Справа № 1-149/11
Провадження № 1/550/1/15
Іменем України
28 вересня 2015 року смт.Чутове
Чутівський районний суд Полтавської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
адвоката - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чутове кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта вища, обіймаючого посаду судді Харківського районного суду Харківської області, розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину 2003 року народження, не військовозобов'язаного, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.368 КК України (в редакції до 01.07.2011), ч.3 ст.368, ст.15, ч.3 ст.368, ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України,
ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачується у наступному.
Постановою Верховної Ради України №1779-111 від 01.06.2000 року ОСОБА_7 призначено на посаду судді Харківського районного суду Харківської області, безстроково.
Рішенням Ради суддів України №77 від 22 червня 2007 року суддю ОСОБА_7 призначено, строком на п'ять років, на посаду голови Харківського районного суду Харківської області.
Відповідно до п.2 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом.
Суддя місцевого суду, відповідно до ст. 23 вищевказаного Закону здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.
Статтею 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено права та обов'язки суддів, згідно якої, окрім іншого, суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства та дотримуватися правил суддівської етики.
Так, будучи суддею та обіймаючи посаду голови Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_7 , систематично, з корисливих мотивів, вчиняв злочини за наступних обставин.
По епізоду одержання ОСОБА_7 хабара від ОСОБА_8 06.05.2011 року.
Відповідно до договору купівлі-продажу №Н10-56 від 14.04.2000 року ОСОБА_9 придбав земельну ділянку з недобудованим житловим будинком, загальною площею 1500 кв. м., по АДРЕСА_2 .
Вищевказаний договір не був зареєстрований в бюро технічної інвентаризації Харківської області, в зв'язку із чим та з метою його реєстрації і визнання в подальшому права власності на житловий будинок та земельну ділянку ОСОБА_9 звернувся за допомогою до ОСОБА_10 і надав їй відповідну довіреність від 11.04.2011 року.
Діючи згідно довіреності та досягнутої з ОСОБА_9 домовленості, ОСОБА_10 в квітні 2011 року звернулась за допомогою до агентства нерухомості «Квартал», а саме до ОСОБА_11 та повідомила про виниклі обставини.
ОСОБА_11 зрозумівши, що для продажу житлового будинку по АДРЕСА_2 необхідно отримати рішення суду про визнання права власності на нього за ОСОБА_9 , наприкінці квітня 2011 року звернулась до адвоката юридичної консультації Харківського району Харківської області ОСОБА_8 та поінформувала її про обставини, що виникли.
Після отримання від ОСОБА_11 всієї необхідної інформації у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на давання хабара судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_7 , реалізуючи який вона повідомила ОСОБА_11 , що для позитивного вирішення питання про визнання дійсним договору купівлі продажу №Н10-56 від 14.04.2000 року, визнання за ОСОБА_9 права власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 та отримання відповідного судового рішення Харківського районного суду Харківської області, ОСОБА_11 повинна передати їй грошову винагороду в сумі 700 доларів США., на що остання погодилась. При цьому, ОСОБА_8 мала намір 50 відсотків від вказаної суми, а саме 350 доларів США, запропонувати судді ОСОБА_7 , як грошову винагороду (хабар) за прийняття судового рішення.
Грошові кошти, в сумі 700 доларів США, ОСОБА_11 передала ОСОБА_8 наприкінці квітня 2011 року, в денний час, поблизу станції метро «Холодна гора» в м. Харкові.
Наприкінці квітня 2011 року ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, звернулась до судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_7 з пропозицією, за грошову винагороду прийняти судове рішення про визнання дійсним договору №Н10-56 від 14.04.2000 року та визнання за ОСОБА_9 права власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 . При цьому, ОСОБА_8 зазначила, що ініціатор позову ( ОСОБА_11 ) для вирішення вищевказаного питання передала їй 700 доларів США, половину з яких, тобто 350 доларів США, вона готова передати судді ОСОБА_7 , як винагороду (хабар) за прийняття ним потрібних судових рішень, на що останній погодився.
Після чого, ОСОБА_8 , на початку травня 2011 року, в денний час, знаходячись в приміщенні юридичної консультації Харківського районного суду Харківської області, підготувала позовну заяву від імені ОСОБА_9 та подала її до канцелярії Харківського районного суду Харківської області.
В той же час ОСОБА_7 , який не мав повноважень, протягом 2011 року розглядати цивільні справи, реалізуючи раніше виниклий злочинний умисел, спрямований на одержання хабара, будучи головою суду та маючи авторитет і вплив на працівників апарату суду, надав вказівку невстановленому працівнику апарату суду про реєстрацію цивільного позову ОСОБА_9 груднем 2010 року та передачу йому його на розгляд. Таким чином, позов ОСОБА_9 , який надійшов до Харківського районного суду Харківської області в травні 2011 року, було зареєстровано за №41006 від 30.12.2010 року і присвоєно реєстраційний номер цивільної справи №2-7234/10. У подальшому, з метою приховування слідів злочину, цивільній справі було присвоєно реєстраційний номер 2011 року №2-664/11р., як нерозглянутій справі 2010 року.
Після чого, 06.05.2011 року, приблизно об 11-00 год., ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання хабара, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, з корисливих мотивів, знаходячись в приміщенні власного службового кабінету №14 в будівлі Харківського районного суду Харківської області, що за адресою: Харківська область Харківський район с. Покотилівка, вул. Калініна, 18, одержав від адвоката ОСОБА_8 хабар в розмірі 350 доларів США за прийняття судового рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу №Н10-56, від 14.04.2000 року, та визнання за ОСОБА_9 права власності на житловий будинок, що по АДРЕСА_2 . 20.05.2011 року суддя ОСОБА_7 , іменем України, прийняв рішення про задоволення позовних вимог у цивільній справі №2-664/11р.
Відповідно до інформації Національного банку України, станом на 06.05.2011 року, 350 доларів США становить 2788, 94 грн., що згідно до примітки ст. 368 КК України є значним розміром.
Таким чином, на думку органу досудового розслідування, ОСОБА_7 , займаючи відповідальне становище, своїми умисними діями, які виразились в одержанні хабара в значному розмірі службовою особою за виконання дій в інтересах третіх осіб, з використанням наданої йому влади, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 368 КК України (в редакції до 01.07.11).
Крім того, ОСОБА_7 , обвинувачується в тому, що продовжуючи свою злочинну діяльність, створюючи умови для вчинення вищевказаного злочину, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 364 КК України, за наступних обставин.
Після одержання пропозиції від ОСОБА_8 про прийняття судового рішення за позовом ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , маючи на меті зареєструвати позов в обхід автоматизованої системи документообігу суду та отримати до розгляду цивільну справу, будучи головою Харківського районного суду Харківської області, маючи авторитет та вплив на працівників апарату суду, в денний час, знаходячись в будівлі Харківського районного суду Харківської області, що за адресою: Харківська область Харківський район с. Покотилівка, вул. Калініна, 18, надав вказівку невстановленому працівнику апарату суду про реєстрацію цивільного позову ОСОБА_9 груднем 2010 року та передати йому на розгляд. Таким чином, позов ОСОБА_9 , який надійшов до Харківського районного суду Харківської області в травні 2011 року, було зареєстровано за №41006 від 30.12.2010 року і присвоєно реєстраційний номер цивільної справи №2-7234/10. В подальшому, з метою приховування слідів злочину, цивільній справі було присвоєно реєстраційний номер 2011 року - №2-664/11р, як нерозглянутій справі 2010 року.
Так, діючи умисно, будучи головою Харківського районного суду Харківської області та суддею даного суду ОСОБА_7 , втягнувши працівників апарату суду у свою злочинну діяльність, підірвав авторитет держави, дезорганізував діяльність апарату суду, чим завдав істотної шкоди інтересам держави, а саме судовій гілці влади та її структурним підрозділам.
Таким чином, на думку органу досудового розслідування, ОСОБА_7 , будучи службовою особою, своїми умисними діями, які виразились у зловживанні владою, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом інтересам держави, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 364 КК України.
