законодавства України, приписів ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та неврегульованості на законодавчому рівні порядку проведення вказаних виплат, та прийняти по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення є законним та обгрунтованим, тому його слід залишити без змін.
Згідно ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» та відповідно до ст.6 вказаного Закону має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов'язку по здійсненню позивачу доплати до пенсії, на підставі ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», за вищевказаний період. При цьому, такі висновки суду грунтувались на рішеннях Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, якими визнано неконституційними положення п. 12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на .. *2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції чинній на час виникнення лірних правовідносин), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна зціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що изнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення ро їх неконституційність.
Оскільки вище вказаними рішеннями Конституційного Суду України визнавалися неконституційними оложення Законів, якими зупинялась дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і ідповідно, з дня ухвалення рішення, вони втрачали чинність і не підлягали застосуванню.
За таких обставин, вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що ідповідач як орган, уповноважений призначати та виплачувати пенсії та доплати до них, повинен був діяти ідповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу належні іарахування (за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але в порушення зазначеної статті аких нарахувань не провів, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Враховуючи, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за іравилами, встановленими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне трахування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав або встановлював інший розмір немає, ому, правомірним вважає колегія суддів і застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин юложень даної статті.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнано ^конституційним положення п. 12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», а рішенням Сонституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними толоження п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей зійни», передбачена вище наведеним Законом про держбюджет на 2008 рік, отже з цього дня вони втратили -цінність і не підлягали застосуванню.
Обґрунтовано не взято до уваги судом першої інстанції посилання відповідача на правомірність своїх дій по нездійсненню належних доплат позивачу, як дитині війни, через відсутність бюджетних коштів для цієї мети, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається .
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання його коштів, оскільки судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
На підставі наведеного, колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і судове рішення є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 183-2 ч. 10, 197, 200, 205, 206, КАС України, Законом України «Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську Полтавської області відхилити.
Постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 15 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5
ВІРНО: Суддя апеляційного суду
Полтавської області ________ ОСОБА_1