Справа № 539/1608/15-к 11-кп/786/512/1Номер провадження 11-кп/786/512/15Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія
15 вересня 2015 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з секретарем судового засідання - ОСОБА_5
з участю прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
законного представника неповнолітнього - ОСОБА_8 ,
неповнолітнього - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201517024000044 відносно
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , учня 9 класу ЗОШ № 3 м. Лубни, раніше не судимого
за апеляційною скаргою цивільного відповідача, законного представника неповнолітнього ОСОБА_9 - ОСОБА_8 на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.06.2015 року,-
Цією ухвалою відносно ОСОБА_9 застосовано примусові заходи виховного характеру у виді передачі його під нагляд матері ОСОБА_8 строком на 2 роки з обмеженням дозвілля та встановленням особливих вимог до поведінки, а саме: обмеження дозвілля строком на два роки - заборона відвідування гральних, розважальних закладів; вимога перебування вдома з 21.00 год. до 06.00 год.; вимога не виїжджати в інші місцевості без дозволу ВКМСД Лубенського МВ УМВС України в Полтавській області та служби у справах неповнолітніх Лубенської міської ради Полтавської області. Покладено на ОСОБА_8 обов'язки щодо забезпечення належної поведінки, нагляду та контролю за неповнолітнім ОСОБА_9 .
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 10286,91 грн. матеріальної шкоди та 30000,00 грн. моральної шкоди, на користь ОСОБА_12 1147,00 грн. матеріальної шкоди та 20000,00 грн. моральної шкоди.
Зі змісту апеляційної скарги, із внесеними змінами, законного представника неповнолітнього, цивільного відповідача ОСОБА_8 вбачається, що вона просить скасувати ухвалу суду, а кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд в зв'язку з неповнотою судового розгляду оскільки кримінальне провадження було штучно розірване. Так, після ухвалення судового рішення, в липні 2015 року від слідчого вона дізналася, що неповнолітній ОСОБА_9 притягується до кримінальної відповідальності за ст.135 КК України. Крім того, представник потерпілих наполягає на притягненні ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за угон автомобіля та за хуліганські дії, які він буцімто вчинив одночасно з ДТП.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона, як законний представник неповнолітнього, позбавлена можливості захистити свою дитину від звинувачень в інших, в тому числі тяжкому злочинах.
Інші учасники судового провадження ухвалу не оскаржили.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу, потерпілий ОСОБА_11 просить залишити без змін ухвалу суду.
Згідно ухвали суду, 09.01.2015 року близько 02 години, неповнолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи технічно справним автомобілем «Тойота Королла» державний номер НОМЕР_1 , належним згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_2 ОСОБА_8 , в темний час доби рухався по вул. Гагаріна м. Лубни Полтавської області в напрямку до вул. Садової. Проїхавши перехрестя вулиць Гомона та Гагаріна водій ОСОБА_9 не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху та необхідних прийомів управління, втратив керування автомобілем, внаслідок чого допустив виїзд його на смугу зустрічного руху та наїзд на пішоходів ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , котрі знаходились на проїзній частині, чим грубо порушив вимоги 1.3, 1.5. 2.3 б), 12.1 Правил дорожнього руху України.
Внаслідок наїзду автомобілем «Тойота Королла» державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_9 , пішохід ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого фрагментарного перелому правої великогомілкової кістки в середній третині зі зміщенням, закритого перелому правої малогомілкової кістки в верхній та середній третині зі зміщенням, рваної рани правого ліктьового суглобу, які згідно висновку експерта № 16 від 16.01.2015 за результатами проведеної судово-медичної експертизи відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Також, внаслідок наїзду автомобілем «Тойота Королла» державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_9 пішохід ОСОБА_12 отримала тілесні ушкодження у вигляді ЧМТ, струсу головного мозку, забою м'яких тканин голови, забою грудної клітки справа, забою грудного та поперекового відділів хребта, забою правої нирки, забою лівого колінного суглобу з розривом передньої хрестоподібної та медіальної колатеральної зв'язки та розвитком гемартрозу (кров у суглобовій сумці), гематома м'яких тканин лівого стегна, які, згідно висновку експерта № 64 від 11.03.2015 року за результатами проведеної судово-медичної експертизи відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Згідно висновку експерта № 102 від 13.03.2015 за результатами проведеної авто технічної експертизи в даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Тойота Королла» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 вбачаються невідповідності з вимогами п. 12.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням обставин даної пригоди. В умовах даної пригоди водій автомобіля «Тойота Королла» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху для чого у нього не було будь-яких перешкод, які б не дозволили йому виконати вимоги даних пунктів ПДР.
Заслухавши доповідь судді-доповідача; законного представника неповнолітнього ОСОБА_8 , неповнолітнього ОСОБА_9 та в їх інтересах захисника ОСОБА_7 які підтримали змінену апеляційну скаргу; заперечення прокурора ОСОБА_6 ; перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до таких висновків.
Згідно ст.498 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про криміналу відповідальність.
За змістом ст.497 КПК України, клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру може бути направлене до суду тільки зі згоди неповнолітнього обвинуваченого та його законного представника.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження предметом розгляду суду було клопотання про застосування щодо ОСОБА_9 примусових заходів виховного характеру на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015170240000044 за ознаками суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
З'ясувавши, що мало місце суспільно небезпечне діяння передбачене ч.1 ст.286 КК України вчинене ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 (у віці від одинадцяти років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння) й отримавши згоду неповнолітнього та його законного представника - суд постановив ухвалу про застосування щодо неповнолітнього примусового заходу виховного характеру у виді передачі його під нагляд матері.
Така ухвала повністю відповідає вимогам кримінального процесуального закону , зазначеним в Главі 38 КПК України (Кримінальне провадження щодо неповнолітніх).
За змістом ст.410 КПК України, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення
Як вбачається з матеріалів провадження та пояснень учасників апеляційного розгляду, на час розгляду судом першої інстанції інших кримінальних проваджень щодо неповнолітнього ОСОБА_9 не було. З наданого в апеляційну інстанцію Витягу з ЄРДР вбачається, що дані щодо причетності ОСОБА_9 до кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України внесені до ЄРДР 17.06.2015 року за № 12015170240000702, тобто після постановлення судового рішення в кримінальному провадженні № 12015170240000044.
З урахуванням вище наведеного, доводи апелянта щодо неповноти судового розгляду внаслідок штучного роз'єднання кримінальних проваджень є неспроможними.
Вичерпний перелік підстав для скасування судових рішень та для призначення нового розгляду в суді першої інстанції міститься в ст.ст.412,415 КПК України.
Під час апеляційного перегляду не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Оскільки апеляційні вимоги щодо скасування ухвали суду через істотне порушення вимог істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону та призначення нового судового розгляду є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.
Переглянувши ухвалу суду у відповідності до вимог ч.1 ст.404 КПК України в межах апеляційної скарги (в останній редакції ) , колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення та скасування судового рішення.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.ст.404,407,409 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу законного представника неповнолітнього-цивільного відповідача ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10.06.2015 року щодо застосування відносно неповнолітнього ОСОБА_9 примусових заходів виховного характеру залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали апеляційного суду
ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15 .