Також суддя ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він, приховуючи свою злочинну діяльність, в травні 2011 року, в денний час, знаходячись в приміщенні службового кабінету №14 в будівлі Харківського районного суду Харківської області, що за адресою: Харківська область Харківський район с. Покотилівка, вул. Калініна, 18, вніс завідомо неправдиві дані до офіційного документу - ухвали про відкриття провадження у цивільній справі №2-664/11, про те, що він, нібито 10 лютого 2011 року, розглянув позовну заяву ОСОБА_9 , а також те, що позивач звернувся з позовом до Харківського районного суду Харківської області 30 грудня 2010 року, усвідомлюючи при цьому, що позовна заява надійшла до суду в травні 2011 року.
Також суддя ОСОБА_7 , незважаючи на те, що згідно квитанцій №991111 та №991102 про сплату державного мита та послуг інформаційно-технічного забезпечення, платник ОСОБА_10 , здійснила перерахунок грошових коштів в сумі 1700 гривень та 120 гривень через відділення АТ «Регіон-Банк» м. Харків 6 травня 2011 року, вніс до вищевказаної ухвали завідомо неправдиві відомості про те, що судом не виявлено обставин, що є підставою для повернення позову, або відмови в порушенні провадження у справі всупереч ч.1 ст. 121 ЦПК України, відповідно до якої суддя, встановивши, що позовну заяву подано без сплати судового збору чи не сплачено витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача.
Таким чином, на думку органу досудового розслідування, ОСОБА_7 , будучи службовою особою, своїми умисними діями, які виразились у вчиненні службового підроблення службовою особою, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 366 КК України.
По епізоду одержання хабара ОСОБА_7 від ОСОБА_12 28.07.2011р.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, суддя ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно вчинив злочин за наступних обставин.
Старшим слідчим слідчого відділу слідчого управління Харківського міського Управління ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_13 11.04.2011 року відносно ОСОБА_14 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, якій присвоєно реєстраційний номер 56110069.
За результатами досудового слідства у кримінальній справі №56110069 старшим слідчим ОСОБА_13 30.04.2011 року винесено постанову про притягнення ОСОБА_14 , як обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України.
04.05.2011 року перший заступник прокурора міста Харкова ОСОБА_15 направив голові Харківського районного суду Харківської області для розгляду по суті кримінальну справу №56110069 за обвинуваченням ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в скоєнні злочину, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України.
Автоматизованою системою документообігу суду суддею, який буде розглядати по суті вищевказану кримінальну справу, визначено суддю Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_7 .
27.05.2011 року суддя Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_7 , провівши попередній розгляд кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, призначив її (номер реєстрації справи в суді 1-986/2011) до розгляду на 27.06.2011 року.
19.07.2011 року Харківський районний суд Харківської області, зокрема головуючий на розгляді кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_14 суддя ОСОБА_7 , постановив рішення допустити до участі в кримінальній справі, як захисника ОСОБА_14 , адвоката ОСОБА_12 , та оголосив перерву у справі до 28.07.2011 року.
В першій половині дня 28.07.2011 року (до початку судового засідання у справі ОСОБА_14 ,) адвокат ОСОБА_12 , якому стало відомо про набрання 28.07.2011 року чинності Законом України «Про амністію» від 08.07.2011 року, прибув до судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_7 та знаходячись в його службовому кабінеті №14 в будівлі Харківського районного суду Харківської області, що за адресою: Харківська область Харківський район с. Покотилівка, вул. Калініна, 18, повідомив судді ОСОБА_7 про набрання чинності вказаним законом та про те, що ОСОБА_14 , який має неповнолітню дитину, підлягає звільненню від покарання за вчинений ним злочин.
При цьому, адвокат ОСОБА_12 , розуміючи, що суддя ОСОБА_7 з 01.08.2011 року буде знаходитись у черговій щорічній відпустці, а також те, що якщо суддею ОСОБА_7 28.07.2011 року не буде прийнято рішення про звільнення ОСОБА_14 від покарання на підставі ЗУ «Про амністію», та розгляд справи буде відкладений і його клієнту впродовж цього часу доведеться знаходиться під вартою, повідомив судді ОСОБА_7 , що для вирішення питання про застосування 28.07.2011 року до ОСОБА_14 ЗУ «Про амністію» та звільнення його від кримінальної відповідальності, він має 3000 доларів США, з яких ОСОБА_12 попросив суддю ОСОБА_7 1000 доларів США залишити собі, як винагороду за посередницькі послуги у передачі останньому хабара. ОСОБА_7 одразу висловив свою згоду на отримання від ОСОБА_12 хабара у розмірі 2000 доларів США за прийняття у кримінальній справі рішення про звільнення ОСОБА_14 від покарання за вчинення ним злочину, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, на підставі ЗУ «Про амністію».
Отримавши згоду судді ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_12 в денний час (відразу після висловлення суддею ОСОБА_7 згоди на одержання хабара), знаходячись в кімнаті відпочинку службового кабінету №14 в будівлі Харківського районного суду Харківської області, що за адресою: Харківська область Харківський район с. Покотилівка, вул. Калініна, 18, відрахував з наявних у нього грошових коштів в сумі 3000 доларів США, 1000 доларів США, яку залишив собі, а решту суми, в розмірі 2000 доларів США, передав судді ОСОБА_7 , як винагороду (хабар) за прийняття судового рішення про звільнення ОСОБА_14 від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію», а суддя ОСОБА_7 взяв вказані кошти (хабар в сумі 2000 доларів США) та поклав їх до кишені штанів.
Після цього, суддя ОСОБА_7 , 28.07.2011 року виніс постанову про звільнення ОСОБА_14 , який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, від кримінальної відповідальності та закриття вказаної кримінальної справи на підставі ЗУ «Про амністію».
Згідно інформації Національного банку України, станом на 28.07.2011 року, 2000 доларів США, становить 15 942 грн., що згідно до примітки ст. 368 КК України є значним розміром.
Таким чином, на думку органу досудового розслідування, ОСОБА_7 , займаючи відповідальне становище, своїми умисними діями, які виразились в повторному одержанні хабара в значному розмірі службовою особою за виконання дій в інтересах третіх осіб, з використанням наданої йому влади, вчинив злочин, передбачений ч.3 ст. 368 КК України.
По епізоду замаху на одержання ОСОБА_7 хабара від ОСОБА_8 28.07.2011 року.
В подальшому, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7 , будучи суддею та обіймаючи посаду голови суду, з корисливих мотивів, вчинив злочин за наступних обставин.
В липні 2011 року ОСОБА_16 , маючи на меті продати житловий будинок, отриманий ним у спадщину від свого батька ОСОБА_17 , який знаходиться по АДРЕСА_3 , вирішив звернутись до суду з позовом про визнання за ним права власності на вищевказаний житловий будинок, оскільки той не був зареєстрований в бюро технічної інвентаризації.
З цією метою ОСОБА_16 звернувся по допомогу до ОСОБА_18 , яка є дружиною його сина ОСОБА_19 .
Не маючи юридичної освіти та практики подання позовів до суду, з метою встановлення права власності на житловий будинок та подальшого продажу будинку, ОСОБА_18 звернулась за допомогою до адвоката юридичної консультації Харківського району Харківської області ОСОБА_8 .
Дізнавшись про виниклі обставини, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, спрямований на давання хабара судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_7 , реалізуючи який вона повідомила ОСОБА_18 про те, що для отримання позитивного рішення суду про визнання права власності на житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_3 , за ОСОБА_16 , остання повинна передати їй грошові кошти в сумі 1000 доларів США. В подальшому сума була збільшена до 1500 доларів США в зв'язку з стислими термінами отримання рішення. При цьому, ОСОБА_8 мала намір 50 відсотків від вказаної суми, а саме 750 доларів США, запропонувати судді ОСОБА_7 , як грошову винагороду (хабар) за прийняття позитивного судового рішення.
Крім того, ОСОБА_8 повідомила про те, що для подання позову потрібно отримати додаткові довідки на житловий будинок ОСОБА_16 , після чого вона зможе підготувати відповідний позов та надала ОСОБА_18 відповідні адвокатські запити.
Отримавши відповіді на надані ОСОБА_8 запити ОСОБА_18 , в першій половині дня 28.07.2011 року прибула до юридичної консультації Харківського району Харківської області, де передала ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 1500 доларів США та надала отримані довідки.
В цей же день, тобто 28.07.2011 року, в денний час ОСОБА_8 , знаходячись в приміщенні службового кабінету №14 в будівлі Харківського районного суду Харківської області, що за адресою: Харківська область Харківський район с. Покотилівка, вул. Калініна, 18, звернулась до судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_7 з пропозицією за грошову винагороду прийняти судове рішення про визнання права власності на житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_3 , за ОСОБА_16 .
На таку пропозицію ОСОБА_8 , ОСОБА_7 погодився, але зазначив, що особисто він розглянути цивільну справу за позовом ОСОБА_16 про визнання за ним права власності на житловий будинок не зможе, проте, за грошову винагороду (хабар) в розмірі 600 доларів США, він, як голова суду та особа, яка має авторитет серед працівників суду, звернеться до судді, в чиєму провадженні буде знаходитись цивільна справа, із пропозицією за грошову винагороду (хабар), ймовірно в сумі 500 доларів США, прийняти рішення на користь ОСОБА_16 та визнати за ним право власності на житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_3 .
В свою чергу, на пропозицію судді Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_7 , ОСОБА_8 погодилась і вирішила передати ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 600 доларів США, раніше отримані від ОСОБА_18 . В той же час, суддя ОСОБА_7 повідомив, що в даний час мусить їхати у справах і що вона може передати йому обумовлену суму грошових коштів в інший час.
Довести до завершення свій злочинний умисел судді ОСОБА_7 та адвокату ОСОБА_8 не вдалося через викриття їх протиправної діяльності працівниками правоохоронного органу, тобто з причин, що не залежать від їх волі.
Згідно інформації Національного банку України, станом на 28.07.2011 року, 600 доларів США становить 4 782, 6 грн., що згідно до примітки ст. 368 КК України, є значним розміром.
Таким чином, на думку органу досудового розслідування, ОСОБА_7 , займаючи відповідальне становище, своїми умисними діями, які виразились в замаху на повторне одержання хабара в значному розмірі службовою особою за виконання дій в інтересах третіх осіб, з використанням наданої йому влади вчинив злочин, передбачений ст.15, ч.3 ст.368 КК України.
За результатами судового слідства захисником підсудного заявлено клопотання про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування у зв'язку з неповнотою та неправильністю досудового слідства.
Розглянувши заявлене захисником клопотання, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ст.62 Конституції України, ст.ст. 323, 327 КПК України 1960 року, роз'ясненнями, які містяться в п.п. 17, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Відповідно до вимог ч.1 ст.281 КПК України 1960 року у випадку встановлення неповноти або неправильності досудового слідства кримінальна справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.
Провівши судове слідство у повному обсязі та дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлена неповнота та неправильність досудового розслідування, які не можуть бути усунуті під час судового розгляду.
Так, в обвинувальному висновку у справі висунуте підсудному ОСОБА_7 органом досудового слідства обвинувачення обґрунтовується такими доказами, як показання обвинуваченої ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_12 , свідка ОСОБА_18 , відеозаписом подій від 06.05.2011 року та 28.07.2011 року, фактом вилучення 28.07.2011 року грошових коштів, у сумі 2000 доларів США, під час обшуку в кабінеті ОСОБА_7 .
Разом з тим, дослідженням судом вказаних доказів встановлено наступну неповноту та неправильність досудового слідства.
За епізодом отримання хабара 06.05.2011 року від ОСОБА_8 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України (в редакції до 01.07.2011 р. ).
Допитана судом в якості свідка ОСОБА_8 за епізодом злочину, кваліфікованого за ч.2 ст.368 КК України, пояснила суду, що вона в травні 2011 року отримала від ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 700 доларів США, половину з яких передала ОСОБА_7 , в сумі 350 доларів США, за прискорене вирішення цивільної справи.
Разом з тим, вказані показання ОСОБА_8 суперечать дослідженим судом доказам.
Так, свідок ОСОБА_11 в своїх показаннях, які були оголошені в судовому засіданні ( т.1, а.с. 221-224), вказала, що гроші нею були передані ОСОБА_8 саме в якості гонорару за ведення цивільної справи, будь-яких розмов щодо передачі хабара з ОСОБА_8 не було, при цьому гроші були в сумі 7000 гривень, а не 700 доларів, і в гривнях, а не в доларах США.
Допитана судом ОСОБА_8 пояснила, що гроші їй були передані ОСОБА_11 саме в доларах США, купюрами по 100 доларів, в сумі 700 доларів США, при цьому, 350 доларів США, вона передала ОСОБА_7 .
Разом з тим, свідок ОСОБА_8 не змогла пояснити суду про те, яким чином нею були передані ОСОБА_7 гроші в сумі 350 доларів США, якщо їй були надані цілі купюри номіналом по 100 доларів США.
Крім того, допитана свідок ОСОБА_8 пояснила, що гроші, в сумі 350 доларів США, які вона нібито передала ОСОБА_7 , вона не отримувала в банківських чи інших установах та не може стверджувати, що вони є справжніми, оскільки вони нею не перевірялися.
Більш того, допитана судом свідок ОСОБА_8 вказала про те, що гроші, в сумі 350 доларів США, були передані нею ОСОБА_7 через декілька тижнів після їх отримання від ОСОБА_11 , та вказала, що це було після травневих свят, тобто після 9 травня 2011 року. При цьому, пояснити місце зберігання грошей в період часу після отримання їх і до передачі ОСОБА_7 , свідок ОСОБА_8 не змогла.
Таким чином, свідок ОСОБА_8 заперечила суду давання нею ОСОБА_7 хабара у час, вказаний у обвинуваченні, тобто 06.05.2011 року, водночас підсудному ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення у отриманні від ОСОБА_8 хабара саме в цю дату.
Свідок ОСОБА_8 також вказала суду про те, що особисто в руки ОСОБА_7 грошові кошти вона не передавала, а поклала їх у конверті на диван, при цьому про те, що саме знаходиться у цьому конверті та для чого, вона не казала, будь-яких конкретних даних, номерів справ, прізвищ або кількість грошей, певне судове рішення, за винесення якого передаються гроші, вона при цьому не називала,
Крім того, свідок ОСОБА_8 пояснила суду про те, що вона не може назвати будь-яку свою фразу чи фразу ОСОБА_7 з їхньої спільної розмови, яка б вказувала на те, що розмова між ними відбувається саме з приводу передавання хабара, та пояснила суду, що вона розмовляла з ОСОБА_7 не конкретно, а «натяками», та не може стверджувати, що він правильно сприймав висловлені нею фрази та суть розмови, тобто сприймав їх як пропозицію хабара за прийняття конкретного рішення у конкретній судовій справі.
Таким чином, показання свідка ОСОБА_8 за вказаним епізодом злочину, не вказують беззаперечно на факт одержання підсудним хабара та не підтверджуються об'єктивними даними, є суперечливі між собою, суперечать показанням свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 (які були оголошені в судовому засіданні т.1, а.с.208-211), а також матеріалам кримінальної справи.
Водночас, під час досудового розслідування органом слідства не усунуто вказані вище протиріччя, свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10 в судове засідання доставлені не були, неодноразові постанови суду про їх привід не виконувались.
Крім того, оцінюючи показання свідка ОСОБА_8 суд, крім іншого, виходить з того, що даний свідок є особою, зацікавленою в результатах справи, оскільки відносно неї під час досудового розслідування вирішувалось питання про притягнення до кримінальної відповідальності та постановою слідчого органу від 30.09.2011 року (т.3, а.с. 111-113) відносно зазначеного свідка було відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками тяжкого злочину, передбаченого ст.15, ч.4 ст.369 КК України, при цьому рішення про відмову в порушенні кримінальної справи було обґрунтовано саме фактом добровільної заяви ОСОБА_8 про давання нею хабара ОСОБА_7 .
Однак, добровільність такої заяви ОСОБА_8 органом досудового слідства не досліджена та оцінка не надана.
Так, відповідно до роз'яснень, що містяться у п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», добровільною вважається усна чи письмова заява в органи внутрішніх справ, прокуратуру, інший державний орган, наділений правом порушувати кримінальну справу, зроблена з будь-яких мотивів, але не у зв'язку з тим, що про даний хабар стало відомо органам влади чи компетентним службовим особам.
Допитана судом свідок ОСОБА_8 пояснила, що 28.07.2011 року вона була затримана співробітниками Служби безпеки України та Генеральної прокуратури України, доставлена до приміщення управління Служби безпеки України в Харківській області, де її допитували про давання нею хабара ОСОБА_7 , демонстрували відеозаписи нібито давання нею хабара судді, після чого в нічний час відбувався її допит.
Вказані обставини свідчать про відсутність факту добровільної заяви ОСОБА_8 про давання нею хабара до того, як про це стало відомо правоохоронному органу.
Однак, органом досудового слідства та прокурором не надано оцінки законності винесеної слідчим постанови від 30.09.2011 року про відмову в порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_8 , з огляду на наявність в такому випадку ознак злочину - давання хабара.
Судом досліджений матеріальний носій інформації - СD - диск із відеозаписом, який визнаний органом досудового слідства речовим доказом у справі.
Відповідно до висновків органу досудового слідства, на вказаному носії інформації зафіксований відеозапис давання-отримання хабара 06.05.2011 року.
Суд приймає до уваги, що належність зафіксованих на відеозапису даних до певних подій, місця, часу, певних осіб, не обґрунтовано під час досудового слідства.
Так, під час судового розгляду справи сторона захисту заперечила автентичність зображених на відеозаписах подій та осіб.
Дослідженням судом відеозаписів встановлено, що вони зроблені фрагментарно, тобто є фрагментами іншого безперервного відеозапису, а отже, не є оригінальними відеозаписами.
В матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які дані, які б підтверджували оригінальність відеозаписів та їх належність до відповідних подій, які мали місце в дійсності.
В матеріалах справи відсутні дані про автентичність зображень осіб на відеозапису особам підсудного та свідка ОСОБА_8 , дані про належність голосів на звукозапису до голосів підсудного та свідка ОСОБА_8 .
Не встановлення або не приєднання органом слідства до матеріалів справи цих даних унеможливлює надання судом оцінки цим доказам з точки зору належності, достовірності, допустимості та достатності.
Під час досудового слідства не встановлено, хто саме зображений на відеозапису, які саме предмети фігурують, чи є ці предмети грошовими коштами, і, якщо вони є грошовими коштами, то якими саме, в якій валюті, якими купюрами та в якій кількості, чи є вони справжніми грошима тощо.
Вказані обставини мають суттєве значення для правильного вирішення судом справи та встановлення ознак злочину в діях підсудного ОСОБА_7 , правильної кваліфікації його діянь.
Крім того, підстав визнати досліджені відеозаписи допустимим доказом у суду немає з наступних причин.
Допустимими є докази, отримані уповноваженою особою в установленому законом порядку.
Досліджені відеозаписи вказаним вимогам не відповідають.
Так, відповідно до вимог ч.5 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», проникнення у службове приміщення судді та застосування технічних засобів отримання інформації проводиться лише на підставі рішення суду.
Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що конкретні оперативно-технічні засоби щодо відео - та аудіо - фіксації даних в конкретних приміщеннях та щодо конкретних осіб відбувались з дозволу суду.
Матеріали справи не містять будь-яких даних, які б підтверджували факт погодження у встановленому порядку з прокурором відповідних клопотань, факт звернення до суду та факт отримання відповідного дозволу суду на проведення конкретних заходів, в певному місці та в певний час, щодо конкретних осіб та, зокрема, щодо судді, який користується наданою законом недоторканністю.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні правові підстави здійснення щодо судді ОСОБА_7 оперативних заходів, які обмежують конституційні права особи та судді.
Зазначені обставини унеможливлюють визнання судом зазначених відеозаписів та протоколів оперативно-технічних заходів допустимими доказами.
Крім того, відсутність таких матеріалів унеможливлює ознайомлення з ними сторони захисту, є порушенням права підсудного на захист, а також права на справедливий судовий розгляд, тобто порушенням вимог ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що підтверджено в Рішенні Європейського суду з прав людини від 11.12.2008 року у справі «Мірілашвілі проти Росії».
Крім того, судом досліджений протокол за результатами проведення оперативно-технічних заходів (т.1, а.с. 30-35), в якому, на думку органу досудового слідства, зафіксований факт отримання підсудним 06.05.2011 року хабара від адвоката ОСОБА_8 .
Вказаний протокол не є допустимим доказом у зв'язку з тим, що цей документ не відповідає вимогам до такого документу, викладеним у п.11 «Порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1169 від 26.09.2007 року, оскільки в даному протоколі не вказані такі обов'язкові дані, як конкретний вид оперативного заходу, передбаченого Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», на проведення якого було надано дозвіл судом, конкретний час його проведення, конкретне місце його проведення, приміщення, в якому судом дозволено проведення такого заходу, відомості про матеріальні носії інформації та місце їх зберігання.
Також, у тексті зазначеного документу вказано, що він складений у оперативно-розшуковій справі, однак даний документ не містить реквізитів секретного документа, складеного відповідно до вимог таємного діловодства, не містить даних щодо його розсекречування (легалізації) у встановленому законом порядку з метою використання у доказуванні.
Крім того, вказаний протокол складений начебто за результатами проведення негласного слухового та візуального контролю, однак викладені у протоколі фрази розмови між особами, які фігурують у протоколі, не відповідають фразам розмови між особами, зафіксованим на дослідженому судом відеозапису тих же подій, що викладені у протоколі.
Зазначений документ не містить фактичних даних, які б підтверджували факт розмови між підсудним та іншою особою з приводу отримання ним хабара, а також факт отримання хабара за виконання якихось конкретних обов'язків із використанням підсудним свого службового становища.
У тексті зазначеного протоколу відсутні фрази щодо вимагання хабара або пропозиції хабара, а також будь-які фрази щодо конкретної судової справи чи прийняття певного судового рішення, про осіб, на користь яких необхідно прийняти рішення або яким необхідно надати якісь переваги.
Водночас, органом слідства під час досудового розслідування цим обставинам оцінка не надана.
Крім того, за епізодом отримання хабара 06.05.2011 року, підсудному пред'явлено обвинувачення у отриманні в якості хабара грошових коштів у сумі 350 доларів США.
Разом з цим, у справі відсутній предмет вказаного злочину - грошові кошти.
Будь-яких даних щодо встановлення органом досудового розслідування предмету злочину за цим епізодом, в матеріалах справи не міститься.
Матеріали справи за даним епізодом не містять речового доказу - грошових коштів, що унеможливлює їх огляд в порядку ст.313 КПК України, відповідно до вимог якої, речові докази повинні бути оглянуті судом та пред'явлені учасникам судового розгляду.
Враховуючи, що предмет злочину є обов'язковим елементом складу злочину, передбаченого ст.368 КК України, за його відсутності суд позбавлений можливості прийняти у справі обґрунтоване рішення по суті справи.
За епізодом отримання 28.07.2011 року хабара від ОСОБА_12 , тобто за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України:
Органом досудового слідства обвинувачення в цій частині обґрунтовано з посиланням на такі докази, як добровільна заява ОСОБА_12 від 28.07.2011 року про давання ним судді ОСОБА_7 хабара, показання свідка ОСОБА_12 про давання ним судді ОСОБА_7 хабара, протоколами за результатами проведення оперативно-технічних заходів з відео - та слухового контролю відносно ОСОБА_7 , відеозаписом, на якому, на думку органу слідства, зафіксований факт одержання підсудним хабара.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що відмовляється на підставі ст. 63 Конституції України давати будь-які показання з приводу подій за його участю, які відбулись 28.07.2011 року, та відповідати на запитання.
Таким чином, в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 не підтвердив обставини інкримінованого підсудному ОСОБА_7 злочину.
Разом з тим, відмовившись від давання в суді показань, свідок ОСОБА_12 заявив про те, що він підтверджує показання, дані ним під час досудового розслідування. Однак, свідок не вказав які саме показання, дані на досудовому слідстві, він підтверджує.
Водночас, показання свідка ОСОБА_12 , дані ним на досудовому слідстві, є суперечливими між собою, суперечать іншим доказам у справі, однак органом слідства ці протиріччя не усунуті.
Так, судом досліджений наявний в матеріалах кримінальної справи протокол прийняття усної заяви ОСОБА_12 від 28.07.2011 року ( т.1, а.с.180) про давання ним хабара ОСОБА_7 .
Відповідно до тексту вказаного протоколу, заява прийнята від ОСОБА_12 28.07.2011 року в період часу з 22 год. 20 хв. до 22 год. 35 хв. слідчим в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_20 .
Разом з цим, у вказаний час дана заява не могла бути зроблена та прийнята, оскільки у вказаний в протоколі прийняття заяви час слідчий ОСОБА_20 проводив обшук домоволодіння ОСОБА_7 ( т. 2, а.с. 63), тобто взагалі не знаходився у місці, в якому нібито була прийнята заява від ОСОБА_12 .
Викликає сумнів також і факт добровільності такої заяви ОСОБА_12 , оскільки судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що протягом часу, який передував зазначеному у протоколі часу, свідок ОСОБА_12 о 16 год. 05 хв. 28.07.2011 року фактично був затриманий співробітниками УСБУ в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Олімпійська, 10, після чого до 18 год. 25 хв. у нежитлових приміщеннях за вказаною адресою був проведений огляд місця події, який фактично був проведений як обшук нежитлових приміщень, автомобіля та особистий обшук ОСОБА_12 , під час якого він наголошував на присутності під час цих дій його захисника, після чого о 19 годині 15 хвилин ОСОБА_12 був доставлений до приміщення УСБУ в Харківській області, де утримувався більше чотирьох годин поспіль, після чого ним начебто була зроблена така заява та він був допитаний у нічний час (т. 2, а.с. 74-81).
Вказані обставини вказують на недостовірність зазначеного протоколу прийняття усної заяви, однак органом слідства не надано оцінку вказаному доказу з точки зору його допустимості та належності.
Також, в матеріалах справи міститься протокол допиту свідка ОСОБА_12 , відповідно до змісту якого, ОСОБА_12 28.07.2011 року в період часу з 22 год. 40 хв. до 23 год.10 хв. надав слідчому ОСОБА_20 показання про давання ним хабара ОСОБА_7 (т.1, а.с. 182-185).
Враховуючи той факт, що у зазначений в протоколі допиту час вказаний слідчий знаходився у домоволодінні підсудного, проводячи обшук, суд вважає недостовірними викладені у протоколі дані щодо давання свідком ОСОБА_12 у вказаний час зазначених у протоколі показань.
Крім того, відповідно до викладених у протоколах допитів показань, свідок ОСОБА_12 під час досудового слідства вказав, що він 28.07.2011 року передав судді ОСОБА_7 свої власні кошти в сумі 2000 доларів США за застосування судом до його клієнта - ОСОБА_14 , Закону України «Про амністію». При цьому, згідно показань ОСОБА_12 , грошові кошти були передані ним судді для прискорення прийняття рішення, оскільки він заздалегідь знав про вихід судді у відпустку з 01.08.2011 року та використав свої власні кошти, які йому обіцяв повернути заарештований ОСОБА_14 після звільнення з-під варти.
Однак, вказані показання свідка ОСОБА_12 є нелогічними та не підтверджуються дослідженими судом обставинами.
Так, допитаний судом в якості свідка ОСОБА_14 пояснив суду, що він взагалі не спілкувався з ОСОБА_12 з приводу застосування до нього Закону України «Про амністію» чи з приводу звільнення його судом з-під варти чи від кримінальної відповідальності, не вів з ОСОБА_12 буд-яких розмов щодо давання грошових коштів судді та не обіцяв ОСОБА_12 повернути йому гроші після звільнення з-під варти.
Свідок ОСОБА_14 також пояснив суду про те, що він законно був звільнений судом 28.07.2011 року від кримінальної відповідальності та з-під варти на підставі Закону України «Про амністію» та після його звільнення адвокат ОСОБА_12 не звертався до нього з приводу відшкодування йому грошей, які нібито були витрачені ОСОБА_12 для давання хабара судді ОСОБА_7 .
Таким чином, свідок ОСОБА_14 , який не є особою, зацікавленою в результатах розгляду справи, та у достовірності показань якого у суду не виникає сумнівів, заперечив показання свідка ОСОБА_12 .
Органом слідства також не надана оцінка непослідовності показань свідка ОСОБА_12 .
Так, у тексті протоколу усної заяви ОСОБА_12 від 28.07.2011 року (т. 1, а.с.180), вказується про те, що ОСОБА_12 передав судді свої власні кошти, сподіваючись на відшкодування їх ОСОБА_14 після звільнення з-під варти. Разом з тим, в заяві на ім'я начальника УСБУ в Харківській області від цієї ж дати (т. 1, а.с.181), ОСОБА_12 вказує на те, що ОСОБА_14 обіцяв йому повернути витрачені на давання судді хабара гроші після його звільнення. Одночасно в протоколі допиту ОСОБА_12 від 28.07.2011 року, вказано про те, що ОСОБА_12 , передаючи судді ОСОБА_7 свої власні гроші в сумі 2000 доларів США та залишаючи при цьому собі власні ж гроші в сумі 1000 доларів США, мав намір в подальшому звернутись до ОСОБА_14 , після звільнення останнього, з метою повернення йому грошей у сумі 3000 доларів США. Таким чином, показання від імені свідка ОСОБА_12 в цій частині суперечать між собою та є непослідовними.
Крім того, вказані показання свідка заперечені допитаним судом свідком ОСОБА_14 , який категорично заперечив звернення до нього ОСОБА_12 з метою повернення коштів, нібито витрачених на давання хабара судді ОСОБА_7 .
Також, в протоколах допитів свідка ОСОБА_12 на досудовому слідстві вказуються його показання про те, що він, використовуючи власні кошти, заздалегідь взявши їх у кількості 3000 доларів США, звернувся до судді ОСОБА_7 з пропозицією хабара в сумі 2000 доларів США, при цьому попросивши 1000 доларів США залишити собі за посередницькі послуги.
Разом з тим, органом слідства не з'ясовано причини, з яких ОСОБА_12 , при використанні власних коштів, було поставлено судді питання про можливість залишення їх собі у кількості 1000 доларів США.
Згідно з показаннями на досудовому слідстві ОСОБА_12 , він, маючи при собі 3000 доларів США власних коштів, передаючи хабара ОСОБА_7 , відрахував з них та залишив собі 1000 доларів США.
Разом з тим, вказані показання ОСОБА_12 суперечать наявним у справі даним, зокрема, протоколу огляду місця події від 28.07.2011 року (т. 2, а.с.74-80), відповідно до якого у ОСОБА_12 були вилучені грошові кошти у сумі 1800 доларів США, а не у сумі 1000 доларів США.
Крім того, в показаннях від імені ОСОБА_12 на досудовому слідстві вказується про те, що гроші були передані ним судді за пришвидшення розгляду справи.
Однак, при цьому свідок не повідомив про те, що давало йому підстави вважати, що розгляд кримінальної справи відносно його клієнта ОСОБА_14 , буде нешвидким чи ускладнюватися, та про те, що справу не буде розглянуто 28.07.2011 року, тобто взагалі не вказано про причини, з яких у ОСОБА_12 начебто виник умисел на давання ОСОБА_7 хабара.
В показаннях ОСОБА_12 на досудовому слідстві є посилання на те, що йому було відомо про те, що з 01.08.2011 року суддя ОСОБА_7 йде у відпустку. Разом з тим, в цих показаннях не вказані джерела такої інформації, не зазначається про те, звідки було про це відомо.
Таким чином, в показаннях від імені ОСОБА_12 на досудовому слідстві взагалі не вказується про час, в який у нього виник умисел на давання судді хабара, про причини виникнення такого умислу, про те, де, коли він взяв гроші для давання хабара ОСОБА_7 , у якій сумі тощо.
Органом слідства не надано оцінку всім вказаним вище фактам протиріч у показаннях свідка ОСОБА_12 та ці протиріччя не усунуті.
З'ясувати наведені обставини під час судового розгляду справи не виявилось можливим у зв'язку з відмовою свідка ОСОБА_12 від давання показань в суді.
Прокурором, який здійснював нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування справи не надана також оцінка постанові слідчого від 30.09.2011 року (т.3, а.с. 114-116), якою відносно зазначеного свідка було відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом давання хабара судді ОСОБА_7 , при цьому рішення про відмову в порушенні кримінальної справи було обґрунтовано саме фактом добровільної заяви свідка про давання ним хабара ОСОБА_7 .
Як вже зазначалось вище, відповідно до роз'яснень, що містяться у п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво», добровільною вважається усна чи письмова заява в органи внутрішніх справ, прокуратуру, інший державний орган, наділений правом порушувати кримінальну справу, зроблена з будь-яких мотивів, але не у зв'язку з тим, що про даний хабар стало відомо органам влади чи компетентним службовим особам.
Водночас, прокурором не надана оцінка факту відсутності добровільної заяви про злочин з огляду на недостовірність протоколу усної заяви, про що вказувалось вище, та з огляду на те, що, відповідно до матеріалів кримінальної справи, 28.07.2011 року ОСОБА_12 фактично був затриманий, проводився його особистий обшук, обшук його автомобіля, доставка його до правоохоронного органу та допит, що в сукупності вказує на відсутність факту добровільної заяви про злочин до того, як про його вчинення стало відомо правоохоронним органам.
Також, на думку органу досудового розслідування, показання ОСОБА_12 підтверджуються відеозаписом, що міститься на матеріальному носії інформації - СD - диску ( т.3, а.с.81-82), який є речовим доказом у справі.
Разом з цим, матеріали справи не містять даних про належність зафіксованих на відеозапису даних до певних подій, місця, часу, певних осіб, відповідні дані органом слідства не встановлені та до матеріалів справи не долучені, що вказує на неповноту судового слідства.
В матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б підтверджували оригінальність відеозаписів та їх належність до відповідних подій, які мали місце в дійсності.
Висновок органу досудового розслідування про зображення на відеозапису факту перерахування свідком ОСОБА_12 грошових коштів та їх передання ОСОБА_7 не підтверджений об'єктивно.
В матеріалах справи відсутні дані про автентичність зображень осіб на відеозапису особам підсудного та свідка ОСОБА_12 , дані про належність голосів на звукозапису до голосів підсудного та свідка ОСОБА_12 та дані про належність зображених на відеозапису предметів саме до зображень грошових коштів, а тим більше - дані про справжність цих грошових коштів, їх валюту, номінали купюр та кількість.
Відповідні експертні дослідження під час слідства не проведені.
Судом вживались заходи щодо усунення вказаної неповноти досудового слідства, для чого направлялись запити до оперативного підрозділу про надання оригіналів відеозаписів для проведення експертних досліджень, однак відповідні оригінали записів суду не надані, що унеможливлює усунення судом цих недоліків.
Крім того, підстав визнати досліджені відеозаписи допустимим доказом у суду немає з наступних причин.
Допустимими є докази, отримані уповноваженою особою в установленому законом порядку.
Відповідно до вимог ч.5 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», проникнення у службове приміщення судді та застосування технічних засобів отримання інформації проводиться лише на підставі рішення суду.
Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що конкретні оперативно-технічні засоби щодо відео - та аудіо - фіксації даних в конкретних приміщеннях та щодо конкретних осіб відбувались з дозволу суду. Матеріали справи не містять будь-яких даних, які б підтверджували факт погодження у встановленому порядку з прокурором відповідних клопотань, факт звернення до суду та факт отримання відповідного дозволу суду на проведення конкретних заходів, в певному місці та в певний час, щодо конкретних осіб та, зокрема, щодо судді, який користується наданою законом недоторканністю.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні правові підстави здійснення щодо судді ОСОБА_7 оперативних заходів, які обмежують конституційні права особи та судді.
Зазначені обставини унеможливлюють оцінку судом зазначених відеозаписів з точки зору допустимості доказів.
Крім того, з зазначених вище причин суд позбавлений можливості оцінити належним чином і протокол за результатами оперативно-технічних заходів, в якому, на думку органу досудового слідства, зафіксований факт одержання ОСОБА_7 28.07.2011 року хабара від свідка ОСОБА_12 ( т. 3, а.с.59-74).
Цей документ, як і інші наявні у матеріалах справи протоколи за результатами оперативно-технічних заходів, не відповідає вимогам до такого документу, викладеним у п.11 «Порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1169 від 26.09.2007 року, оскільки у даному протоколі не вказані такі обов'язкові дані, як конкретний вид оперативного заходу, передбаченого Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», на проведення якого було надано дозвіл судом, конкретний час його проведення, конкретне місце його проведення, приміщення, в якому судом дозволено проведення такого заходу, відомості про матеріальні носії інформації та місце їх зберігання.
Також, у тексті зазначеного документу вказано, що він складений у оперативно-розшуковій справі, однак даний документ не містить реквізитів секретного документа, складеного відповідно до вимог таємного діловодства та у відповідності до вимог п.2 «Порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1169 від 26.09.2007 року, не містить даних щодо його розсекречування (легалізації) у встановленому законом порядку з метою використання у доказуванні.
Вказаний протокол складений начебто за результатами проведення негласного слухового та візуального контролю, однак викладені у протоколі фрази розмови між особами, які фігурують у протоколі, не відповідають фразам розмови між особами, зафіксованим на дослідженому судом відеозапису тих же подій, що викладені у протоколі.
Суд приймає також до уваги, що за епізодом отримання 28.07.2011 року хабара від ОСОБА_12 , ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення у отриманні в якості хабара грошових коштів у сумі 2000 доларів США.
Разом з цим, у справі відсутній предмет вказаного злочину - грошові кошти.
Матеріали справи містять дані про вилучення у ОСОБА_7 під час обшуку, проведеного в його службовому кабінеті 28.07.2011 року, грошових коштів у сумі 2200 доларів США та 4800 гривень.
Однак, під час досудового слідства не встановлено даних про те, що ці гроші є предметом злочину.
Так, під час досудового розслідування вказані грошові кошти не визнані речовим доказом як предмет злочину, а, навпаки, постановами слідчого від 27.09.2011 року та від 04.10.2011 року (т. 3, а.с.96, 99), визнані особистими грошима ОСОБА_7 , та на них накладений арешт, як на особисте майно ОСОБА_7 , з метою забезпечення його можливої конфіскації, яка передбачена як додаткове покарання у санкції ст.368 КК України.
Під час судового розгляду належність вказаних грошових коштів ОСОБА_7 також знайшла підтвердження.
Так, до матеріалів справи стороною захисту долучено копію розписки від імені ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_21 (т.6 а.с.4), зі змісту якої вбачається отримання ОСОБА_7 25.07.2011 року від ОСОБА_21 грошових коштів у сумі 2000 доларів США в якості повернення боргу. При цьому, в тексті вказаної розписки перераховані серії та номери купюр грошових коштів, отриманих ОСОБА_7 від ОСОБА_21 , вказані серії та номери купюр співпадають з серіями та номерами купюр, вилучених 28.07.2011 року у ОСОБА_7 ( т.2, а.с.4).
Допитаний судом свідок ОСОБА_21 підтвердив суду факт повернення ним ОСОБА_7 боргу за обставин, вказаних у розписці, а також підтвердив факт написання на його вимогу та видання йому 25.07.2011 року ОСОБА_7 розписки із вказівкою у її тексті серій та номерів купюр грошових коштів, що було зроблено ОСОБА_7 на вимогу свідка ОСОБА_21 .
Таким чином, зазначене стороною захисту походження вилучених 28.07.2011 року у підсудного ОСОБА_7 грошей та їх неналежність до предмету злочину підтверджено під час судового розгляду та не викликає у суду сумнівів.
Більше того, під час судового розгляду встановлено, що грошові кошти у сумі 2200 доларів США та 4800 гривень були вилучені слідчим 28.07.2011 року особисто у ОСОБА_7 , який є суддею.
Разом з цим, відповідно до вимог ч.5 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» особистий обшук судді, а також огляд, виїмка його речей та документів можуть проводитись лише за рішенням суду.
В матеріалах справи відсутнє рішення суду про дозвіл на проведення особистого обшуку судді ОСОБА_7 , у зв'язку з чим, вказані грошові кошти суд вважає вилученими у підсудного незаконно.
Таким чином, матеріали справи за даним епізодом не містять речового доказу - грошових коштів, що унеможливлює їх огляд в порядку ст.313 КПК України, відповідно до вимог якої, речові докази повинні бути оглянуті судом та пред'явлені учасникам судового розгляду.
Враховуючи, що предмет злочину є обов'язковим елементом складу злочину, передбаченого ст.368 КК України, його відсутність унеможливлює прийняття судом обґрунтованого рішення по суті справи за даним епізодом.
За епізодом замаху на отримання 28.07.2011 року хабара від ОСОБА_22 , тобто за епізодом обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст.15, ч.3 ст.368 КК України.
Пред'явлене підсудному обвинувачення в цій частині є неконкретним.
Так, у пред'явленому обвинуваченні органом досудового слідства не конкретизовано, який з передбачених положеннями ст.15 КК України видів замаху на злочин інкримінований ОСОБА_7 - закінчений чи незакінчений замах.
Посилання на відповідну частину ст.15 КК України у пред'явленому обвинуваченні також не міститься.
Крім того, вчинення замаху на злочин, відповідно до змісту ст.15 КК України, передбачає виконання суб'єктом злочину частини дій, які становлять об'єктивну сторону відповідного злочину та які особа вважає необхідним вчинити для доведення злочину до кінця.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», дії особи належить кваліфікувати як замах на одержання хабара, якщо службова особа виконала певні дії, спрямовані на одержання хабара, але не одержала його з причин, які не залежали від її волі.
Водночас, у пред'явленому ОСОБА_7 обвинуваченні взагалі не вказано про те, які дії, спрямовані на вчинення злочину, були вчинені підсудним та які дії, необхідні для доведення злочину до кінця, він мав намір або намагався вчинити та не вчинив.
Таким чином, органом досудового розслідування порушено право на захист підсудного, оскільки пред'явлення неконкретного обвинувачення виключає можливість належним чином захищатися від такого обвинувачення.
Під час судового розгляду справи усунути вказану неповноту досудового слідства у суду немає можливості, оскільки суд немає повноважень щодо виходу за межі пред'явленого органом досудового розслідування обвинувачення, а прокурор під час судового розгляду не скористався своїм правом змінити обвинувачення в порядку ст.277 КПК України 1960 року.
Крім того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що отримані нею 28.07.2011 року від ОСОБА_18 грошові кошти в сумі 1500 доларів США не призначались для передачі судді ОСОБА_7 , вона не мала наміру йому їх передавати, не намагалась це зробити, після отримання цих коштів від ОСОБА_18 вона навіть не перераховуючи залишила їх у своєму кабінеті в юридичній консультації та, заходячи декілька разів в кабінет до ОСОБА_7 і маючи при цьому можливість передати йому гроші, навіть не брала вказані гроші з собою, оскільки не мала наміру йому їх передавати та з питанням про розгляд цивільної справи 28.07.2011 року вона до ОСОБА_7 не зверталась, а справа за позовом ОСОБА_16 , інтереси якого представляла ОСОБА_18 , знаходилась на розгляді в іншої судді Харківського районного суду Харківської області - ОСОБА_23 .
Відповідно до даних, що містяться в протоколах обшуку в приміщеннях службового кабінету адвоката ОСОБА_8 та службового кабінету судді ОСОБА_7 , грошові кошти у сумі 1500 доларів США, які були 28.07.2011 року передані ОСОБА_18 адвокату ОСОБА_8 , були вилучені під час обшуку в кабінеті адвоката ОСОБА_8 та в службовому кабінеті судді ОСОБА_7 не знаходились.
Відповідно до висновків судово-хімічної експертизи №216/5 від 04.10.2011 року (т.2, а.с.103-109), на ватних тампонах, якими робилися змиви з долонь рук ОСОБА_8 , слідів спеціальної речовини «Світлячок», якою було помічено вручені ОСОБА_18 та передані нею ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 1500 доларів США, не виявлено.
Вказані обставини підтверджують показання ОСОБА_8 про відсутність у неї наміру на передачу вказаних коштів ОСОБА_7 .
Під час додаткового розслідування необхідно надати оцінку вказаним обставинам та вирішити питання про пред'явлення конкретного обвинувачення.
В частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України.
У формулюванні обвинувачення за даним епізодом органом досудового розслідування, в порушення вимог ч.2 ст.223 КПК України 1960 року, не зазначено конкретні час, місце, спосіб вчинення даного злочину.
Вказані обставини, що підлягають доказуванню, всупереч вимогам ст.64 КПК України 1960 року, під час досудового розслідування не встановлені.
Встановити ці обставини під час судового розгляду, не підміняючи функції суду та органу досудового розслідування, не виявилось можливим.
За даним епізодом злочину ОСОБА_7 обвинувачується у наданні вказівки невстановленому працівнику апарату суду про реєстрацію позову ОСОБА_9 груднем 2010 року та про передання цього позову йому на розгляд.
Між тим, в судовому засіданні допитані свідки - працівники апарату Харківського районного суду Харківської області: ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , які займалися реєстрацію цивільних справ у Харківському районному суді Харківської області.
Вказані свідки надали суду показання про те, що вони ніколи не отримували від голови суду ОСОБА_7 вказівок про реєстрацію позову чи справи з фальсифікуванням будь-яких даних, присвоєнням справі іншого номеру чи «заднім числом» або про передання конкретної справи йому на розгляд.
Більш того, зазначені свідки пояснили суду, що вказані дії є неможливими у зв'язку з функціонуванням у Харківському районному суді Харківської області протягом 2010-2011 років автоматичної системи реєстрації позовів, присвоєння ним номерів та визначення суддів, яким вони підлягають передачі на розгляд.
Крім того, в матеріалах кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7 відсутні матеріали цивільної справи №2-664/11р. за позовом ОСОБА_9 , в яких би містились дані щодо умисної реєстрації позову іншою датою чи вчинення дій з метою передачі позову певному судді.
Вказані документи органом досудового розслідування належним чином не витребувані та не долучені до матеріалів справи.
Водночас, до матеріалів справи долучені світлокопії вказаної цивільної справи, які, разом з тим, не є речовим доказом у справі та не визнані ним.
Відповідно до положень ч.1 ст.24 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» голова місцевого суду не є керівником апарату суду та не має повноважень щодо керівництва апаратом суду.
Згідно з положеннями ст.149 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» апарат суду очолює керівник апарату суду, який несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування автоматизованої системи документообігу, призначає на посаду та звільняє з посад працівників апарату суду, застосовує до них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення. При цьому керівник апарату суду та його заступник призначаються на посаду та звільняються з посади начальником територіального управління Державної судової адміністрації України.
Таким чином, згідно наведених положень закону, працівники апарату суду не перебувають у підпорядкуванні, службовій чи іншій залежності від голови місцевого суду.
З урахуванням наведених положень закону, органом досудового розслідування при формулюванні обвинувачення також не конкретизовано, які обставини вказують на наявність у ОСОБА_7 , як у голови місцевого суду, впливу на працівників апарату даного суду.
Під час додаткового розслідування необхідно надати оцінку вказаним обставинам та вирішити питання про пред'явлення конкретного обвинувачення, в тому числі з урахуванням внесених Законом України №1261 від 13.05.2014 року змін до статті 364 КК України, відповідно до яких істотна шкода, як обов'язкова ознака об'єктивної сторони вказаного злочину, може виражатися лише в матеріальній формі, що унеможливлює відповідальність за істотну шкоду у вигляді підриву авторитету органів влади без спричинення матеріальних збитків.
В частині обвинувачення підсудного ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.
За даним епізодом злочинної діяльності підсудний ОСОБА_7 обвинувачується органом досудового розслідування у внесенні у офіційний документ - ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі №2-664/11р. за позовом ОСОБА_9 завідомо неправдивих даних про розгляд вказаної заяви 10.02.2011 року та про надходження позовної заяви до суду 30.12.2010 року.
Разом з тим, предмет вказаного злочину - оригінал підробленого документа в матеріалах кримінальної справи відсутній та не є речовим доказом у справі.
Відсутність предмета злочину, як обов'язкової складової складу злочину, передбаченого ст.366 КК України, унеможливлює об'єктивний розгляд справи в даній частині обвинувачення.
Також, у формулюванні обвинувачення за даним епізодом органом досудового розслідування, в порушення вимог ч.2 ст.223 КПК України 1960 року, не зазначено конкретні час, місце, спосіб вчинення службового підроблення.
Таким чином, органом досудового розслідування порушено право на захист підсудного, оскільки пред'явлення неконкретного обвинувачення виключає можливість належним чином захищатися від такого обвинувачення.
Під час судового розгляду справи усунути вказану неповноту досудового слідства у суду немає можливості, оскільки суд немає повноважень щодо виходу за межі пред'явленого органом досудового розслідування обвинувачення, а прокурор під час судового розгляду не скористався своїм правом змінити обвинувачення в порядку ст.277 КПК України 1960 року.
Крім того, відповідно до наявних в матеріалах справи копій цивільної справи №2-664/11р. за позовом ОСОБА_9 , судове рішення - ухвала про відкриття провадження у цій цивільній справі на даний час набула законної сили, є чинною, не скасована та не змінена в передбаченому законом порядку.
Відповідно до положень ч.5 ст.124, п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, при цьому законом передбачений певний порядок оскарження судових рішень на предмет їх законності.
Враховуючи постановлення судового рішення - ухвали про відкриття провадження у цивільній справі №2-664/11р. за позовом ОСОБА_9 , повноважним судом та з урахуванням відсутності в матеріалах кримінальної справи даних про його оскарження, скасування або зміну, на даний час вказане рішення суду вважається законним та чинним.
Під час додаткового розслідування необхідно надати оцінку вказаним обставинам та вирішити питання про пред'явлення конкретного обвинувачення, в тому числі з урахуванням наведених положень закону.
Крім того, за всіма епізодами злочину, передбаченого ст. 368 КК України, діяння кваліфіковані органом досудового розслідування як одержання хабара.
Разом з цим, на даний час диспозиція даної норми кримінального закону змінена та не передбачає таких дій, як одержання хабара, поняття «хабар» взагалі виключено з Кримінального кодексу України, що унеможливлює засудження за такі дії, однак, дії ОСОБА_7 кваліфіковані саме як одержання хабара.
Своїм правом на зміну обвинувачення прокурор під час судового розгляду не скористався.
Таким чином, обвинувачення за всіма епізодами злочинів, передбачених ст. 368 КК України, також є неконкретним, чим порушено право на захист підсудного.
Встановлені під час судового розгляду неповнота та неправильність досудового слідства є суттєвими та такими, що мають істотне значення для всебічного та повного з'ясування всіх обставин справи та вказують на необхідність проведення додаткового розслідування, під час якого необхідно усунути всі вказані вище недоліки та порушення вимог закону, а також:
- встановити наявність правових підстав для проведення відносно ОСОБА_7 оперативно-технічних заходів, зокрема, у встановленому законом порядку легалізувати всі матеріали щодо проведення цих заходів, щодо отримання дозволу на їх проведення, долучити відповідні матеріали до матеріалів справи;
- встановити відомості про конкретне місце, час, дату проведення оперативно-технічних заходів, долучити відповідні підтверджуючі документи до матеріалів справи;
- встановити місцезнаходження оригіналів аудіо - та відеозаписів, зроблених за результатами проведення оперативно-технічних заходів відносно ОСОБА_7 , долучити їх до матеріалів справи;
- провести експертні дослідження щодо цих оригіналів аудіо - та відеозаписів з метою встановлення їх оригінальності, монтажу, ідентифікації місця, подій, осіб, їх мовлення, голосу, предметів, зображених на відеозаписах;
- встановити предмет злочину - грошові кошти за всіма інкримінованими ОСОБА_7 епізодами злочинів, передбачених ст.368 КК України;
- провести експертні дослідження щодо грошових коштів - предметів злочину, зокрема, з метою встановлення їх справжності та їх ідентифікації з предметами, зображеними на відеозаписах;
- встановити осіб, яким, на думку органу слідства, ОСОБА_7 надавались вказівки про реєстрацію цивільних справ, зокрема, цивільної справи за позовом ОСОБА_9 недостовірною датою, допитати цих осіб про вказані обставини;
- усунути протиріччя у показаннях свідків у справі;
- за результатами проведення додаткового розслідування вирішити питання про законність постанов слідчого від 30.09.2011 року про відмову в порушенні кримінальних справ відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_12 ;
- виконати всі інші можливі слідчі дії, з метою встановлення істини у справі.
Враховуючи набрання на даний час чинності Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року, додаткове розслідування, в тому числі застосування заходів забезпечення кримінального провадження, враховуючи вимоги п.12 Перехідних положень цього Кодексу, необхідно проводити відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, яким встановлені нові, більш сприятливі для підозрюваного умови та строки застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у зв'язку з чим застосовані відповідно до вимог КПК України 1960 року заходи забезпечення провадження необхідно скасувати.
Залишення чинними застосованих відповідно до КПК України 1960 року заходів забезпечення провадження погіршує становище підозрюваного у порівнянні із застосуванням заходів забезпечення провадження за новим КПК України 2012 року, в якому відсутній такий запобіжний захід, як підписка про невиїзд, а також передбачено іншу процедуру застосування арешту майна та відсторонення від посади.
З цих підстав підлягають скасуванню застосовані під час досудового розслідування у цій справі такі заходи забезпечення провадження, як запобіжний захід обвинуваченого, арешт майна та відсторонення від посади.
На підставі викладеного, керуючись ст.281 КПК України 1960 року, суд,-
Кримінальну справу №49-3260 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.368 КК України (в редакції до 01.07.2011), ч.3 ст.368 КК України, ст.15, ч.3 ст.368 КК України, ч.1 ст.364 КК України, ч.1 ст.366 КК України повернути заступнику Генерального прокурора України для організації додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді підписки про невиїзд, застосований відповідно до вимог КПК України 1960 року, скасувати.
Накладений відповідно до вимог КПК України 1960 року постановою старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_29 від 27.09.2011 року арешт на особисті грошові кошти ОСОБА_7 в сумі 2200 доларів США та 4800 гривень скасувати, після початку додаткового розслідування слідчому невідкладно вирішити питання про повернення цих грошових коштів власнику - ОСОБА_7 , або про накладення арешту на вказані грошові кошти відповідно до вимог діючого КПК України 2012 року.
Накладений відповідно до вимог КПК України 1960 року постановою старшого слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України ОСОБА_29 від 01.08.2011 року арешт на все належне на праві приватної власності майно ОСОБА_7 , скасувати.
Застосоване відповідно до вимог КПК України 1960 року відсторонення ОСОБА_7 від посади судді Харківського районного суду Харківської області, скасувати.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області протягом 7 діб з моменту її проголошення через Чутівський районний суд Полтавської області.
Головуючий ОСОБА_1